Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1060/25
Провадження № 2-о/499/53/25
Іменем України
11 вересня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Погорєлова І. В., секретаря судового засідання Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
Заявник звернулася в суд із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: 1) заборонити ОСОБА_2 , 1977 р.н. перебувати в місці спільного проживання з нею та їх спільними дітьми, за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 , 1977 р.н. наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідуваних заявником та її дітьми; 3) заборонити ОСОБА_2 , 1977 р.н. особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 4) заборонити ОСОБА_2 , 1977 р.н. вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В обґрунтування заяви посилається на те, що з 2005 року по теперішній час ОСОБА_2 , 1977 року народження мешкає разом з заявником за адресою АДРЕСА_1 та їх спільними дітьми. Чоловік заявниці на протязі тривалого часу зловживає спиртними напоями, у зв'язку з чим неодноразово влаштовує конфлікти, під час яких ображає її та їх спільних дітей нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, підіймає на неї руку, пошкоджує майно в будинку, в наслідок чого вона неодноразово викликала поліцію та на ОСОБА_2 було неодноразово притягнуто до відповідальності за ст.173-2 КУпАП. Оскільки відносно ОСОБА_2 вже було складено сім протоколів про адміністративне правопорушення, то заявник з дітьми є такими, які зазнали домашнього насильства.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, оскільки він систематично вчиняє відносно мене та наших спільних дітей психологічне та фізичне домашнє насильство, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Даною заявою повідомила суд, що дійсно проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та їх спільними п'ятеро дітей, четверо з яких є неповнолітніми за адресою АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстрований їх син ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вона з іншими дітьми проживають без реєстрації. Також повідомила суд, що у ОСОБА_2 є змога мешкати в іншому місці, а саме у рідного батька, який проживає в селищі Іванівка Березівського району одеської області чи дядька, який проживає в с. Бузинове Березівського району Одеської області, точна адреса їй не відома. Вона вимушена звернутися з даною заявою до суду, оскільки має побоювання за психологічне та фізичне здоров'я своїх дітей, оскільки їх батько неодноразово в стані алкогольного сп'яніння вчиняє вдома сварки. Так, нещодавно в них знову виникла сварка, приїжджали працівники поліції але ОСОБА_2 з місця мешкання зник, тому що хоче уникнути відповідальності за скоєне.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами, оскільки згідно ч.1 ст.350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши доводи заяви та дослідивши докази у справі вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності, а саме:
постановою Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення штраф у розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень. Відповідно до вказаної постанови, встановлено, що 16 березня 2025 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, особа перебував в будинку АДРЕСА_1 , де, повторно протягом року, допустив образливі дії із застосуванням ненормативної лексики (нецензурної лайки) щодо дружини ОСОБА_1 , внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив домашнє насильство (далі також - матеріали).
постановою Іванівського районного суду Одеської області від 19.08.2025 року, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2, ч.3 ст. 173-2, ч.1 ст. 184 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень, стягнуто судовий збір. Відповідно до вказаної постанови, встановлено, що ОСОБА_2 02.08.2025 року о 19:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 у присутності своїх малолітніх дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю свої неповнолітніх дітей, вчинивши домашнє насильство психологічного характеру, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 173-2 КУпАП (протоколи: серії ВАД № 463342 від 02.08.2025 року; серії ВАД № 463343 від 02.08.2025 року; серії ВАД № 463308 від 02.08.2025 року; серії ВАД № 463309 від 02.08.2025 року). 02.08.2025 року о 19:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку в сторону своєї дружини ОСОБА_1 , чим завдав шкоди її психічному здоров'ю, вчинивши домашнє насильство психологічного характеру, за що відповідальність передбачена ч.3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки правопорушення вчинено повторно протягом року відповідно до постанови Іванівського районного суду Одеської області від 27.03.2025 року у справі № 499/264/25 (протокол серії ВАД № 463341 від 02.08.2025 року). 02.08.2025 року близько 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ухилився від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, оскільки відмовляється забезпечувати дітей, приймати участь у вихованні та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, примушував дітей купувати алкоголь, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП (протокол серії ВАД №463334 від 04.08.2025 року).
