Провадження №2/748/1125/25
Єдиний унікальний № 748/2330/25
"10" вересня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Крошки І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
11.07.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку з кадастровий номером 7425581000:05:000:4423 площею 0,8373 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Киселівської (раніше Боромиківської) сільської ради Чернігівського району Чернігівської області вцілому та на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:07:000:5010 площею 0,5729 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Киселівської (раніше Боромиківської) сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що після смерті її батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 2,82 га було поділено між його дітьми, позивачем та відповідачем, у рівних частках по 1/2 кожному. Відповідач оформила на своє ім'я державні акти та провела їх державну реєстрацію, фактично виділивши в натурі свою 1/2 частку у розмірі 1,41 га. Натомість під час оформлення прав позивачки у виданих їй витягах було зазначено, що за нею зареєстровано право власності лише на 1/2 кожної із земельних ділянок площею 0,8373 га та 0,5729 га, тоді як вони мали належати їй у цілому. У результаті цього вона фактично зареєструвала право лише на 0,70 га, що становить 1/4 від усього спадкового майна, замість належних їй 1/2 частини, тобто 1,41 га. З огляду на зазначене, позивачка просить суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на зазначені земельні ділянки вцілому.
Ухвалою судді від 17.07.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.2025 р.
Позивач та його представник в підготовче засідання не з'явився, представник позивача надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача. Заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
Відповідач в підготовче засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Проти заявлених позовних вимог не заперечує, позов визнає у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача - ОСОБА_3 (а.с.8,9).
Згідно із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2006 р., зареєстроване в реєстрі за № 1-1610, згідно якого ОСОБА_1 успадкувала 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 2,82 га, розміщеної на території, що знаходиться у відданні Киселівської (раніше Бромиківської) сільської ради Чернігівського району та області, наданої для ведення особистого селянського господарства, належної спадкодавцю на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Чернігівською районною державною адміністрацією 11.07.2002 р. Серії ІІ-ЧН № 006768, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21617 (а.с.8)
Згідно з вищезазначеним Державним актом на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_4 на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 11.07.2002 р. № 383 була передана у власність земельна ділянка загальною площею 2,82 га, яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,15 га та земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 1,67 га (а.с.14).
Відповідно до Свідоцтва про спадщину за заповітом від 07.06.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1614, встановлено, що іншу 1/2 частку вказаної земельної ділянки вище, загальною площею 2,82 га після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкувала - ОСОБА_2 (а.с.9).
Так, власниками земельної ділянки площею 2,82 га, розміщеної на території, що знаходиться у віддані Киселівської (раніше Боромиківської) сільської ради Чернігівського району та області після смерті ОСОБА_3 стали його доньки - позивач та відповідач в рівних частках по 1/2 частині, тобто по 1,41 га кожній.
Відповідачкою на підставі вищевказаного Свідоцтва про право власності за заповітом від 07.06.2006 р. (а.с.9), Державного акту на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_3 (а.с.14) та розробленої технічної документації (а.с.10-17) було отримано новий Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.12.2009 р. Серії ЯЕ № 779698, а саме на земельну ділянку - пай № 67 (1/2) з присвоєнням вказані земельній ділянці кадастрового номеру 7425581000:07:000:2067(а.с.16 зворот,18) та Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11.12.2009 р. Серії ЯЕ № 779699, а саме на земельну ділянку - пай № 423 (1/2) з присвоєнням даній земельній ділянці кадастрового номеру 7425581000:05:000:3425 (а.с.17).
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:07:000:2067 складає 0,5729 га, тобто фактично 1/2 частину земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,15 га, яка у свій час належала померлому батьку сторін по справі (а.с.16 зворот).
Площа земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:05:000:3425 складає 0,8326 га, тобто фактично 1/2 частина земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 1,67 га, яка у свій час належала померлому батьку сторін по справі (а.с.17).
Відповідачка, як одноосібний власник, зареєструвала за собою вцілому вказані земельні ділянки в Державному земелному кадастрі з присвоєнням їм кадастрових номерів 7425581000:07:000:2067 (земельна ділянка площею 0,5729 га) та 7425581000:05:000:3425 (земельна ділянка площею 0,8326 га), що підтверджується розробленою технічною документацією по переоформленню Державного акту на право власності на земельну частку (пай) громадянці ОСОБА_2 на території Киселівської (раніше Боромиківської) сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, 2008 р. (а.с.10-17).
