Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3061/24
Номер провадження: 2/511/71/25
04 вересня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Теренчук Ж. В.,
секретаря судового засідання Ніколас С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини,
Короткий зміст позовної заяви.
У серпні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд визначити місце проживання її сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею за адресою АДРЕСА_1 .
В подальшому уточнила позовні вимоги, подавши відповідну заяву та просила визначити місце проживання сина разом з нею без визначення конкретної адреси місця проживання.(а.с.106)
В позові зазначила, що 01 червня 2014 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. У шлюбі в подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу малолітній син проживає з нею та перебуває на повному її утриманні та вихованні. Батько дитини участі в житті дитини не приймає, зв'язок з ним повністю втрачено, його місцезнаходження не відомо. Так вона через свого представника, зверталася до Державної податкової служби України з метою встановлення місця працевлаштування відповідача, проте їй було відмовлено у наданні відповідної інформації зв'язку з наявністю обмежень, встановлених законодавством України. Із відкритих джерел відповідно до Інформаційної довідки з електронного ресурсу ОПЕНДАБОТ за параметрами пошуку РНОКПП: НОМЕР_1 відповідач не зареєстрований підприємцем. Судовим наказом Роздільнянського районного суду Одеської області №511/1605/23 від 27.06.2023 року стягнено аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Аліменти відповідач не сплачує.
Позивачка піклується про сина та виховує його самостійно, постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її розвитком, також нею створено належні умови для розвитку дитини, його здібностей. Вона не має шкідливих звичок, позитивно характеризується по місцю проживання. На момент подання позовної заяви позивачка постійно проживала з сином в м.Одеса, однак в зв'язку з воєнними діями та безпосередньою загрозою їхньому життю, оскільки їх житло було зруйновано, вимушена залишити Україну разом з дитиною і проживає за межами України в Республіці Португалія.
Тому просила визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_1 без визначення конкретної адреси місця проживання , оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, зобов'язано орган опіки та піклування надати суду висновок на підставі ст.19 СК України про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю (а.с.45)
Ухвалою від 29.05.2025 року закрито підготовче судове засідання і справу призначено до розгляду по суті. (а.с.136)
Позиції сторін в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Арабаджи Ірина Михайлівна в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримали повністю, просили справу розглянути у їх відсутність. Також адвокат Арабаджи І.М. просила застосувати практику розгляду сімейних спорів під час воєнного стану та визначити місце проживання дитини без отримання висновку органу опіки та піклування по наявним у справі доказам, так як відповідачка проживає з дитиною за межами України.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання на розгляд справи не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на не вручення судової повістки належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК).
Третя особа - Київська районна державна адміністрація Одеської міської ради про час та місце слухання по справі були сповіщені належним чином рекомендованим листом, надали суду заяву, в якій не заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Повідомили суд про неможливість надання письмового висновку, передбаченого ст.19 СК України, так як позивачка з сином перебуває за межами України і просили справу розглянути без відповідного висновку та без їх участі (а.с.146)
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в порядку заочного розгляду та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом по справі встановлено фактичні обставини справи.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 від 01.10.2002 року, виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .(а.с.34)
01 червня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, на підставі актового запису №114, що підтверджується копією актового запису (а.с.9)
У шлюбі в подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 539.(а.с.26)
04 жовтня 2022 року рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області у справі № 511/1738/22 шлюб між сторонами у справі розірвано. Місце проживання дитини рішенням суду не визначалось.
На підставі судового наказу Роздільнянського районного суду Одеської області №511/1605/23 від 27.06.2023 року стягнено аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.11)
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на повному утриманні та вихованні матері - ОСОБА_1 та проживає разом з нею, в підтвердження цих обставин позивачем суду надано:
- копію Декларації №0001-4527-4700 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 07.02.2020 року на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої остання отримує медичні послуги в КП НП «Центр первинної медичної допомоги №4» Одеської міської ради (а.с.19);
- копію Декларації №0001-88М1-РТА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 07.02.2020 року на ім'я ОСОБА_3 , відповідно до якої дитина отримує медичні послуги в КП НП «Центр первинної медичної допомоги №4» Одеської міської ради (а.с.18);
- копію Довідки Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №0006 від 14.08.2023 року , відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.20, 25);
- копію Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості ВР-001373250, відповідно до якої ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, судимостей не має, в розшуку не перебуває (а.с.17);
- копії характеристик відносно ОСОБА_1 від ОСОБА_4 , від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідно до яких дані особи підтвердили позитивну характеристику ОСОБА_1 за час її проживання з 2018 року за адресою АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_7 (а.с.10,13, 16) ;
- копією Довідки КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» віж 14.08.2023 року №0006, відповідно до якої ОСОБА_1 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (а.с.27)
Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року судом було витребувано від відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної державної адміністрації Одеської міської ради в порядку статті 19 СК України висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 (а.с. 45).