Також, судом встановлено, що відповідно до копії постанови Іванівського районного суду Одеської області від 04.09.2025 року, до Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП. За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №463363 від 01.09.2025 року, ОСОБА_2 07.08.2025 року близько 20:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство фізичного типу відносно доньки ОСОБА_7 , а саме тягнув її за руку, штовхнув та крутив пальці. До того ж, з письмових пояснень: ОСОБА_4 від 08.08.2025 року, ОСОБА_8 від 08.08.2025 року, наданих в присутності законного представника, вбачається, що їх батько ОСОБА_2 , окрім вищезазначеного, долонею ударив ОСОБА_7 у ліве око, силоміць утримував на ліжку, викручуючи руки, незважаючи на крики доньки, та лише завдяки діям старшої сестри потерпілій вдалось вирватись та втікти. За результатами розгляду вказаного матеріалу, судом, на підставі ст.253 КУпАП матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передано до Березівської окружної прокуратури для вирішення питання щодо внесення відомостей до ЄРДР в порядку ст.214 КПК України та початку досудового розслідування. На підставі ч.2 ст. 284 КУпАП закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.173-2 КУпАП,
З досліджених копій свідоцтв про народження, встановлено що сторони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбі, який на даний час не розірвано.
Відповідно до копій свідоцтв про народження, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають п'ять спільних дітей, четверо з яких наразі є неповнолітніми.
Вищевказані особи проживають за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Основним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини видачі обмежувального припису, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14, 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника як встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Судове рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону).
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону).
Оскільки справа за заявою про видачу обмежувального припису розглядається на підставі відповідних норм ЦПК України, обставини щодо домашнього насильства мають бути доведені належними та допустимими доказами, та, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні на підставі оцінки наданих суду належних та допустимих доказів. На таких же засадах суд дає оцінку ризикам.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 (провадження №61-22727св19) зроблено висновок про те, що видача обмежувального припису є обов'язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.
Судом було встановлено, що матеріали справи містять достатньо доказів постійного використання у безпосередньому спілкуванні з дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживання щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.
Суд звертає увагу на ту обставину, що заходи обмежуваного припису встановлюються щодо кривдника, отже у разі, коли особа, звертаючись до суду з відповідною заявою, вважає, що батько стосовно дітей є кривдником, то вона повинна довести такі обставини, оскільки необґрунтоване обмеження одного з батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків не може бути визнане як законним, так і справедливим.
Стаття 4 Закону визначає основні засади запобігання та протидії домашньому насильству, стаття 22 Закону - права постраждалої дитини.
З огляду на конструкцію та логічну побудову вказаних статей, закон захищає дітей у тому випадку, коли вони є постраждалими.
Відповідно до статті 1 Закону, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Отже, обставини, які визначають статус дитини як постраждалої особи, в тому числі і те, що особа стала свідком (очевидцем) таких подій, мають бути доведені належними та допустимими доказами, якими по даній справі є постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що докази, що додані до заяви стосуються місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, тобто наданими доказами підтверджуються наявність обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо своєї дружини та дітей, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
Враховуючи надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що заявник та її діти, як жертви такого насильства, потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому приходить до висновку про обґрунтованість заяви по суті та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 на строк шість місяців, що відповідає вимогам ст.350-6 ЦПК України, оскільки є ризики, що відбудеться продовження домашнього насильства у майбутньому, та більший тривалий строк законодавством не передбачений.
При цьому, суд вказує, на те, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності чи користування кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.
При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Тому суд не вбачає перешкод для винесення такого припису, беручи до уваги місце реєстрації ОСОБА_2 , оскільки обмеження його у праві користування житловим приміщенням виправдовує себе у зв'язку з необхідністю забезпечення безпеки постраждалих осіб, у тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей, які також проживають за вказаною адресою.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» про видачу обмежувального припису кривднику, суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
В силу ч.3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.
Згідно з ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Керуючись ст.ст.350-1-350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про видачу обмежувального припису - задовольнити.
Видати обмежувальний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 та їх спільними дітьми за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 наближатися на визначену відстань до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 та їх спільними дітьми;
3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
4) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.
Строк обмежувального припису рахувати з дня ухвалення рішення.
Про прийняте рішення про видачу обмежувального припису, інформувати Відділення поліції № 1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області для взяття кривдника на профілактичний облік, а також повідомити Коноплянську сільську раду Березівського району Одеської області.
Рішення підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