Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/814/25
Провадження № 2/499/575/25
Іменем України
11 вересня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Одеської області справу №499/814/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог вона послалася на ті обставини, що 31 січня 2004 року між нею ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів цивільного стану Іванівського районного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб за актовим записом №01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Від шлюбних відносин неповнолітніх дітей немає.
Підставою звернення до суду є та обставина, що відповідач не бажає в добровільному порядку подати заяву до відділу ДРАЦС про розірвання шлюбу.
Причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння між сторонами як подружжям, несумісність характерів, різні погляди на життя. Сімейні відносини припинені вже багато років, спільним побутом не пов'язані, взаємні права та обов'язки відсутні.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, клопотала справу слухати у їх відсутність на позовних вимогах наполягає, просила розірвати шлюб.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву та зазначив, що на розірвання шлюбу згоден, позов визнав та просив справу розглядати у його відсутність.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, враховуючи безумовне визнання відповідачем позову, яке в свою чергу не суперечить вимогам закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що 31 січня 2004 року між нею ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відділом реєстрації актів цивільного стану Іванівського районного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб за актовим записом №01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Від шлюбних відносин неповнолітніх дітей немає.
Підставою звернення до суду є та обставина, що відповідач не бажає в добровільному порядку подати заяву до відділу ДРАЦС про розірвання шлюбу.
Причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння між сторонами як подружжям, несумісність характерів, різні погляди на життя. Сімейні відносини припинені вже багато років, спільним побутом не пов'язані, взаємні права та обов'язки відсутні.
Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 56 СК України встановлено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Обставини, на які посилається позивач є самостійною та достатньою підставою для розірвання шлюбу.
Докази, які б спростовували обґрунтованість цього висновку, в матеріалах цивільної справи відсутні.
Виходячи з наведеного враховуючи, що позивачка не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачем, відповідач в свою чергу позовні вимоги визнав та також наполягає на розірвання шлюбу, збереження даного шлюбу суперечить їх інтересам, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, беручи до уваги, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного Кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На підставі ст.3,56,104-105,110,112,113 СК України, керуючись ст.ст. 12,200,206,259,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 31 січня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Іванівського районного управління юстиції Одеської області зареєстровано шлюб за актовим записом №01.
Шлюб вважати припиненим у день набрання чинності рішенням суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 )
СуддяРуслан ТИМЧУК