16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1145/25
Провадження № 2/730/512/2025
"11" вересня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №4645736234 від 22 листопада 2021 року в розмірі 34295,18 грн, з яких: 23361,33 грн - борг по тілу кредиту, 1,63 грн - борг по відсотках, 10932,22 грн - борг по комісії, 0,00 грн - борг по пенях/штрафах. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 22.11.2021р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») зазначений кредитний договір, який разом із Паспортом кредиту та Умовами отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору і до яких він приєднався, підписавши договір) складають єдиний кредитний договір. Однак всупереч умов даного договору відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у визначені договором строки. На підставі договору про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р., укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до позичальників за кредитними договорами. 15.05.2024р. між АТ «ТАСКОМБАНК» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №НІ/11/19-Ф, згідно умов якого банк відступив товариству, а те набуло право грошової вимоги до зазначених у реєстрі боржників, зокрема й до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 34295,18 грн, з яких: 23361,33 грн - борг по тілу кредиту, 1,63 грн - борг по відсотках, 10932,22 грн - борг по комісії, 0,00 грн - борг по пенях/штрафах. З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» ОСОБА_1 штрафних санкцій не нараховувало, але відповідач існуючий борг ні первісному, ні наступним кредиторам не сплатив, що й спонукало позивача звернутися з даним позовом до суду.
Позивачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін від 08 серпня 2025 року було направлено в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до його електронного кабінету (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але той інших заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.
При цьому, суд зважує на те, що позивач у п.1, 4 прохальної частини позову просив розглядати справу саме в такому порядку та без його участі, а приписи ст.19, 274 ЦПК України не містять обмежень для вирішення даної категорії справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін 08 серпня 2025 року разом із копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів було надіслано за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), однак той відзиву на позов чи інших заяв з процесуальних питань не подав.
Також в установлений строк від сторін не надходило заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, у силу положень ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами й у такому випадку судове засідання не проводиться та згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (свобода договору).
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «ФК «ЦФР»).
Умови договорів приєднання розробляються кредитодавцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим кредитодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
За приписами ст.526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За змістом положень ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У судовому засіданні встановлено, що 22 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4645736234, за умовами п.1.1 якого кредитодавець зобов'язувався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник повинен повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно п.1.2 договору кредит надається позичальнику на наступних умовах: сума кредиту - 25959 грн; строк, на який надається кредит, - 30 місяців; кредит надається безготівковим шляхом протягом 3-х банківських днів від дня укладення договору; початковий процент при наданні кредиту - 7,00% від суми кредиту (1400 грн); щомісячні проценти - 2,70% від суми кредиту згідно з графіком платежів; річні загальні проценти - 0,01% від суми боргу за договором згідно з графіком платежів (п.1.2). У п.1.3 договору сторони узгодили графік платежів (кількість, вид та розмір платежів, періодичність внесення). У п.1.4. договору сторони погодили, що позичальник доручає кредитодавцю виплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів: ОСОБА_1 (переказ на поточний рахунок) - 20000 грн; ПАТ «Страхова компанія «ТАС» (страховий платіж) - 600 грн; ПАТ «Страхова компанія «ТАС» (страховий платіж) - 3000 грн; ТОВ «майСейфеті» (оплата за пакет послуги) - 300 грн; ТОВ «ЦФР» (оплата за електронний ключ доступу до додатку) - 200 грн; ТОВ «ЦФР» (оплата за електронний ключ доступу до додатку) - 459 грн. Відповідно до розділу 3 договору він діє в межах строку, на який надано кредит, та припиняється належним його виконанням; зміни до договору вносяться за згодою сторін шляхом підписання додаткових угод (п.3.1); у випадку прострочення виконання своїх кредитних зобов'язань позичальник сплачує штраф в розмірі 1% від суми наданого кредиту за кожний факт виникнення прострочки відповідно до графіку платежів (п.3.2); всі інші умови кредитного договору зазначені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (публічна частина) редакція від 30.08.2021р., які розміщені на сайті товариства www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення договору й до яких позичальник приєднується, підписавши цей договір, і разом складають єдиний кредитний договір (п.3.3, 3.4).
Окрім вказаного кредитного договору №4645736234 від 22.11.2021р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» до позовної заяви додано:
- Паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5736234, підписаний ОСОБА_1 ;
- договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» (новий кредитор) і ТОВ «ФК «ЦФР» (первісний кредитор), згідно якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає АТ «ТАСКОМБАНК», а банк набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором;
- розрахунок заборгованості за кредитним договором №4645736234 від 22.11.2021р. за період з 15.05.2024р. по 30.06.2025р., виконаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ», яка складає 34295,18 грн, у тому числі: 23361,33 грн - борг по тілу кредиту, 1,63 грн - борг по відсотках, 10932,22 грн - борг по комісії, 0,00 грн - борг по пенях/штрафах;
- договір факторингу №НІ/11/19-Ф від 15 травня 2024 року з додатками (акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги, витяг з Реєстру прав вимог, платіжна інструкція №21312 від 15.05.2024р. на суму 6388554,98 грн), укладених між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) й АТ «ТАСКОМБАНК» (Клієнт), згідно умов якого банк відступив позивачу, як новому кредитору, право грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами щодо повернення заборгованості, перелік яких сформований у Реєстрі боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №4645736234 від 22.11.2021р. у сумі 34295,18 грн, з яких: 23361,33 грн - борг по тілу кредиту, 1,63 грн - борг по відсотках, 10932,22 грн - борг по комісії, 0,00 грн - борг по пенях/штрафах;
- витяг із Статуту, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ФК «ЄАПБ», а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на підтвердження реєстрації АТ «ТАСКОМБАНК» як юридичної особи й копію банківської ліцензії №84 від 25 жовтня 2011 року, виданої Національним банком України на право надання АТ «ТАСКОМБАНК» банківських послуг.
