Справа № 127/20501/24
Провадження № 22-ц/801/1932/2025
Категорія: 8
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Голота Л. О.
10 вересня 2025 рокуСправа № 127/20501/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/20501/24 за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки,
за апеляційною скаргою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Філонова Володимира Володимировича, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2025, постановлену у складі судді Бойко В.М. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
19.06.2024 перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, звернувся до суду з позовом (вх № 53867) до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, в якому, посилаючись на положення статей 328, 373, 391 ЦК України, просив : усунути перешкоди Вінницькій міській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0510100000:02:103:0092 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 0510100000:02:103:0092, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Вінницькій територіальній громаді в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 0510100000:02:103:0092.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2025 позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки - залишено без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду, заступником керівника Вінницької обласної прокуратури Філоновим В.В., який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради,подано апеляційну скаргу (вх № 8506 від 29.07.2025), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, оскільки позов прокуратурою подано 19.04.2024, тобто до набрання чинності частини четвертої статті 177 ЦПК України. Висновки суду про порушення позивачем вимог статті 177 ЦПК України зроблені помилково. Крім цього, норми закону в частині сплати на депозитний рахунок коштів не стосуються даного спору, з огляду на те, що способом захисту інтересів держави є негаторний позов на підставі статті 391 ЦПК України, а не віндикаційний. При постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права ч. 5 ст. 390 ЦК України та порушення норм процесуального права ч.3 ст. 3, ст. 13, ст. 177 ЦПК України.
20.08.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 9403) Варцаби С.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні представник Вінницької обласної прокуратури Моніч Л.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Третя особа у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 187 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не виконано вимоги ухвали від 8.07.2025, якою залишено позовну заяву прокурора без руху, та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви 19.06.2024.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції зробленим з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
За загальним правилом під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись до суду з цим позовом перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, звернувся до суду з позовом (вх № 53867) до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, в якому, посилаючись на положення статей 328, 373, 391 ЦК України, просив усунути перешкоди Вінницькій міській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0510100000:02:103:0092 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 0510100000:02:103:0092, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Вінницькій територіальній громаді в особі Вінницької міської ради земельну ділянку площею 0,09 га з кадастровим номером 0510100000:02:103:0092.
Право визначення предмету і підстав позову належить виключно позивачу (частина перша статті 13, пункти 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Сфери застосування віндикаційних та негаторних позовів відомі віддавна: віндикаційний позов застосовується для витребування речі законним власником від її фактичного, але незаконного володільця, а негаторний - для усунення порушень права власності, які перешкоджають використанню майна її законним власником, але не позбавляють його володіння цим майном.
Тобто правовою підставою подання віндикаційного позову є статті 387, 388 ЦК України, а негаторного стаття 391 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом з вимогами, спосіб захисту яких відповідає положенням ст. 391 ЦПК України (про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном) позивач самостійно визначив предмет та підстави позову, тим самим вказавши, що позов є негаторним і заявлений до недобросовісного набувача.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09.04.2025 року (далі - Закон № 4292-IX) запроваджено механізм компенсації вартості витребуваного майна у добросовісного набувача за рахунок держави чи місцевих органів самоврядування. Тобто, цей Закон спрямований на стабілізацію цивільного обороту, захист прав власників, які добросовісно придбали майно у особи, що не мала права його відчужувати.
Долучення до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, вимоги ч.4 ст. 177 ЦПК України визначають у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви саме про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Посилаючись на норми ч. 5 ст. 12 ЦК України суд першої інстанції вірно зазначив, що добросовісність набувача презюмується, однак не врахував, що внесені Законом № 4292-IX зміни до Цивільного кодексу України пов'язують обов'язок надання документа про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, саме із обраним позивачем способом захисту про витребування нерухомого майна.
Тобто вимога про додання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, стосується виключно віндикаційного позову, поданого на підставі статті 388 ЦК України.
Якщо ж позивач, зокрема прокурор, який діє в інтересах держави в особі відповідного органу місцевого самоврядування, наполягає на розгляді саме негаторного позову, посилаючись при цьому на умисні дії відповідача, який знав чи за обставин справи не міг не знати про те, що земельна ділянка, право власності на яку за ним зареєстроване, в силу закону не може перебувати у його власності, то суд не мав підстав самостійно визначати предмет позову у зв'язку зі зміною законодавства та, відповідно, вимагати приведення позовної заяви, поданої 19.06.2024, до вимог процесуального закону, які набрали чинності 09 квітня 2025 року.
За таких обстави висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, як такої, що подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, та у подальшому залишення позову прокурора без розгляду є помилковим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вказана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Філонова Володимира Володимировича, який діє в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2025 у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 11.09.2025.