Справа № 522/15584/25
Провадження №1-кп/522/2978/25
11.09.2025 Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний у кримінальному провадженні №62024150020000164 від 03.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березне, Березнівського району Рівненської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
До Приморського районного суду м.Одеси надійшло кримінальне провадження на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді застави на домашній арешт у період часу із 24 години до 06 години щодоби строком до 22.09.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням обов'язків, ч.5 ст. 194 КПК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК продовжують існувати, а саме,- ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисники та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.177 метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від суду, з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого правопорушення.
-незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Станом на даний час, свідки ще не допитані в судовому засіданні, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Втім ризики зазначені стороною обвинувачення дещо зменшились.
Так судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, може переховуватись від суду, впливати свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
ОСОБА_3 має постійне місце мешкання у Рівненській області, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсторонений від посади начальника Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Обвинувачений використовуючи власні зв'язки може здійснити вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик переховування від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується вказана особа, суворістю можливого покарання пов'язаними із цим негативними для особи наслідками та іншими обставинами. Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду.
Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів. Його майновий стан, та наявність у нього впливого кола зв'язків свідчать про реальну можливість впродовж тривалого часу ухилятися від кримінальної відповідальності, та в такий спосіб переховуватись від суду.
Разом з цим, відповідно до ч.7 ст.194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Метою обрання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зазначені обставини щодо особи обвинуваченого та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, дають підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити спроби переховуватися від суду чи впливати на свідків, які ще не допитані в суді, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі кримінального провадження неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується, більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченої та виконання нею своїх процесуальних обов'язків.
Тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри та пов'язане з цим очікування можливого суворого покарання, суд визнає спроможними заявлені в клопотанні ризики.
Суд, з огляду на існування встановлених вище ризиків приходить до висновку про наявність підстав для продовження діі запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 201, 309, 369-372, 376 КПК України, суд-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту- задовольнити.
Продовжити стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу із 24 години до 06 години щодоби строком до 09.11.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1)не відлучатись за межі Рівненської області;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
3)утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з приводу обставин справи.
4) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Строк ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 09.11.2025 року.
Копію ухвали для контролю за виконанням направити прокурору Одеської обласної прокуратури.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_15