16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1230/25
Провадження № 3/730/530/2025
"11" вересня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ, за ч.5 ст.126 КУпАП, -
ОСОБА_1 , будучи постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2025 року (з урахуванням виправленої постановою від 06 червня 2025 року описки) притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, повторно протягом року 14 серпня 2025 року близько 08-40 год у м. Борзна по вул. Пантелеймона Куліша, 82, керував автомобілем «ВМW-525», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги ч.2 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», п.2.1а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 належним чином та своєчасно повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи за вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення адресою місця проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, публікацією оголошення на офіційному вебсайті судової влади України від 04.09.2025р., але в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, заяви про слухання справи в його відсутність, її відкладення чи письмових пояснень до змісту протоколу, не подав. Тому, з огляду на зазначені обставини, суд вважає за можливе провести розгляд даної адміністративної справи в межах наявних доказів у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, участь якої відповідно до ст.268 КУпАП не є обов'язковою, що не є порушенням прав цієї особи, передбачених ст.268 КУпАП, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (рішення в справах «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р., «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989р.), яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
За змістом вимог ст.7, 9, 245, 252, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення питання, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з п.2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами ч.2 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:
- мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;
- автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;
- автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;
- автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.
Крім того, відповідно до ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
За приписами ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:
- керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством (ч.1);
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2);
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3);
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4).
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №422525 від 14.08.2025р., зі змістом якого притягуваний погодився і його підписав, будь яких зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу працівниками поліції не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять;
- відеозаписом із технічного засобу, де зафіксовано зупинку працівниками патрульної поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 за порушення вимог дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено»; ОСОБА_1 не оспорює вчиненого порушення ПДР, а також поясняє, що є чинним військовослужбовцем ЗСУ і наразі перебуває у відпустці через поранення, посвідчення водія не має і позбавлений судом прав керування транспортними засобами; керований ним автомобіль належить йому, але придбаний без переоформлення власності;
- постановою поліцейського ВП №3 (м.Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Макієнка О.С. серії ЕНА №4536352 від 19.04.2025р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн;
- постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2025 року (з урахуванням виправленої постановою від 06 червня 2025 року описки) притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (справа №730/622/25);
- довідкою ВП №3 (м.Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував.
З огляду на приписи ст.251 КУпАП зазначені протокол про адміністративне правопорушення (який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій), письмові документи, відеозапис із технічного засобу є належними й допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення, тоді як ОСОБА_1 судовий виклик проігнорував і прийняти участь в розгляді справи не побажав.
Одночасно, суд зазначає, що вимога п.1.3 Правил дорожнього руху зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У рішенні в справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортними засобами, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання їх є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що з огляду на стандарт «доведеності вини поза розумним сумнівом» у діях ОСОБА_1 було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,і він підлягає адміністративній відповідальності.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд з огляду на приписи ст.33 КУпАП враховує обставини та характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, його особу та майновий стан.
Тому, з урахуванням вищевказаних обставин справи, з метою виховного впливу та запобігання скоєння аналогічних правопорушень у подальшому, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Одночасно суд констатує, що ст.30 КУпАП не перешкоджає застосування судами адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами навіть щодо осіб, які вже були позбавлені такого права або не мають посвідчення водія, оскільки в законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде про право керування транспортним засобом, яке набагато ширше від визначення поняття посвідчення водія.
Вищенаведений висновок суду грунтується на правовій позиції, викладеній у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04 вересня 2023 року в справі №702/301/20 за схожих правовідносин, яку в силу засади верховенства права можливо застосувати й у справах про адміністративні правопорушення.
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права (ч.2 ст.317-1 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Згідно з ч.3 ст.30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Тому на підставі ч.3 ст.30 КУпАП та з огляду на систематичне порушення ОСОБА_1 порядку користування правом керування транспортними засобами загальний строк адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами слід обчислювати з урахуванням постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2025 року, яка набрала законної сили 31 травня 2025 року (справа №730/622/25).
Крім того, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 як превентивний захід і додаткове альтернативне адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки він не вперше протягом невеликого проміжку часу керує різними транспортними засобами з порушеннями Правил дорожнього руху, не маючи посвідчення водія жодної з категорій, висновків щодо своєї протиправної поведінки не робить, свідомо ігнорує вимоги законодавства, легковажно розраховує на те, що після вчинених правопорушень буде відсутнє відповідне стягнення, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку притягуваного, потенційну можливість заподіяння шкоди третім особам.
При цьому, суд зважує і на те, що положення ст.28 КУпАП, які регламентують оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, на відміну від ст.29 КУпАП (конфіскація такого предмета), не містять імперативної вимоги, щоб зазначений предмет перебував у приватній власності правопорушника. Адже, суть оплатного вилучення вказаного предмета полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
До того ж, згідно з ч.4, 5 ст.319 ЦК України власність зобов'язує й не може бути використана на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник речі (у даному випадку транспортного засобу) повинен нести ризик передання його у володіння чи користування іншій особі, яка своєю недобросовісною поведінкою може спричинити йому негативні наслідки, у тому числі й позбавити права власності.
Відтак, у цьому випадку взамін оплатно вилученого предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, колишній власник отримує відповідний еквівалент грошей, що не є порушенням принципу «пропорційності втручання в право власності» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 605,60 грн судового збору.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №450/205/19 надано оцінку невиконання заборони керування транспортними засобами, особою до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, її ухилення від виконання постанови суду, що є однією з форм невиконання судового рішення, як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.
У даній справі встановлені обставини вказують на можливе вчинення кримінального правопорушення - умисне невиконання судового рішення, оскільки убачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про результати розгляду стосовно нього справи №730/622/25 за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП, у якій його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, але в межах терміну цієї судової заборони навмисно її порушив.
Тому, копію постанови суду щодо таких дій ОСОБА_1 необхідно направити прокурору для вирішення питання в порядку ст.214 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, 9, 23, 28, 30, 33, 40-1, 126, 245, 251, 252, 268, 276, 280, 283, 284, 307, 308, 317-1 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, з оплатним вилученням транспортного засобу - автомобіля «ВМW-525», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться за місцем проживання ОСОБА_1 .
На підставі ч.3 ст.30 КУпАП до даного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами приєднати невідбуту частину (8 місяців) такого ж виду адміністративного стягнення, накладеного постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2025 року, й остаточно визначити ОСОБА_2 загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у 5 (п'ять) років 8 (вісім) місяців.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. В разі несплати правопорушником штрафу в зазначений строк в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення штраф стягується в подвійному розмірі - 81600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію постанови направити до Ніжинської окружної прокуратури для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРДР кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець