Справа № 359/5523/25
Провадження № 3/359/2578/2025
04 вересня 2025 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ткаченко Д.В.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисників Сербіна Л.В. та Лінник М.А.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області НП України щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер невідомий, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
04 травня 2025 року о 07 год. 25 хв. по вул. Центральна, 1 в с. Гора, Бориспільського району, Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 520D» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 04.05.2024 року близько 07 год. 25 хв. він їхав з друзями з м. Києва на дачу. За кермом транспортного засобу був він. Припаркував автомобіль на зупинці громадського транспорту з ціллю зайти в магазин. В цей самий час до нього підійшли працівники поліції попросили пред'явити документи. Під час спілкування з ним вони виявили в нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 звернув увагу суду, що відразу погодився пройти огляд, але коли побачив вже розпакований прилад «Драгер» то вирішив відмовитися. ОСОБА_1 запевнив суд, що він також був не проти поїхати в лікарню для проходження огляду, але поліцейські не пропонували йому огляд у лікаря-нарколога, а почали складати протокол відносно нього про відмову від проходження огляду.
Захисник Сербіна Л.В. у судовому засідання просила суд закрити провадження у зв'язку із істотним порушенням процедури, передбаченої ст.. 266 КУпАП . Так, сторона захисту вважає, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а тому на підставі вимог ст.. 266 КУпАП поліцейські зобов'язані були відвести його в лікарню для проходження медичного огляду, чого не було зроблено. Крім того, ОСОБА_2 в обґрунтування своєї позиції послався на порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також не було належним чином роз'яснено норми ст. 63 Конституції України.Як стверджують захисники, направлення для проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, працівниками поліції в присутності ОСОБА_1 не складалося та йому не видавалося. Крім того, захисники зазначили, що час скоєння адміністративного правопорушення, зазначений в протоколі, не відповідає часу вказаному в записах відеофіксації. Посилаючись на те, що докази були зібрані з грубим порушенням вимог законодавства, просили закрити провадження у справі.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисників, суд дійшов до таких висновків.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні правопорушення, яке полягає у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суд звертає увагу, що чинний КУпАП не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу правопорушення, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, провадження № 51-3411км20; від 20 жовтня 2021 року у справі № 759/14119/17, провадження № 51-2274км21).
Відповідно до ст.. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України, крім пояснень, які він надав у судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних у справі прямих та непрямих доказів, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 319698 від 04.05.2025 року, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2025 року, даними постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА № 4647439 від 04.05.2025 року за порушення зупинки транспортного засобу, довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами, довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, даними розписки ОСОБА_3 , а також показаннями технічного приладу, який використовувався працівником поліції, з відповідним відеозаписом події.
Окремо суд звертає увагу на досліджені в судовому засіданні відеозаписи, долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився на зупинці громадського транспорту. Водія повідомили про порушення п. 15.9.е ПДР та склали постанову про накладення адміністративного стягнення. Дану постанову водій не оскаржував. В процесі спілкування з даним водієм (особу встановили за наявних документів - ОСОБА_1 ) працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я. Спочатку ОСОБА_1 погодився на огляд, але після розмови по телефону з адвокатом, змінив свою позицію і категорично відмовився від проходження огляду. Поведінка ОСОБА_1 , яка вбачається на відеозаписі, свідчить про небажання водія проходити огляд, він всіляко уникає спілкування з поліцейськими, неодноразово відходить в сторону розмовляти по телефону. Коли працівники поліції підходять до нього, щоб вкотре запропонувати пройти огляд, він робить вигляд, що все ще розмовляє.
З огляду на викладене, суддя критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 , які він надав у судовому засіданні, адже вони непослідовні та не узгоджуються з відеозаписом події.
При цьому, судом відхиляються доводи сторони захисту про порушенням процедури проведення огляду на стан сп'яніння, тому що істотних порушень процедури проведення огляду на стан сп'яніння судом не встановлено.
Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про порушення вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП. Так, зібрані у справі докази в сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З дослідженого відеозапису вбачається, що відмова водія ОСОБА_1 жодним чином не була пов'язана із його незгодою саме на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським на місці з використанням спеціального технічного засобу. Він без будь яких пояснень та зауважень щодо процедури освідування відмовився від проходження такого огляду. А тому відповідно до вимог ч. 3 ст.. 266 КУпАП обов'язку забезпечити проведення огляду у закладі охорони здоров'я у поліцейського не виникає.
Суд погоджується із твердженнями захисту про те, що направлення на огляд працівниками поліції в присутності ОСОБА_1 не складалось і на відеозаписі не зафіксовано, що йому воно видавалось. Вказане порушення суд вважає неістотним, таким що не тягне визнання зібраних у справі доказів недопустимими . Крім того, статтею 266 КУпАП, а також приписами Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, взагалі не передбачено складення направлення особи для огляду на стан сп'яніння у випадку відмови від проходження такого огляду.
Щодо позиції захисників щодо невідповідності часу скоєння адміністративного правопорушення, який зазначений в протоколі та часу, який вказаний у записах відеофіксації суд вважає це неістотним порушенням, яке в будь-якому випадку не може свідчити про недопустимість доказів.
Отже, суд приходить до висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, доцільно накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 283-285 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (одержувач: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300; банк: Казначейство України (ЕАП); ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; номер рахунку: UA488999980313030149000010001; код класифікації доходів бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення і підлягає виконанню протягом 3-х місяців з дня набрання нею чинності.
Постанова суду набрала законної сили ___________________
Суддя Д.В. Ткаченко