Таким чином, відповідачка після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично виділила внатурі свою 1/2 частину земельних ділянок та стала власницею двох земельних ділянок, загальною площею 1,4055 га, що складає 1/2 частку всього майна спадкодавця.
Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 21.02.2025 р., зареєстрованого в реєстрі за № 127, встановлено, що ОСОБА_2 продала належну їй на праві власності за заповітом земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:07:000:2067, площею 05729 га (а.с.22-23 зворот).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.02.202 р., зареєстрованого в реєстрі за № 110, встановлено, що ОСОБА_2 продала належну їй на праві власності за заповітом земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:05:000:3425, площею 0,8326 га (а.с.25,26).
В 2019-2020 рр. позивачка звернулася до ФОП « ОСОБА_5 » для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) на свою частину земельної ділянки: площею 0,5729 га для ведення особистого селянського господарства пай АДРЕСА_1 (1/2) та земельної ділянки площею 0,8373 га для ведення особистого селянського господарства пай № 423 (1/2) (а.с.27-38).
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2020 р. (а.с.38) за позивачкою на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2006 р., зареєстроване в реєстрі за № 1-1610 було зареєстровано право власності на лише 1/2 частку земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:05:000:4423 площею 0,8373 га.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 р. (а.с.47) за позивачкою на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.06.2006 р., зареєстроване в реєстрі за № 1-1610 було зареєстровано право власності на лише 1/2 частку земельну ділянки з кадастровим номером 742558100:07:000:5010 площею 0,5729 га.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, зокрема шляхом пред'явлення позову про визнання права.
Відповідно до ст. 1216, ст. 1217, ст. 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців. До складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняття спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
За вимогами ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визначається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. ст. 321, 328 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Верховний Суд у постановах від 20.02.2019 р. у справі № 607/17495/15-ц та від 15.09.2021 р. у справі № 308/11232/18-ц роз'яснив, що позов про визнання права власності є належним способом захисту спадкових прав у випадку неможливості оформлення права спадкоємця належним чином у нотаріальному порядку.
Оцінивши зміст позовної заяви, надані письмові докази та пояснення у їх сукупності, суд бере до уваги, що після смерті батька сторін, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкове майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 2,82 га було успадковано його дітьми, позивачем та відповідачем, у рівних частках по 1/2 кожному. Відповідач оформила на своє ім'я нові державні акти, провела їх державну реєстрацію та фактично виділила в натурі свою 1/2 частки у розмірі 1,41 га, зареєструвавши її у Державному земельному кадастрі.
Позивачка ж, звернувшись за оформленням належної їй 1/2 частки, отримала витяги, в яких було зазначено, що за нею зареєстроване право власності лише на 1/2 кожної з двох земельних ділянок: площею 0,8373 га та площею 0,5729 га. У результаті цього позивачка фактично змогла зареєструвати за собою право власності лише на 0,70 га, що становить 1/4 частку від усього спадкового майна, тоді як належна їй спадкова частка складає 1/2, тобто 1,41 га, і вона повинна була набути право власності на зазначені земельні ділянки у цілому, а не у частці 1/2.
При цьому суд враховує, що відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, не висловив заперечень та погодився з доводами позивача. Визнання позову відповідачем, за відсутності порушення прав інших осіб, є самостійною підставою для ухвалення рішення про його задоволення.
Встановлені обставини підтверджують, що позивачка фактично позбавлена можливості реалізувати своє право на належну їй спадкову частку через зазначення у витягах з Державного реєстру права власності лише на 1/2 частку кожної земельної ділянки замість їх належності позивачу вцілому. Така ситуація створює штучні перешкоди у здійсненні спадкових прав, що прямо суперечить вимогам цивільного законодавства, згідно з яким право власності спадкоємця повинно бути визнане і захищене судом у разі його невизнання чи оспорювання.
З урахуванням наведеного, а також виходячи з принципів справедливості, правової визначеності та гарантій судового захисту прав особи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 17, 81, 200, 206, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст ст. 321, 328, 392, 1216-1218, 1268, 1269, 1297 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на земельну ділянку з кадастровий номером 7425581000:05:000:4423 площею 0,8373 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Киселівської (раніше Боромиківської) сільської ради Чернігівського району Чернігівської області вцілому та на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:07:000:5010 площею 0,5729 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Киселівської (раніше Боромиківської) сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Кухта