Справа № 293/745/25
Провадження № 2/293/481/2025
08 вересня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
01.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулось до суду із позовною заявою, за змістом якого просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 14442,00грн., витрати зі сплати судового збору та витрати понесені на правничу допомогу.
В обгрунтування позову, ТОВ «Таліон Плюс» зазначає, що відповідно до умов договору Товариство зобов'язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту у розмірі 5800,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога".
На виконання умов договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту відповідача: № НОМЕР_1 хх-хххх-4905, яка була вказана відповідачем при укладанні договору.
Проте, в порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
12.11.2024 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за кредитним договором №694474786 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за договором факторингу № МВ-ТП/8.
На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у договорі, Товариство повідомило позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні договору.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 14442,00грн.
За вказаних підстав, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн. зі сплати судового бору та 5000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.07.2025 справа №293/745/25 передана на розгляд судді Збаражському О.М.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 07.07.2025 суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1
09.07.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської відкрито провадження у справі №293/745/25. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2025, 08.08.2025 АТ КБ «Приватбанк» надав інформацію щодо кредитного договору №694474786 та виписку по рахунку № НОМЕР_1 хх-хххх-4905.
08.09.2025 позивач свого представника в судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. Згідно заяви поданої до суду 05.09.2025 позивач просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання, про розгляд справи повідомлявся встановленим порядком. До суду повернулись конверти направлені на зареєстровану адресу проживання відповідача з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 06.08.2025.
Враховуючи норми ст. 128 ЦПК України, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 08.09.2025 суд склав вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Судом встановлено, що 07.09.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №694474786 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених у договорі.
Відповідно до п.2.3, п.2.4 кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5800,00грн. 07.09.2024. Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений договором. Дисконтний період кредитування становить 30 днів (п.3.1 договору). Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 07.10.2024.
Зазначений договір разом із паспортом споживчого кредиту підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування (а.с.19-21, 21-32).
Згідно п. 5.1 кожен окремий транш за договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-4905, що відбувається не пізніше ніж 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Згідно п. 8.3 договору на момент укладення договору та отримання першого траншу Базова процентна ставка складає 1.00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.
Відповідно до листа АК КБ «Приватбанк» від 08.08.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 (а.с.87).
Відповідно до виписки за договором б/н за період 07.09.2024 на карту № НОМЕР_2 , 07.09.2024 зараховано 5800,00грн. (а.с.87).
Згідно розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідача за кредитним договором №694474786 складає 12470,00грн., з яких: тіло кредиту - 5800,00грн., сума відсотків за користування кредитом - 3828,00грн., неустойка в сумі 2900,00грн. (а.с.16-17).
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, загальна заборгованість за кредитним договором №694474786, складає 17342,00грн., з яких: тіло кредиту - 5800,00 грн., сума відсотків за користування кредитом - 8642,00грн., неустойка в сумі 2900,00грн. (а.с.17-18).
12.11.2024 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №MB-ТП/8, у відповідності до умов якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників (а.с.11-13).
Відповідно до реєстру прав вимоги від 12.11.2024 до договору факторингу №МВ-ТП/8 від 12.11.2024, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №694474786 від 07.09.2024 (а.с.14-15).
На виконання умов договору факторингу №МВ-ТП/8, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 30.12.2024 здійснило переказ коштів на рахунок ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 30.12.2024 (а.с.16),
Згідно п.4.1. договору факторингу №МВ-ТП/8 від 30.12.2024 наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги, майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, загальна заборгованість за кредитним договором №694474786, складає 17342,00грн., з яких: тіло кредиту - 5800,00 грн., сума відсотків за користування кредитом - 8642,00грн., неустойка - 2900,00грн. (а.с.17-18).
ІV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ та ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір кредитної лінії №694474786 від 07.09.2024, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом.
Відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Позивачем надано докази про зарахування на банківську картку відповідача ОСОБА_1 першого траншу згідно кредитного договору в розмірі 5800,00грн 07.09.2024.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст.626 ЦК України).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за договором кредитної лінії.
12.11.2024 відбулась заміна кредитора, до позивача ТОВ «Таліон плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №694474786 від 07.09.2024.
Суд приймає до уваги те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд встановив, що позивач довів за допомогою належних та допустимих доказів факт передачі первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права грошової вимоги у заявленому позивачем розмірі до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №694474786 від 07.09.2024 на підставі договору факторингу №МВ-ТП/8 від 12.11.2024.
ІV. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ МІЖ СТОРОНАМИ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40грн.
Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано ордер на надання правової допомоги ТОВ «Таліон Плюс» адвокатом Колінько А.В., договір про надання правової допомоги від 02.12.2024, додаткова угода №952 від 30.12.2024 про надання правової допомоги до договору №5 від 02.12.2024, акт прийому передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 від 30.12.2024, платіжна інструкція кредитового переказу від 30.12.2024, згідно якої вбачається що ТОВ «Таліон Плюс» перераховано кошти в розмірі 5000,00грн. в рахунок оплати за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024 та додаткової угоди №952 від 30.12.2024 у справі про стягнення заборгованості.
Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 2000,00грн.
Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №694474786 від 07.09.2024року в розмірі 14442,00грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»
адреса місцезнаходження: 14017, м.Чернігів, вул. Жабинського, 13
код ЄДРПОУ 39700642
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Повне рішення складено та підписано 11.09.2025.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