10 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1143/19 пров. № А/857/33382/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кухтея Р.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненської митниці,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (суддя - Щербаков В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 14.11.2024),
в адміністративній справі №460/1143/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці,
про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,
встановив:
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Рівненської митниці ДФС України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548; 2) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Однак, постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового судового розгляду справи рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву задоволено. Визнано протиправними та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204000/2019/00548 та Рішення про коригування митної вартості товарів № №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 року. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8385,47 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач Рівненська митниця та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було вжито заходів передбачених статтею 48 КАС України щодо заміни первісного відповідача Рівненської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420640) діяльність якої була припинена ще 12.11.2021 на належного відповідача Рівненську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43958370). Також апелянт вказує, що висновки суду, які відображені у рішенні є суперечливими. Зазначає апелянт, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. У зв'язку з не наданням повного комплекту додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ (декларантом не надані: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення), та за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2019 №UA204000/2019/000543/2.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 14.11.2024 скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
09.04.2019 уповноваженою собою декларанта було подано митну декларацію на митне оформлення транспортного засобу комерційного призначення легкового автомобіля марки “PEUGEOT» модель “308», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення та додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019567 від 11.03.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA204010|2019|211246 від 02.04.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010|2019|415636 від 14.03.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 546285447 від 25.04.2016 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01/04-03 від 01.04.2019р.; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2019/3914 від 09.04.2019 р.; внутрішній договір (контракт) доручення ННО 059791 від 12.03.2019 р.; договір про надання послуг митного брокера № 800 від 12.03.2019 р.; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів № 840/17-37 від 09.02.2019 р.; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FJ 488785 від 15.05.2016 р.; паспортний документ особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МЮ 227861 від 20.01.2010 р.; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_2 від 25.07.2003 р.; митна декларація, UA 204010/2019/212129 від 09.04.2019 (а.с. 49).
Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за резервним методом із розрахунку еквіваленту суми 4584,24 EUR - вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 на рівні 137362,16 грн..
Також встановлено, що за результатами опрацювання документів долучених до митної декларації відповідачем згідно положень статей 53, 54, 368 Митного кодексу України, у спосіб визначений пунктом 2,3 Розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, декларанту направлено електронне повідомлення щодо підтвердження ціни купленого автомобіля з вимогою надати додаткові документи, а саме: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення, а також наголошено про можливість подання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Декларантом на електронний лист митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть та прохання прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування термінів визначених ст.53 МКУ.
19.04.2019 відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ (декларантом не надані касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення).
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA204000/2019/000548 (а.с. 14).
Також відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за 19.04.2019 р. за №UA204000/2019/000543/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля в сумі 11100 EUR (еквівалент у національній валюті складає 332600,38 грн.) (а.с. 13).
Позивач, не погоджуючись із наведеним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За приписами пункту 1 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Водночас, частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч. 21 ст. 58 МК України).
Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини п'ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, контроль правильності визначення декларантом митної вартості здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).
При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Суд першої інстанції оцінюючи наведені в рішенні від 19.04.2019 №UA204000/2019/000543/2 про коригування митної вартості підстави, за яких відповідач дійшов висновку про неможливість визначення вартості транспортного засобу за вартістю, заявленою декларантом у митній декларації, обгрунтовано врахував наступне.
Дослідивши наданий позивачем документ, який позивач як під час митного оформлення, так і при підготовці позовної заяви іменував як "рахунок фактура від 11.03.2019", суд встановив, що фактично це є договір купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2019 б/н. За його змістом легковий автомобіль марки “Peugeot» моделі “308» 2016 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 ; ціна транспортного засобу: 2450 євро (а.с. 17).
Крім того, у графі “покупець» зазначено “ ОСОБА_3 ».
Тобто рахунок-фактура (інвойс) містить інформацію про товар, його ціну та реквізити для оплати такого товару, на підставі якого здійснюється оплата.
Суд також звертає увагу, що позивачем до позовної заяви долучено звіт ФОП ОСОБА_4 №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу. Об'єктом дослідження є легковий автомобіль марки “Peugeot» моделі “308» 2016 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 . Згідно висновку автотоварознавчого дослідження, вартість вищезазначеного колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України станом на 05.04.2019 становить 4484,24 EUR.
Декларант у митній декларації від 09.04.2019 самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за резервним методом із розрахунку еквіваленту суми 4584,24 EUR - вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 на рівні 137362,16 грн..
Як встановлено судом, згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 19.04.2019, вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 “Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; Наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; Наказу Мінфіну від 31.07.15 №684 “Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст. 31 МКУ. Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 - 11000,00 євро.
Разом з тим, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб'єкта владних повноважень не наведено, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни.
Колегія суддів враховує, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому не наведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Верховний Суд неодноразово у своїй практиці по розгляду справ із схожими правовідносинами наголошував, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару, а Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
У зв'язку з наведеним, відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 11100 EUR.
Враховуючи викладені вище обґрунтування, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду, що відповідач належними та допустимими доказами не доведено факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204000/2019/00548 є протиправними та підлягають скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача.
Водночас, колегія суддів також вважає вірним рішення суду першої інстанції від 14.11.2024 в частині вирішення питань щодо розподілу судових витрат, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача (за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень) судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 8385,47 грн..
Відносно доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм процесуального права, а саме, не здійснення заміни первісного відповідача Рівненської митниці ДФС на належного відповідача Рівненську митницю як відокремлений структурний підрозділ Державної митної служби України, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Приписами статті 48 КАС України врегульовано, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, то суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
З вищенаведеної статті видно про можливість заміни неналежного відповідача виключно судом першої інстанції.
У розглядуваній справі апеляційним судом встановлено, що цей адміністративний позов ОСОБА_1 було заявлено до суду у травні 2019 року, де відповідачем визначено Рівненську митницю ДФС України (код ЄДРПОУ 39420640).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, у задоволенні позову відмовлено. Однак, постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового судового розгляду справи рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовну заяву - задоволено.
Із змісту цього рішення суду від 14.11.2024 видно, що відповідачем у справі на момент винесення цього рішення суду зазначено Рівненську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 43958370).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча і помилково вказав повне найменування відповідача як Рівненська митниця Державної фіскальної служби України, замість правильно Рівненська митниця Державної митної служби України, однак вказав вірний код юридичної особи ЄДРПОУ 43958370.
Таким чином, являються безпідставними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції допустив суттєві порушення норм процесуального права, які є самостійною підставою для скасування рішення суду.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду лише тоді якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року в адміністративній справі №460/1143/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. В. Кухтей