Справа № 293/785/25
Провадження № 2/293/497/2025
09 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. СУТЬ СПРАВИ
10.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою, за змістом якого просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором №1025300433 від 23.10.2021року в розмірі 18865,00 грн., витрати зі сплати судового збору та витрати понесені на правничу допомогу.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 23.10.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №102530433, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 4400,00грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
27.01.2022 ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором про споживчий кредит №102530433 від 23.10.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №79-МЛ/Т від 27.01.2022 про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022, сума заборгованості відповідача становить 18865,00грн.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.07.2025 справа №293/785/25 передана на розгляд судді Збаражському О.М.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суд отримав відомості з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою судді від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначив на 05.08.2025.
Ухвалою від 05.08.2025, що у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 09.09.2025.
09.09.2025 позивач в судове засідання не прибув. Про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком, згідно клопотання доданого до позову, представник позивача Усенко М.І. просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.48,49).
Відповідач ОСОБА_2 повторно не прибула в судове засідання, про розгляд справи повідомлялась встановленим порядком. До суду повернулись конверти направлені на зареєстровану адресу проживання відповідача з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.42-43, 46-47).
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлялась про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 09.09.2025 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Судом під час розгляду справи встановлено, що 23.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №102530433, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4400,00грн.
Згідно з п.1.3. договору кредит надається строком на 15 днів.
Відповідно до п.1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 07.11.2021.
У відповідності до п.1.5.1. комісія за надання кредиту становить 440,00грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом становлять 825,00грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п.1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Додатком №1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит договір про споживчий кредит № 102530433 від 23.10.2021 (а.с. 19).
Додатком №2 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту договір про споживчий кредит № 102530433 (а.с.20).
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_4 ідентифікована товариством. Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R92858 (а.с. 21).
Відповідно до платіжного доручення №34171617 від 23.10.2021, товариство виконало своє зобов'язання, перерахувавши на картковий рахунок відповідача 4400,00грн. (а.с. 21).
27.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, відповідно до якого, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (п. 1.1).
Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2) відповідно до п. 8.3.2. договору (п. 6.2.3) (а.с. 23-27).
Здійснення оплати ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на виконання договору про відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022 підтверджується копією платіжного доручення №65564 від 27.01.2022 (а.с. 28 зворот).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №79-МЛ/Т від 27.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору про споживчий кредит № 102530433 від 23.10.2021 в розмірі 18865,00грн. з яких: залишок по тілу кредиту 4400,00 грн., залишок по відсотках 14025,00грн., залишок по комісії 440,00 грн. (а.с.27 зворот).
04.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_2 претензію про повернення кредиту (а.с.29).
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
23.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №102530433, на виконання якого ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 4400,00грн, які остання зобов'язалася повернути через 15 днів і сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 825,00грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про споживчий кредит №102530433 від 23.10.2021 сторони встановили строк кредитування 15 днів, до 07.11.2021.
Після закінчення строків, визначених у договорі про споживчий кредит №102530433 від 23.10.2021, ОСОБА_2 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
У подальшому ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за договором про споживчий кредит №102530433 від 23.10.2021.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення за споживчим кредитом №102530433 від 23.10.2021, вбачається, що ТОВ «Мілоан» нараховувало відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних щодо продовження (пролонгацію) ОСОБА_2 строку дії кредитного договору.
Таким чином, оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховано первісним кредитором після закінчення строку кредитування, то підстави для стягнення цих процентів з відповідача відсутні.
Також суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту.
Колегія суддів ВП ВС у п.25 постанови у справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).
Враховуючи викладене, у зазначеній частині вимог позовної заяви слід відмовити.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено на 28%, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 678,27грн. із розрахунку: (5225,00грн. х 100% : 18865,00грн.)
Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг №821 від 06.07.2025, детальний опис наданих послуг до акту №821 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025.
Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені на 28 % суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 2240,00 грн.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102183572 від 15.04.2021 в розмірі 5225 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 678 грн. 27 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2240 грн.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область,
м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус,4 поверх
код ЄДРПОУ 35234236
Відповідач:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
адреса проживання:
АДРЕСА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1
Повне рішення складено та підписано 11.09.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