Справа № 609/462/25
3/609/249/2025
11 вересня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали, які надійшли із СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
15 травня 2025 року до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №325070 від 09.05.2025, з якого вбачається, що «09.05.2025 о 16:15:00 в м. Шумськ, вулиця Українська, 14 водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820. Після продувки проба позитивна 2.80 проміле. Їхати в медичний заклад для проходження додаткового огляду водій відмовився оскільки згідний із результатом Драгер, чим порушив п. 2.9.а ПДР - керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
18 серпня 2025 року на електронну адресу суду від адвоката Сідорова В.М., який представляє інтереси особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття провадження по справі. Вважає, що адміністративні матеріали складено з істотними порушеннями норм чинного законодавства, зокрема Наказу МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а також ст.ст. 266, 251 КУпАП. Зазначені порушення роблять докази у справі недопустимими, а провадження підлягає закриттю відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 категорично не погоджувався з результатом продувки алкотестера Драгер на місці зупинки транспортного засобу, а також чітко заявляв про бажання пройти додатковий огляд у медичному закладі. Вказує, що найближчим медичним закладом до місця зупинки транспортного засобу є КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня», оскільки відстань від закладу до місця зупинки становить 1-2 км. Проте, працівники поліції направили ОСОБА_1 для проходження огляду до КНП «Кременецька опорна лікарня», відстань до якої від місця зупинки транспортного засобу становить 40-50 км. Вважає, що це направлення не тільки суперечить принципу «найближчого закладу охорони здоров'я», передбаченому п. 7 розділу 1 Інструкції №1452/735, але й створює необґрунтовані логістичні труднощі, потенційно впливаючи на результати огляду через затримку в часі. Крім того, направлення не було оформлено належним чином: воно не містить чітких мотивів вибору саме Кременецької лікарні, до того ж ОСОБА_1 не погоджувався з результатом огляду на місці, а мав намір пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, про що чітко висловив своє бажання.
Особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням іншого адвоката та необхідністю часу для укладання угоди.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 268 КУпАП справу може бути розглянуто за відсутності особи лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналізуючи подане клопотання, суд зауважує, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявні ознаки зловживання своїми процесуальними правами для уникнення відповідальності. Судові засідання у справі були призначені на 21.05.2025, 11.06.2025, 01.07.2025, 04.08.2025, 18.08.2025, 08.09.2025, 11.09.2025. ОСОБА_1 кожного разу був належно повідомлений судовими повістками про дату та місце розгляду справи. Перед засіданнями щоразу надходили клопотання від захисника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. та самого ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду, у зв'язку з бажанням взяти участь, але неможливістю прибути на судовий розгляд. До клопотання ОСОБА_1 від 08.09.2025 долучено довідку на підтвердження стану здоров'я, клопотання про відкладення судом задовольнялись, засідання відкладались.
Суд зауважує, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. ознайомився з матеріалами провадження в особистому кабінеті системи «Електронний суд», крім того підготував клопотання про закриття провадження по справі, яке подано до суду 18.08.2025. На даний час існують технічні можливості взяти участь у розгляді справи, зокрема і в режимі відоеконференції. Суддя вважає, що медичні показання, навіть підтверджені відповідними документами, не можуть слугувати єдиною підставою для постійних відкладень судових засідань. Особа, яка притягається до відповідальності, не здійснила жодних дій для участі у судових засіданнях, щоб продемонструвати реальне бажання взяти участь, а не бажання ухилятись від суду. Суддя констатує, що подача клопотань про відкладення засідань, хоч і підтверджується медичними документами, все ж має формальних характер.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Отже, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на неприпустимість зловживання правом, що являє собою шкідливе здійснення права її власником у такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (рішення «Міролюбовс і інші проти Латвії», 2009, та «С.A.С. проти Франції», 2014).
ОСОБА_1 та його захисник Сідоров В.М. неодноразово просили відкласти розгляд справи (сім разів), суд неодноразово відкладав розгляд справи (шість разів), інформував особу про дату, час та місце розгляду справи. Суддя констатує, що для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було створено достатньо можливостей для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема й для участі в судовому засіданні.
Слід також врахувати, що захисник Савчука Р.В. склав клопотання про закриття провадження по справі, а отже висловив свою позицію стосовно даної справи. А тому, суд вважає, що дії ОСОБА_1 та його захисника мають характер зловживання процесуальними правами та спрямовані на уникнення юридичної відповідальності. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав у черговий раз відкладати розгляд справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою. Отже, зважаючи на сповіщення останнього про розгляд справи, а також виходячи з положень ст. 284 КУпАП, яка гласить, що лише орган, що розглядає справу приймає по ній передбачене законом рішення, зокрема, про накладення стягнення чи закриття справи, справу може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №325070 від 09.05.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; чек роздруківку приладу ALKOTEST 6820 Драгер від 09.05.2025; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0963 083 24, чинне до 02 липня 2025 року; Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.05.2025; копію посвідчення водія ОСОБА_1 ; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4691333 від 09.05.2025; додані до протоколу докази (в т.ч. відеозапис), та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, прийшов до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №325070 від 09 травня 2025 року слідує, що поліцейським СПД № 2 (м. Шумськ) Кременецького РПВ в Тернопільській області старшим сержантом поліції Батенчуком Миколою Миколайовичем зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також факт його огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмови проїхати в медичний заклад. Протокол ОСОБА_1 підписано.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом у справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував, протокол про адміністративне правопорушення підписав, пояснив, що пояснення надасть в суді.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, та є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Крім того, 09 травня 2025 року поліцейським СПД № 2 (м. Шумськ) Кременецького РПВ в Тернопільській області старшим сержантом поліції Батенчуком Миколою Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4691333, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 5 с. 121 КУпАП та піддано штрафу в розмірі 510 грн, за те, що він 09 травня 2025 року в м. Шумськ керував транспортним засобом та був не пристебнутий ременем пасивної безпеки.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та факт проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу підтверджується оглянутим в судовому засіданні диском з відеофіксацією події, яка мала місце 09 травня 2025 року.
