11 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 523/8327/25
провадження № 51 - 2291 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника ТОВ ЮК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 червня 2025 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_5 про передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів речових доказів, а саме арештованого нерухомого майна, в рамках кримінального провадження №42024163010000015 від 15 березня 2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 ч. 1 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ ЮК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року.
У касаційній скарзі представник просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, копію судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.
Стаття 129 ч. 2 п. 8 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до Рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 (рішення № 4-р/2019
від 13 червня 2019 року), забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбачений ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов'язок цього суду переглянути по суті справу в спосіб всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду
в суді вищого рівня в апеляційному порядку, і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом.
Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право
на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України.
Відповідно до ст. 392 ч. 3 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 частинах
1, 2 КПК України.
Так, у частині 1 цієї статтізазначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 51) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 111) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 309 ч. 2 КПК України встановлено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 91 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Згідно з п. 9 цієї статті віднесено і ухвалу про арешт майна або відмову у ньому, оскільки арешт майна у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 131 ч. 2 КПК України є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно зі ст. 170 ч. 1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Статтею 100 КПК України передбачений порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Зокрема, у частині 2 цієї статті регламентовано, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 100 ч. 6 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду ІНФОРМАЦІЯ_4 , для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
Як зазначено у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі №758/16546/18, кримінальне процесуальне законодавство передбачає спеціальну процедуру (особливий спосіб) визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зокрема, звернення до суду з клопотанням щодо визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, а слідчий суддя, керуючись положеннями ст. 100, 171-173, ч. 3 ст. 309 КПК та п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_4 », розглядає таке клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів, у тому числі й майна, на яке накладено арешт, у кримінальному провадженні. Тобто при розгляді питання провизначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні слід керуватися як загальними нормами, зокрема щодо порядку розгляду подання слідчого, так і спеціальними, зокрема частинами 2, 6 та 7 ст. 100 КПК щодо порядку зберігання речових доказів, а також ст. 309 ч. 1 КПК щодо переліку судових рішень слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
З цього висновку вбачається, що ухвала слідчого судді про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і на яке накладено арешт, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає відповідно до вимог ст. 309 КПК України.
За змістом ст. 309 ч. 3 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Як убачається з ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 23 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_5 про передачу в ІНФОРМАЦІЯ_4 речових доказів, а саме арештованого нерухомого мана, в рамках кримінального провадження № 42024163010000015 від 15 березня 2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 ч. 1 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, та вирішено передати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Положення про ІНФОРМАЦІЯ_4 , для здійснення управління у порядку та умовах, визначених статтями 1, 9, 19, 21-24 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10 листопада 2015 року № 772-VIII, підп. 14 п. 4 Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_4 , затверджене постановою КМУ № 613 від 11 липня 2018 року, майно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15 березня 2024 року громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 ч. 1 КК України, а саме об'єкти нерухомого майна, а також вирішено заборонити відчуження, користування та здійснення реєстраційних дій на нерухоме майно, вказане в п. 1 резолютивної частини клопотання, та зобов'язано службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ № НОМЕР_1 ) прийняти вказане вище майно в управління у відповідності до чинного законодавства України.
Представник ТОВ ЮК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвокат ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді, проте ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 червня 2025 року йому відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою, з тих підстав, що ухвала слідчого судді, якою задоволено клопотання слідчого, не підлягає апеляційному оскарженню. Тобто, апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка не входить до переліку ухвал слідчого судді, що можуть бути окремо оскаржені під час досудового розслідування.
Згідно ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, та згідно з положеннями ст. 399 ч. 4 цього Кодексу відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника.
З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону та судової практики.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та копії судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України за поданою касаційною скаргою представника необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити представнику ТОВ ЮК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвокату ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3