Відповідно до листа органу опіки від 13.02.2025 року за №3439/01-11 надання висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 на теперішній час не вбачається можливим, так як за інформацією служби у справах дітей Одеської міської ради №05/10/880 від 23.01.2025 року - 17 грудня 2024 року спеціалістами Служби з'ясовано, що заявник ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 перебувають за кордоном через підвищену небезпеку внаслідок воєнних дій на території України, у зв'язку з чим Служба не має правових підстав щодо виготовлення висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с.95, 97)
В свою чергу в підтвердження факту проживання за межами України позивачкою надано суду довідку Агентства з інтеграції, міграції та притулку громадян Республіки Португалія про надання дозволу на проживання на підставі статусу тимчасового захисту в даній країні ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с.129)
Нормативно- правове обгрунтування та висновки суду.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про Ті здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини, слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан та дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так у рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04 , зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Такі ж принципи проголошено державою і в національному законодавстві.
Так відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Згідно ст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання малолітньої Дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини
Також згідно із ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).
Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
Висновки суду.
Суд, давши оцінку обгрунтованості заявлених позовних вимог, дослідивши надані суду матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.
Ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Так судом із наданих у справі доказів встановлено, що син позивачки та відповідача малолітній ОСОБА_3 після припинення сімейних стосунків батьків тривалий час проживає з матір'ю, де для нього були створені належні умови проживання і розвитку.
Мати приділяє значну увагу вихованню сина, дбає про його стан здоров'я та виховує сина самостійно, а в період запровадженого воєнного стану виїхала з сином за межі України, де отримала з ним притулок і оформила відповідне проживання в Республіці Португалія.
Суд вважає, що проживання дитини з матір'ю буде сприяти забезпеченню найкращих інтересів дитини, гармонійному розвитку дитини.
Також суд вважає, що наданими у справі доказами позивачка довела той факт, що вона самостійно виховує сина, на теперішній час перебуває з ним за кордоном, а батько участі у вихованні та утриманні сина не приймає, не опікується його життям, а відтак безпосередня участь батька у житті його сина була припинена ним особисто.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 в судове засідання на неодноразові виклики не прибув і доводів позивача не спростував, заперечень щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_7 з матір'ю не надав. Під час запровадженого воєнного стану позивачка намагалася встановити зв'язок з батьком дитини, суду надано низку запитів до державних органів, які були направлені позивачем з метою з'ясування місцезнаходження відповідача, між тим крім зареєстрованого місця проживання в Україні інших даних суду не надано. В свою чергу позивачка зазначила, що перешкод у спілкуванні дитини з батьком вона не створює.
Між тим у даній справі, в зв'язку з перебуванням позивачки разом з дитиною за межами України залучений до участі у справі в порядку ст.19 СК України орган опіки та піклування в особі Київського районної адміністрації Одеської міської ради, підтвердивши своїм листом факт перебування позивачки з дитиною за кордоном, не зміг надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, який у даній категорії справ відповідно до вимог ст.19 СК України є обов'язковим.
Даючи оцінку даним обставинам , суд вважає за необхідне навести наступні висновки Верховного суду, прийняті у справах щодо визначення місця проживання дітей у випадку вимушеного перебування дітей за кордоном в період запровадженого в Україні воєнного стану та відповідні міркування.
Так відповідно до висновку, що міститься у постанові Об'єднаної палати Верховного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 суд роз'яснив, що винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.
Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.
Однак не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті з боку суду. Адже здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.
Тому у випадку ненадання висновку органом опіки та піклування, залученим до участі у справі, суд може надати додатковий строк відповідному органу, відклавши розгляд справи. Однак відмовити у винесенні рішення у справі чи зупинити провадження у справі через відсутність такого висновку суд не може.
Також відповідно до висновку, що міститься у постанові КЦС по справі №450/4288/21 від 24.01.2024 року суд вказав, що передбачена частинами четвертою та п'ятою статті 19 Сімейного кодексу України обов'язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не абсолютизується. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати неможливо, суд має вирішувати спір за наявними у справі доказами . Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами ч.4,5 ст.19 СК України надання такого висновку є обов'язковим , ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступі до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою , з огляду на неможливість надати висновок , зокрема у зв'язку з перебуванням дитини з одним із батьків за межами країни тощо ( постанова ВП від 11.12.2023 року № 523/19706/19)
Відтак, в контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 із матір'ю відповідатиме його інтересам, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 без надання письмового висновку органу опіки та піклування.
Визначення місця проживання малолітньої дитини даного вочевидь важливо для матері та дитини під час війни з метою вирішення питання щодо переміщення дітей без документального оформлення згоди від батька та інших питань захисту інтересів дитини.
Також суд вважає , що в зв"язку з тимчасовим виїздом матері з дитиною за межі України , суд не визначатиме конкретну адресу місця проживання, що узгоджується з позицією ВС, висловленою у постанові від 11.10.2023 року у справі №753/8495/22.
.На підставі ст. 81, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 281-283, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 від 01.10.2002 року, виданий Ленінським РВ УМВС України Запорізькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована по місцю проживання за адресою АДРЕСА_2 , без зазначення адреси місця проживання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 11 вересня 2025 року.
Суддя Ж. В. Теренчук