Справа № 609/475/25
2/609/298/2025
11 вересня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до
відповідача: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи не з'явились,-
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 19 травня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача покликається на те, що 20 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23175-06/2024, за умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. терміном на 120 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення вказаного кредитного договору, який підписано останнім шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму.
24 вересня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 24092024.
Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 23175-06/2024 від 20.06.2024 р.
Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Станом на даний час ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором, яка становить 18275,00 грн, з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7275,00 грн. - заборгованість за відсотками та 6000,00 грн. - заборгованість за штрафом.
На листи з вимогою про погашення заборгованості відповідач не реагує.
Виходячи з викладеного представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 04 червня 2025 року, у зв'язку із неявкою сторін судовий розгляд справи відкладено на 19 червня 2025 року, у зв'язку із перебуванням головуючого судді у черговій відпустці судовий розгляд справи відкладено на 07 липня 2025 року.
4. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, судовий розгляд справи відкладено на 21 липня 2025 року, у зв'язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 28 серпня 2025 року.
5. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2025 року витребувано повторно з Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю, судовий розгляд справи відкладено на 11 вересня 2025 року.
6. У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не з'явився, надіслав суду клопотання, згідно якого просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечив.
7. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема шляхом оголошення на офіційному сайті Шумського районного суду Тернопільської області.
8. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
10. Судом встановлено, що 20 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №23175-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.
З умовами п. 1.2. Кредитного договору тип кредиту: кредит; мета - на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів, а датою надання кредиту є 10.06.2025. Дата погашення кредиту 17.10.2024 р.
Згідно з п. 1.4. Кредитного Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.
Пунктом 1.4.1. Кредитного Договору сторонами погоджена зазначена процентна ставка, яка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
За умовами п. 1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375-41хх-хххх-7726 протягом одного робочого дня, з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Видача кредиту відповідачу було здійснено Товариством онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua (п. 2.2. Кредитного договору).
Додатком № 1 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів.
Згідно з п. 5.3 Договору - у випадках прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених у Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу.
11. Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується: повідомленням № 3426_250328153828 від 28 березня 2024 року, наданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого вбачається, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 р.
20.06.2024 р. о 21:20:08 здійснено переказ коштів у сумі 5000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 430956481.
12. Відповідно до листа наданого АТ «Універсал Банк» на запит суду вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .
20.06.2024 р. о 21:20 год. на платіжну картку № НОМЕР_2 було успішно зараховано платіж в сумі 5000,00 грн. Верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 проводилась згідно з банківськими інструкціями.
13. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна сума заборгованості за кредитним договором №23175-06/2024 від 20.06.2024 р. становить 18275,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7275,00 грн. - заборгованість за відсотками, 6000,00 грн. - заборгованість за штрафом.
14. Також судом встановлено, що 24.09.2024 р. ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір факторингу № 24092024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №23175-06/2024 від 20.06.2024 р.
15. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №23175-06/2024 від 20.06.2024 р. в сумі 18275,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7275,00 грн. - заборгованість за відсотками, 6000,00 грн. - заборгованість за штрафом.
ІV. Оцінка Суду.
16. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
17. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
18. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
19. В силу вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
20. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
21. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
22. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
23. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
24. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
25. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
26. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
27. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
28. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
29. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
30. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
31. Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
32. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
33. Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
34. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
35. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
36. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
37. Судом встановлено, що 20.06.2024 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №23175-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Укладення вищевказаного кредитного договору здійснювалось з урахуванням вимог ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно довідки ТОВ «Стар Файненс Груп» № б/н від 20.06.2024 р. відповідач ідентифікований ТОВ «Стар Файненс Груп», акцепт договору здійснено із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0706.
38. Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується: повідомленням № 3426_250328153828 від 28 березня 2024 року, наданим ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з якого вбачається, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 р.
20.06.2024 р. о 21:20:08 здійснено переказ коштів у сумі 5000,00 грн. на картку № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 430956481.
Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсними.
39. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
40. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
41. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
42. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
43. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою.
Пунктом 1.4.1. Кредитного Договору сторонами погоджена зазначена процентна ставка, яка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за користування кредитом відповідачу нараховано проценти в розмірі 7275,00 грн. грн., зокрема, за період з 20.06.2024 року по 24.09.2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору.
Відповідачем не спростовано даний розрахунок, заперечень не надходило, доказів на користь того, що відповідачем було погашено вищевказані суми заборгованості, до суду надано не було.
Таким чином, підписавши кредитний договір відповідач погодився із встановленим розміром відсотків за користування кредитом, а тому такі також підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
44. Разом з тим, щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов'язання суд зазначає.
45. Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє станом на дату розгляду справи.
46. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
47. Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи те, що заборгованість за штрафом у відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №23175-06/2024 від 20.06.2024 р. виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 6000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення із останнього в користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №23175-06/2024 від 20.06.2024 р. у розмірі 12275,00 грн. з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7275,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
48. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1626,88 грн. (67,16%) судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.
49. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
50. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
51. Частиною 1 статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
52. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
53. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
54. При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
55. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
56. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
57. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
58. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
59. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
60. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
61. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
62. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
63. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
64. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
65. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
66. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
67. При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
68. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
69. Частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
70. З огляду на зазначене, слід виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
71. Як убачається з матеріалів справи 01.03.2024 р. між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенко Михайла Ігоровича укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно Замовлення до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.04.2025 р., Детального опису наданих послуг від 09.05.2025 р. та розрахунку на оплату від 25.04.2025 р., підписаного сторонами Договору про надання правової допомоги, витрати на правничу допомогу в межах спору до ОСОБА_1 становлять 7000,00 грн.
Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.
72. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не звертався.
73. Суд зазначає, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
74. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
75. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
76. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З урахуванням висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 4701,20 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягають стягненню з відповідача.
З цих підстав,
Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд, -
З цих підстав,
Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд, -
1. Винести заочне рішення.
2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №23175-06/2024 від 20.06.2024 р. у розмірі 12275,00 грн. з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7275,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - 1626,88 грн. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 4701,20 грн.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено 11 вересня 2025 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236 , місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 3-й поверх.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: М.В. Харлан