Суд зазначає, що досліджений судом відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Вказаним відеозаписом зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Із переглянутого та дослідженого в судовому засіданні диска з відеофіксацією події, яка сталася 09 травня 2054 року за участі водія ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечував факт керування транспортним засобом, після проходження на місці зупинки транспортного засобу огляду на визначення стану сп'яніння, проведеного працівником поліції за допомогою газоаналізатора Alcotest 6820 ARLK-0005, згодився з його результатом та відмовився проходити такий огляд в медичному закладі.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 чітко вимагав проведення огляду в медичному закладі спростовуються відеозаписом, який міститься на диску, оскільки працівник поліції запропонував ОСОБА_1 , у разі незгоди із результатом продувки алкотестера Драгер, проїхати в медичний заклад, проте ОСОБА_1 відмовився та будучи відсторонений від подальшого керування автомобілем, зателефонував знайомому, щоб той сів за кермо його авто та доставив його додому. Крім того ОСОБА_1 висловив свою думку стосовно того, що коли алкотестер за результатами продувки показав позитивний результат у 2.8 проміле, то навряд чи у медичному закладі такий результат зміниться в його користь.
Також не заслуговує уваги твердження захисника про те, що працівники поліції ігноруючи заяву ОСОБА_1 та вимоги законодавства, направили останнього для проходження огляду до КНП «Кременецька опорна лікарня», яка не є територіально наближеним медичним закладом по відношенню до місця зупинення транспортного засобу, оскільки таким закладом є КНП Шумської міської ради «Шумська міська лікарня», оскільки на диску зафіксовано, що мова про медичні заклади в контексті найближчого розташування взагалі не йшла. ОСОБА_1 ознайомившись із результатом продувки відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою ALCOTEST 6820 ARLK-0005, відповідно до якого під час проведення огляду 09.05.2025 о 16:25 год ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. За результатами тесту вміст алкоголю у його крові та видихуваному повітрі становив 2,80% проміле. З даним результатом водій ознайомлений, про що підписався. Тест ALCOTEST 6820 №904.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 3 вказаної Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
За результатами огляду працівниками поліції у відповідності з вимогами вищевказаної Інструкції складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано наявні у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка вимова, не стійка хода, технічний прилад за допомогою якого проводився огляд. У відповідному рядку Акту: «З результатами згоден» - присутній підпис ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров'я).
Згідно із Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.05.2025 вбачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився, оскільки той не доставлявся.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого законодавства водій самостійно вирішує, чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду щодо стану сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, або не погоджується з отриманим результатом.
У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я (частина 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735).
Разом з тим, підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103).
Тобто згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу також свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Водій ОСОБА_1 підписав результат алкотестеру, який показав 2,80 проміле, та протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1. ст.130 КУпАП, чим підтвердив свою згоду з результатами огляду на стан сп'яніння та відсутність сумніву у його достовірності.
За такого у поліцейського не було підстави для неприйняття отриманого ним за допомогою технічного приладу результату огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, з врахуванням результату, який істотно перевищує 0,2 проміле алкоголю в крові.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав, всупереч пункту 1.3 ПДР, який зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Діяння за ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.
Вказане обґрунтовується тим, що п'яний водій становить надзвичайну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, оскільки алкогольне сп'яніння значно знижує його реакцію, координацію, увагу та здатність адекватно оцінювати ситуацію на дорозі, що може призвести до аварій, травмування або загибелі інших людей. Тобто, життя та здоров'я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.
В свою чергу, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 для наявності складу адміністративного правопорушення не має значення чи було зупинено транспортний засіб працівником поліції, чи водій здійснив зупинку сам, визначальним є проведення такого огляду або пропозиція його пройти на місці зупинки транспортного засобу, що і було здійснено поліцейським.
Відтак, обставини зазначені в протоколі узгоджуються між собою та з відеозаписами оглянутими в судовому засіданні, матеріали справи не містять розбіжностей та в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в ньому ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.
Оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту п. 2.9«а» ПДР України, а саме, заборона водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи вищевикладене, досліджені в судовому засіданні матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
В матеріалах справи наявна копія посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , з якої слідує, що водієві надано право керування ряду транспортних засобів, зокрема категорії А1, А, В1, В, С1, С, D1, D з терміном дії такого права до 17.03.2048.
При накладенні адміністративного стягнення, суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 умисно вчинив грубе порушення Правил дорожнього руху України, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, тому вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені по справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, вважаю, що з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285, 291, 294, 321 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в користь держави, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Штраф підлягає добровільній сплаті протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання постановою законної сили.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605 грн 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК