10 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 754/15954/20
Провадження № 51-2137 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника ТОВ «ІМЕКА-КОНСАЛТИНГ» адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, на підставі положень ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На вказану ухвалу представник ТОВ «ІМЕКА-КОНСАЛТИНГ» адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої 05 червня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою повернув апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що представник пропустив строк на апеляційне оскарження і не порушував питання про його поновлення.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно обраховує строк на подання апеляційної скарги з дня проголошення судом першої інстанції резолютивної частини ухвали, оскільки його необхідно рахувати з дня проголошення повного тексту судового рішення, а суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив і застосував процесуальний закон.
Указує, що повний текст ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року було проголошено 22 квітня 2025 року, тому останнім днем для подання апеляційної скарги було 29 квітня 2025 року.
Таким чином, подавши апеляційну скаргу в цей день, скаржник вбачає, що строк на апеляційне оскарження ухвали не був пропущений.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані копії оскаржуваних судових рішень та інші документи, колегія суддів уважає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
За змістом п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
З доданої до касаційної скарги копії ухвали суду першої інстанції вбачається, що її постановлено 18 квітня 2025 року
Як вказує у касаційній скарзі представник ТОВ «ІМЕКА-КОНСАЛТИНГ» адвокат ОСОБА_4 , 18 квітня 2025 року було проголошено лише резолютивну частину ухвали Деснянського районного суду м. Києва, а повний текст було оголошено 22 квітня 2025 року.
Дійсно, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, де міститься окрема резолютивна частина ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18 квітня 2025 року, місцевий суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, 18 квітня 2025 року оголосив лише резолютивну частину ухвали. Натомість її повний текст було оголошено 22 квітня 2025 року.
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4 подав 29 квітня 2025 року, що не заперечується й у касаційній скарзі, тобто з пропуском семиденного строку на апеляційне оскарження. При цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду скаржник у своїй апеляційній скарзі не порушував.
Відповідно до правової позиції, яка відображена у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18), перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення за змістом ст. 376 КПК України розпочинається з моменту оголошення резолютивної частини негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Таким чином, у випадку, коли суд з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст оголосив в інший день, строк подання апеляційної скарги обчислюється з оголошення саме резолютивної частини, а не з оголошення повного тексту рішення.
При цьому, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого судом рішення, ця обставина за їх клопотанням може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України, за відповідним клопотанням скаржника.
Тому в цьому провадженні строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду мав рахуватися з наступного дня після проголошення її резолютивної частини, тобто з 19 квітня 2025 року, про що правильно вказав апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі, й відповідно останнім днем подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду першої інстанції було 25 квітня 2025 року (п'ятниця), тоді як апеляційна скарга була подана представником 29 квітня 2025 року, про що він сам вказує у касаційній скарзі, надавши копію відповідного поштового відправлення.
Зі змісту ухвали апеляційного суду, що не заперечує і сам скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної вище ухвали місцевого суду скаржником не заявлялось.
Навпаки, в касаційній скарзі він наголошує на тому, що, подавши апеляційну скаргу 29 квітня 2025 року, він не пропустив строк на апеляційне оскарження, адже він, на його думку, має обраховуватися для нього саме з 22 квітня 2025 року, тобто з дня оголошення повного тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, що є помилковим тлумаченням змісту відповідної норми КПК України й не ґрунтується на даних судової практики в контексті указаного вище рішення об'єднаної палати ККС ВС.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений, і скаржник в апеляційній скарзі не порушує питання про його поновлення, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Таким чином, з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Тому, керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ТОВ «ІМЕКА-КОНСАЛТИНГ» адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3