Суд зазначає, що як виснував Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, Паспорт споживчого кредиту не є формою правочину, а виступає лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксації волі сторін договору та його змісту.
Водночас із аналізу положень ч.1 ст.626 ЦК України та означеного кредитного договору №4645736234 від 22.11.2021р. вбачається, що його підписання позичальником свідчить лише про факт укладення договору, проте ще не підтверджує його виконання сторонами, зокрема й кредитодавцем по наданню позичальнику коштів у кредит.
Крім того, згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
За таких обставин саме позивач повинен довести, що кредитодавцем на виконання умов укладеного договору ним було надано позичальнику обумовлену суму кредиту (у даній справі - в безготівковій формі протягом 3-х банківських днів від дня укладення договору), а позичальник користувався позиковими коштами.
Однак, позивачем до заяви не долучено і не надано суду ніяких доказів на підтвердження того, що саме кредитодавець ТОВ «ФК «ЦФР» належним чином у відповідності до умов договору надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену суму кредитних коштів за реквізитами згідно п.1.4 кредитного договору, а ті суб'єкти їх отримали.
Додані позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, договір про відступлення права вимоги від 07.10.2016р., договір факторингу від 15.05.2024р. із додатками до нього не є тими первинними документами, які беззаперечно підтверджують безготівкове перерахування позичальнику суми кредиту, що дозволяло б однозначно встановити отримання відповідачем цих коштів і користування ними, а отже не можуть вважатися належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами існування боргу. Адже ці документи створені самим позивачем чи попередніми кредиторами, а відтак, зазначена в них інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності кредитної заборгованості, на якій наполягає позивач у своїх вимогах.
Суд констатує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року №254, п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз окреслених норм дає підстави для висновку, що саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними й допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за банківськими/картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Однак, виписка за рахунком, відкритим на ім'я ОСОБА_1 ,чи інший платіжний документ про безготівкове перерахування ТОВ «ФК «ЦФР» коштів позичальнику ОСОБА_1 чи суб'єктам, зазначеним у п.1.4 кредитного договору, в матеріалах цієї справи відсутні.
При цьому, на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування заборгованості, проте позивач усвідомлено не подав таких доказів, проявив бездіяльність і не ініціював перед судом клопотання про витребування якихось додаткових доказів у разі неможливості їх самостійного подання, у п.4 прохальної частини позову просив ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, розпорядившись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, хоча це є його процесуальним обов'язком у силу положень ст.12, 81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.
Отже, кредитний договір, розрахунок заборгованості, договір про відступлення права вимоги від 07.10.2016р., договір факторингу від 15.05.2024р. із додатками до нього, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту та користування ним відповідачем, а, отже не відповідають критерію належності доказів. Сам по собі кредитний договір №4645736234 від 22.11.2021р., як домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, та розрахунок заборгованості, без надання доказів виконання кредитодавцем свого договірного зобов'язання по наданню позичальнику коштів, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед первісним чи наступними кредиторами (факторами), зокрема й у тому розмірі, що пропонується до стягнення.
Водночас питання дійсності грошової вимоги, право якої відступалося за договором про відступлення права вимоги та надалі за договором факторингу, є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст.1081 ЦК України).
Згідно з ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року у справі №369/7921/21 зазначив, що тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність.
Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд враховує те, що товариство є фінансовою установою і професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження ТОВ «ФК «ЄАПБ» у позовній заяві про невиконання відповідачем свого обов'язку перед ТОВ «ФК «ЦФР» (як первісним кредитором) та АТ «ТАСКОМБАНК», ТОВ «ФК «ЄАПБ» (як новими кредиторами) по повернення кредиту, оскільки позивачем усупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України не підтверджено жодними належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами факт отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів, у зв'язку з чим неможливо й стверджувати про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором та що позбавляє суд можливості здійснити перевірку обгрунтованості такої заборгованості.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 за схожих обставин і позиція касаційного суду в даній категорії справ є незмінною.
Крім того, суд констатує, що на момент укладення між АТ «ТАСКОМБАНК» і ТОВ «ФК «ЦФР» договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. ще не виникло (не існувало) зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» і боржником ОСОБА_1 , адже не було укладено кредитного договору від 22.11.2021р. Тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати АТ «ТАСКОМБАНК» по договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р., а АТ «ТАСКОМБАНК» у свою чергу - ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу №НІ/11/19-Ф від 15.05.2024р.
Також у відповідності до п.2.2 зазначеного договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016р. набуття новим кредитором від первісного кредитора прав вимоги до позичальників здійснюється шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Проте такий реєстр прав вимоги стосовно відповідача позивачем усупереч вимог ст.12, 81 ЦПК України суду не надано і матеріали справи цього документа не містять.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.
Велика Палата Верховного Суду у п.138-139 постанови від 15.09.2022р. у справі №910/12525/20 вказала, що положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №914/868/17, від 18.10.2018р. у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021р. у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором є необгрунтованим і не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд відмовляє повністю, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України понесені товариством у справі судові витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.6, 203, 205, 207, 512-519, 526, 530, 610, 611, 625-629, 634, 638-642, 1046-1056-1, 1077-1086 ЦК України, ст.2-5, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 274, 279 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ-35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець