Справа № 503/1264/25
Провадження № 2/503/733/25
15 серпня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Черноморець Н.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно. В позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки, що розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами села Загнітків та житлового будинку, розташованого в с.Загнітків Подільського району. Позивач вказує, що являється спадкоємцем за правом представлення, оскільки її батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводився ОСОБА_3 племінником. Зазначає, що відповідач теж є племінницею померлої ОСОБА_3 та успадкувала належну їй земельну ділянку. Позивач за письмовою згодою відповідача також прийняла спадщину з наміром успадкувати житловий будинок, проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки на будинок відсутні правовстановлюючі документи (будинок побудований в 20-х роках минулого століття). Крім того, відсутні докази родинних відносин з померлою. У зв'язку з цим позивач не може захистити своє порушене право в позасудовому порядку.
В підготовче засідання позивач не з'явилася, в змісті позовної заяви просила розглядати справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилась, надала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає та просить справу розглянути за її відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28.12.2011 року виконавчим комітетом Загнітківської сільської ради Кодимського району Одеської області.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269 цього ж Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Крім того, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 належав житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що за час свого життя ОСОБА_3 склала заповіт. Ця обставина свідчить про те, що після його смерті спадкування здійснювалось за законом.
Зі змісту листа державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М.М. №512/02-14 від 14.08.2025 року вбачається, що до майна померлої ОСОБА_3 заведена спадкова справа №191/2018 року. Заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори подали позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Ця обставина вказує на те, що вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Судом встановлено, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 12.12.2018 року у справі №503/2052/18 за ОСОБА_2 , як племінницею ОСОБА_3 , визнано право власності на належну ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами села Загнітків. Дана обставина підтверджується відомостями, що містяться в "АСД-3" Кодимського районного суду та у ЄДРСР; була досліджена судом під час розгляду справи та не підлягає доказуванню в розумінні ч.4 ст.82 ЦПК України.
З матеріалів справи також встановлено, що державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів. Ця обставина підтверджується листом №482/02-14 від 31.07.2025 року.
Відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно відповідно до п.2 Глави 7, п.1 Глави 13 розділу І та п/п.4.12 п.4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції №296/5 від 22 лютого 2012 року, є підставою для відмови у вчиненні нотаріусом відповідної нотаріальної дії - відмови у видачі спадкоємцеві свідоцтва про право на спадщину.
Із матеріалів справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , який ввійшов до складу спадкового майна, було збудовано в 20-х роках минулого століття. Отже, право власності на будинок померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 набула до 01 січня 2004 року у визначеному Цивільним кодексом УРСР порядку.
Крім того, позивачем також заявлено вимогу про встановлення факту родинних відносин між її батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як між племінником та тіткою.
Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з роз'ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
На підтвердження вищезазначеного позивачем надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 09.08.1985 року Загнітківською сільською радою Кодимського району Одеської області, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 08.12.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 09.06.1987 року Загнітківською сільською радою Кодимського району Одеської області, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 05.10.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кодимського районного управління юстиції Одеської області, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 29.09.1983 року Загнітківською сільською радою Кодимського району Одеської області.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.
Таким чином, від встановлення факту родинних відносин між батьком позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між племінником і тіткою залежить можливість реалізації позивачем права на спадщину за законом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 та п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України в судовому порядку може бути встановлено факт родинних відносин між фізичними особами.
В абзаці 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року, у справі №227/3750/19, вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, належним способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкодавець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.
Враховуючи, що позивачу відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» її вимога про визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Крім того, відповідач визнала позов у повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що з урахуванням положень ч.4 ст.206 ЦПК України, надає суду підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був племінником ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , в порядку спадкування право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Т.О. Калашнікова