Справа № 604/789/25
Провадження № 2/604/409/25
про витребування доказів
10 вересня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.,
за участі:
секретаря судового засідання Крупи А.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Підволочиського управління житлово-комунального господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
У провадженні Підволочиського районного суду Тернопільської області перебуває вказана цивільна справа.
10 вересня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказала, що позовні вимоги вона не визнає, оскільки позивачем їй не надаються послуги з вивезення твердих побутових відходів, як це передбачено укладеним між ними договором, відходи вона утилізує самостійно, бо має на своїй земельній ділянці компостну яму. Відповідач в свою чергу не поставив контейнер для вивезення відходів, тому не може вважатись таким що надає відповідачу належну послугу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вказав що позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.2. ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст.44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК).
Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Позивач у поданій до суду позовній заяві вказує, що відповідач підписала договір та послугу отримує, відповідач факт отримання спірної послуги заперечує.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні від позивача - Підволочиського управління житлово-комунального господарства доказів надання відповідачу - ОСОБА_1 послуг з вивезення та розміщення твердих побутових відходів, оскільки такі відомості мають значення для правильного вирішення справи, що розглядається, у зв'язку з чим необхідно відкласти судове засідання.
Керуючись статтями 84, 260 ЦПК України, суд
Витребувати у Підволочиського управління житлово-комунального господарства докази надання відповідачу - ОСОБА_1 послуг з вивезення та розміщення твердих побутових відходів.
Витребовувані докази подати до суду в строк до 29 вересня 2025 року.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
Відкласти судове засідання у даній цивільні справі на 09:40 годину 02 жовтня 2025 року.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: Сташків Н.Б.