Справа 688/2814/25
№ 2/688/1230/25
Рішення
Іменем України
заочне
08 вересня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Кілікевич І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТ ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 20211214715707 від 14.12.2021 в розмірі 2567,71 грн заборгованість за кредитом, а також стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн сплаченого судового збору та 5000 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 14.12.2021 ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 20211214715707.
За загальними умовами кредитного договору позивач надав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 12300 грн, що включає в себе кредит у розмірі 10000 грн та 2300 грн авансових процентів, що повинні бути сплачені за рахунок кредиту. Дата повернення кредиту - 13.12.2022.
Однак в подальшому відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданих йому коштів.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив про причини неявки, відзив не подав.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 08.09.2025. Ухвалою суду від 08.09.2025 постановлено про заочний розгляд справи у зв'язку з тим, що відповідач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив про причини неявки, відзив не подав, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 14.12.2021 ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 20211214715707. Договір підписано позичальником власноруч. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він до укладення даного договору отримав зазначену інформацію в письмовій формі про умови надання кредиту, а також отримав інформацію/, необхідну для отримання кредиту, що була надана кредитором за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту).
Відповідно до п.п.1.1-1.4 договору сума кредиту становить 10000 грн, фіксована процентна ставка за перший день користування кредитом - 23%, з другого дня користування - 0,236% дата повернення кредиту - 13.12.2022. Загальний розмір кредиту - 12300 грн.
Пунктом 3.4 передбачено, що сплата Авансових процентів, що нараховані за період вказаний в п. 1.3. цього Договору та складають 2 300 грн, здійснюється позичальником авансом в день отримання кредиту. Для сплати цих процентів на вказану суму кредитор надає позичальнику кредит. При цьому, з ціллю оплати зазначених процентів, позичальник доручає кредитору в момент такого надання утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику відповідно до цього пункту договору. Тобто на рахунок/платіжну картку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням суми зазначених Авансових процентів.
Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
На виконання вимог договору 14.12.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 10000 грн за рахунком № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції №943917 від 14.12.2021.
Позивач виконав своє зобов'язання за договором та надав відповідачу грошові кошті згідно умов договору, однак відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та не повернув, отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.
Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №20211214715707 прострочена заборгованість за кредитом станом на 16.04.2025 становить 2567,71 грн.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №20211214715707 від 14.12.2021 з паспортом споживчого кредиту; випискою з особового рахунка за кредитним договором №20211214715707; довідкою №300/160425 від 16.04.2025; копією платіжної інструкції №943917 від 14.12.2021.
4. Застосовані норми права.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
5. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та позивачем, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 20211214715707 від 14.12.2021 у розмірі 2567,71 грн.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Доказами в цивільному у судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такого висновку дійшла ВП ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 5000 грн, на підтвердження понесення яких надав суду договір про надання правової допомоги №07/04/25 від 07.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг №17 від 17.06.2025, додаткову угоду №2 від 17.06.2025 до договору про надання правової допомоги №07/04/25 від 07.04.2025 та копію платіжної інструкції №9420971 від 19.06.2025.
Судом встановлено, що 07.04.2025 року між ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» та адвокатським об'єднанням «ДЕНАЛІ» укладено договір про надання правничої допомоги.
Згідно з акт прийому-передачі наданих послуг №17 від 17.06.2025, який підписаний сторонами, ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» прийняло послуги, надані адвокатським об'єднанням «ДЕНАЛІ», в т.ч. - надання усної консультації, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, загальна вартість яких складає 5000 грн.
Однак при визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Розгляд справи проведено без участі представника позивача.
Як вбачається із акта приймання передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг послуги, які надавалися адвокатом складаються, зокрема зі складання позовної заяви, надання усної консультації.
Така заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (Постанова Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22), а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат у розмірі 3000 грн за подачу такої заяви та моніторингу «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу справи.
Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та надання усної консультації оцінені у 5000 грн є завищеною сумою, з огляду на ціну позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 500 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТ ТУ Ю» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТ ТУ Ю» заборгованість за кредитним договором №20211214715707 від 14.12.2021 у розмірі 2 567 (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн 71 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТ ТУ Ю» 500 грн витрат на правову допомогу та 2422,40 грн судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕДИТ ТУ Ю» (вул. Л. Лук'яненка, буд. 29-Б, літ. А, оф. 114, м. Київ, ЄДРПОУ 40094068);
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено 11.09.2025.
Суддя Алла ЦІДИК