Справа № 676/3170/25
Номер провадження 3/676/1991/25
11 вересня 2025 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Воєвідко Я.І., за участю секретаря судових засідань Дарманської О.О., потерпілого ОСОБА_1 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області матеріали справи, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки в м. Куйбишев рф, жительки по АДРЕСА_1 , професорки національного університету «Києво-Могилянська академія», інваліда ІІІ групи, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), за ст.124 КУпАП, -
До Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №979092 від 25 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП.
Згідно протоколу, ОСОБА_2 о 07:56 год. 25 квітня 2025 року на 273 км. а/д Н-03, керуючи транспортним засобом марки «LADA 219010», державний номерний знак НОМЕР_2 , допустила неуважність, не стежила за змінами дорожньої обстановки, при виїзді з с. Колубаївці на перехресті з ділянкою а/д Н-03, не надала переваги в русі транспортному засобу марки «Volkswagen Transporter», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з правого боку по ділянці а/д Н-03, та скоїла з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п.2.3.б, п.16.12 ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , вину не визнала та пояснила, що близько 07:45 год. 25 квітня 2025 року вона із трьома пасажирами, при виїзді з с. Колубаївці на перехресті з ділянкою а/д Н-03 в напрямку м. Кам'янець-Подільський, переконалась у тому, що шлях вільний, виїхала напрямний острівець, паралельно смузі руху в напрямку м. Кам'янець-Подільський перед бетонним відбійником, включила «аварійку». Після чого побачила, що з лівого боку із великою швидкістю в її напрямок рухався білий бус, який здійснював об'їзд фури та в'їхав в її автомобіль, який відкинуло на зустрічну смугу руху, близько 30 метрів. Вважає, що правил безпеки дорожнього руху не порушувала, зупинилася на напрямному острівці, її транспортний засіб іншим транспортним засобам не заважав для вільного проїзду смугою руху. Також додала, що схему місця ДТП працівниками поліції складено неправильно, її змусили підписати дану схему на місці події. Просить провадження у справі закрити.
Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що рухаючись по автодорозі Н-03 «Житомир - Чернівці», доїжджаючи до с. Колубаївці, побачив як ОСОБА_2 , раптово виїхала на проїзну частину, тому не міг не уникнути зіткнення, оскільки при раптовому гальмуванні його автомобіль почало заносити і відбувся удар в задню частину автомобіля ОСОБА_2 . Просить суд притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Свідок ОСОБА_3 працівник патрульної поліції суду пояснив, що він не був очевидцем спірної дорожньо-транспортної пригоди, прибув на місце події в складі екіпажу для оформлення ДТП, схему місця події та протокол про адміністративне правопорушення не складав, але тільки підписав. При дослідженні в судовому засіданні схеми місця ДТП, яку надала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , а також роздруківки, що міститься в матеріалах справи на а.с.164, вказав, що транспортний засіб ОСОБА_2 перебував на напрямному острівці, де фактично відбулось зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_4 працівник поліції суду пояснив, що 25 квітня 2025 року на 273 км.+1 м. автодороги Н-03 сполученням «Житомир - Чернівці», відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «LADA 219010» під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» під керуванням ОСОБА_1 . За даним фактом було здійснено всі першочергові заходи, зокрема ним складено схему місця ДТП, зокрема графічне зображення, яку він склав особисто, Зазначив, що зіткнення відбулось безпосередньо на смузі руху транспортних засобів, оскільки причиною цього на його думку стало порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 , яка порушила правила проїзду перехрестя, зокрема п.16.12 ПДР України, та зобов'язана була дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він був очевидцем вказаної події та зазначив, що зіткнення між вказаними транспортними засобами відбулось на напрямному острівці, зокрема транспортний засіб марки «LADA» був розташований перед відбійником, бачив коли некерований транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», обганяючи фуру, в'їхав в задню частину автомобіля «LADA», внаслідок чого останній відкинуло на проїзну частину в напряму м. Хмельницький.
Свідок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що під час виїзду з с. Колубаївці на головну дорогу сполученням «Житомир - Чернівці», його донька ОСОБА_2 , перебувала за кермом автомобіля «LADA», коли зупинилась на острівці безпеки даної автодороги бачили, як білий бус в'їхав в їх автомобіль.
Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, щодо часу, місця та способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо його ролі в їх настанні, приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення та недостатність доказів для притягнення останньої до відповідальності, відтак провадження в справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вимогами ч.1 ст.256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, згідно вимог ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно п.2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух, відповідно до п.16.12 ПДР України.
З наданих до суду матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, констатується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №979092 від 25 квітня 2025 року, схемою місця ДТП від 25 квітня 2025 року, фото таблицями, відеозаписами тощо.
Однак, сам протокол не може слугувати доказом, який безперечно встановлює наявність вини водія ОСОБА_2 в порушенні інкримінованих їй порушеннях ПДР та, як наслідок, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Зокрема, на а.с.164 матеріалів судової справи міститься фотознімок автодороги Н-03 сполученням «Житомир - Чернівці», на якому зображено місце вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Так, в судовому засіданні, під час його дослідження кожним з учасників судового процесу зазначено безпосереднє розташування транспортного засобу марки «LADA 219010» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , та нанесено відповідні позначення: під номером один зазначено місце розташування з пояснень ОСОБА_2 , під номером два - з пояснень працівника поліції ОСОБА_3 та під номером три - свідка ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевказане, пояснення свідків та безпосередніх учасників ДТП, зокрема ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , свідків, є кардинально протилежними щодо обставин ДТП, місця розташування та механізму зіткнення транспортних засобів.
Отже, враховуючи, що учасники ДТП є зацікавленими особами у вирішенні справи, неможливо дійти до однозначного висновку про те, пояснення кого з учасників ДТП відповідають фактичним обставинам справи.
Разом з тим, з пояснень у судовому засіданні свідків, судом встановлено, що транспортний засіб марки «LADA 219010» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в момент зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter» з державним номерним знаком НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , перебував на напрямному острівці автодороги Н-03 сполученням «Житомир - Чернівці», що давало безперешкодну можливість іншим транспортним засобам рухатись по проїзній частині головної дороги, тобто не створював безпеки для руху іншим учасникам дорожнього руху.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , посадовими особами патрульної поліції не отримано та не долучено до матеріалів справи достатніх даних про причинний зв'язок між діями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з наслідками, що настали. Враховуючи, зокрема, відеоматеріали з місця пригоди, показання водіїв транспортних засобів та свідків вбачається, що місце ДТП працівниками поліції точно встановлено було, тобто місце оспиу скла та бруду, однак в протоколі та схемі його не значили. Таким чином долучені до матеріалів вищезазначені докази не містять достатніх даних про такий зв'язок, а навпаки спростовують їх.
Суд також враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п. 43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що суд не знаходить підтверджень наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі відносно неї підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому підстави для стягнення з ОСОБА_2 судового збору, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 245, 247, 251, 252 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду
Я.І. Воєвідко