Є.у.н.с.512/599/25
Провадження №1-кп/512/44/25
с-ще Саврань
"10" вересня 2025 р.
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2025 за №12025167180000107, стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, перебуваючого на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований АДРЕСА_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України, -
08 липня 2025 року, близько 18 години 00 хвилин (більш точний час не встановлений під час судового розгляду), ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, протиправно та таємно, всупереч волі законного володільця, не маючи законних правових підстав для відвідування житла чи іншого володіння особи, передбачаючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з мотивів неповаги до права особи на недоторканність житла особи, з метою залишитися на ночівлю, вирішив незаконно проникнути до житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у власності ОСОБА_5 .
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_6 , розуміючи що він порушує право на недоторканість володіння особи, яке перебуває у власності ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що порушує її конституційне право на недоторканість житла, передбачене статтею 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканність жила та не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, реалізуючи протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до володіння особи, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний, протиправний характер та ігноруючи вказану обставину, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій та бажаючи їх настання, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає та він залишаться непоміченим, без будь-якого дозволу шляхом зняття скоби замикаючого пристрою вхідних дверей будинку, відчинив їх та незаконно проник в його приміщення, де в подальшому був виявлений власницею будинку ОСОБА_5 , тим самим порушив її право на недоторканість житла.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України - незаконне проникнення до житла особи.
Письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального проступку вручено ОСОБА_4 23.07.2025.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України, визнав повністю. Пояснив, що обставини викладені у його обвинуваченні та встановлені органами досудового розслідування, ним визнаються та не оспорюються, погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, розкаюється у вчиненому.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, проте надала суду заяву в якій просила справу розглянути без її участі (а.с.17).
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за частиною 1 статті 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, але звільнити від покарання з випробувальним строком на 1 рік відповідно до положень статей 75, 76 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред'явленому йому обвинуваченні, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в іншим спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Це узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Роз'яснивши учасникам судового розгляду наслідки щодо позбавлення їх права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Отже, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 1 статті 162 КК України як незаконне проникнення до житла особи.
Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.
При призначенні міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наступне:
- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення);
- характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу частини 2 статті 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків;
- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: форму вини (прямий умисел), мотив і мету (на ґрунті неповаги до права особи на недоторканість житла, з метою залишитись на ночівлю), стадію вчинення (закінчене кримінальне правопорушення), характер і ступінь тяжкості наслідків що настали (порушення права потерпілої на недоторканість житла);
- особу обвинуваченого, який раніше не судимий; визнав свою вину; щиро розкаявся; відповідно до довідки-характеристики, виданої старостою Кам'янського старостинського округу компрометуючими матеріалами на обвинуваченого не володіє, за період проживання скарг від сусідів та жителів села не надходило, заробляє на життя тимчасовими заробітками, власного житла не має, бродяжить, схильний до вживання алкогольних напоїв, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП "Савранської лікарні" не перебуває.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення вперше.
Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України- призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по вказаному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу частини 2 статті 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , який повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, вчинив кримінальне правопорушення вперше, раніше не судимий, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини 1 статті 162 КК України у виді одного (1) року обмеження волі, із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених частинами 1, 3 статті 76 цього Кодексу, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
У справі «Бакланов проти росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Матеріальна шкода у кримінальному провадженні відсутня.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись статтею 50, пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 66, пунктом 13 частини 1 статті 67, частиною 1 статті 162 КК України, частиною 3 статті 349, статтею 368, частиною 1 статті 369, статтями 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, перебуваючого на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один (1) рік.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один (1) рік
Відповідно до частин 1, 3 статті 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Матеріальна шкода у кримінальному провадженні відсутня.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, потерпілою або її законним представником чи представником - у частині, що стосується інтересів потерпілої, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, а також прокурором в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) шляхом подання апеляційної скарги через Савранський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п.п.1, 6, 7 ч.1 ст.393, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 КПК України).
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України (ч.2 ст.394 цього Кодексу).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч.ч.1, 2ст.532 КПК України).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1