Справа № 591/1553/25
Провадження № 2/591/328/25
11 вересня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Суми цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН»
про захист прав споживачів, стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди.
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди.
19.02.2025 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового засідання на 31.03.2025 року. Підготовче судове засідання відкладалося в зв'язку з неявкою представника відповідача на 02.06.2025 року.
Ухвалою від 02.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.08.2025 року. 06.08.2025 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 11.09.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2020 році позивачка вирішила придбати житло для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Вона звернула увагу на рекламу CBS Холдинг та пропозицію придбання квартири в ЖК «Зарічний». 26.08.2020 року між позивачкою та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири №СЗ.06.1.038. За умовами договору позивачка сплатила відповідачу 502534,34 грн. у якості забезпечувального платежу. Договір було укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, що робить його нікчемним відповідно до ст. 220 ЦК України. Позивач зазначає, що відповідач, користуючись юридичною необізнаністю позивача, отримав значну суму коштів за неіснуючу квартиру.
На початку 2024 року позивачці стало відомо про вивіз з будівельного майданчика ЖК «Зарічний» будівельних матеріалів та техніки. Спроби повернути кошти виявились безуспішними.
Позивачка просить стягнути з відповідача 502534,34 грн. безпідставно набутих коштів, 369171,43 грн. інфляційних втрат, 69005,65 грн. трьох процентів річних та 100000,00 грн. моральної шкоди.
Від представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Вовк Н.С. суду подана заява про розгляд заяви без участі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання через його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», в судове засідання представник не з'явився, відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.08.2020 року між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири №СЗ.06.1.038, відповідно до якого позивачка мала отримати квартиру в ЖК «Зарічний» за адресою: АДРЕСА_1 .
У рекламних матеріалах ЖК «Зарічний» позиціонувався як новобудова комфорт-класу з автономною системою опалення, якісними матеріалами, панорамним склінням, висотою стелі 2,8 метра, енергозберігаючими технологіями, наявністю дитячих та спортивних майданчиків, паркінгу. Крім того, на момент укладення договору позивачці було повідомлено, що перші три секції будинку вже заселені.
Згідно з умовами договору, мова йшла про квартиру в 6 секції будинку, за яку позивачка сплатила відповідачу 502534,34 грн. у якості забезпечувального платежу.
Факт перерахування позивачкою коштів в загальні сумі 502534,34 грн. підтверджується платіжним дорученням АТ «ОТП БАНК» від 01.09.2020 року №2564551796.
Всі обставини, викладені позивачем, підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме: копією попереднього договору купівлі-продажу квартири №СЗ.06.1.038 від 26.08.2020 року з додатками; копією платіжного доручення АТ «ОТП БАНК» від 01.09.2020 р.№2564551796; копією довідки від 08.09.2020 року ТОВ «СІБІЕС СЕЙЛЗ» як повіреного продавця про сплату забезпечувального платежу в розмірі 502534,34 грн.; копією довіреності на ОСОБА_3 , яка підписала як уповноважена особа попередній договір купівлі-продажу квартири; копією договору доручення від 05.10.2016 року №2, яким підтверджуються повноваження ТОВ «СІБІЕС СЕЙЛЗ» як повіреного продавця; рекламним проспектом ЖК «Зарічний», який підтверджує заявлені характеристики об'єкта будівництва та умови придбання квартири; розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, який виконано на підставі офіційних даних Державної служби статистики України.
Правовідносини сторін у справі регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Частиною 1 статті 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки попередній договір укладався з метою забезпечення укладання у майбутньому договору купівлі-продажу квартири, то за правилами статті 635 ЦК України цей договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
За ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оцінюючи встановлені обставини справи у їх взаємозв'язку з нормами матеріального права, суд приходить до наступних висновків.
У даному випадку між сторонами виникли правовідносини з приводу укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Оскільки за ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення попереднього договору купівлі-продажу квартири призвело до його нікчемності згідно зі ст. 220 ЦК України.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, сплачені позивачем кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Згідно зі ст. 536 та ст. 625 ЦК України на суму безпідставно отриманих коштів нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами (три проценти річних) та індекс інфляції за весь час прострочення.
Такі нарахування є способом захисту майнового права позивачки та спрямовані на компенсацію втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та неправомірного користування її коштами відповідачем.
Суд погоджується з доводами позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 мала намір придбати квартиру для особистих потреб проживання, що підтверджується як змістом попереднього договору, так і всіма обставинами справи.
Відповідач, будучи суб'єктом підприємницької діяльності - акціонерним товариством, що здійснює діяльність на ринку нерухомості, виступав як продавець, який повинен був забезпечити споживача відповідним товаром - квартирою.
Крім того, відповідач, користуючись юридичною необізнаністю позивачки, уклав з нею договір з порушенням вимог законодавства щодо його форми, чим порушив права споживача на отримання необхідної, доступної та достовірної інформації про продукцію та про можливі ризики, гарантовані статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також суд враховує, що відповідач створив у позивача, як споживача, хибне уявлення про законність укладеного договору та можливість отримання квартири в майбутньому, що свідчить про порушення прав споживача на належну якість обслуговування та на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_2 діяла як споживач, а відповідач - як суб'єкт підприємницької діяльності, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», у тому числі щодо відшкодування моральної шкоди та звільнення споживача від сплати судового збору.
Відповідач не надав суду доказів на спростування позовних вимог, не надав заперечень щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та ґрунтуються на офіційних даних Державної служби статистики України.
Щодо правових підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд застосовує норми ЦК України з врахуванням правових позицій Верховного Суду.
Велика палата Верховного суду у п. 34 постанови від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 констатує, що термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Верховний Суд у п. 25 постанови від 12.03.2019 року у справі №904/8223/16 мотивує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України; таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів.
У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Велика палата Верховного суду у постанові від 07.02.2024 року № 910/3831/22 звертає увагу на усталеність у судовій практиці висновку про правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрат за період безпідставного користування такими коштами відповідно до ст. 625 ЦК України.
Щодо моральної шкоди, суд погоджується з доводами позивачки, що вона зазнала моральної шкоди, яка виражається в душевних стражданнях, пов'язаних з протиправною поведінкою відповідача. Ці страждання проявились у тривалому очікуванні отримання квартири, на яку ОСОБА_2 розраховувала, та постійному протягом 4 років психологічному напруженні через невизначеність ситуації з будівництвом. Позивачка зазнала розчарування через невиконання умов договору відповідачем, а також значного стресу, пов'язаного з неможливістю користуватися коштами, сплаченими за квартиру.
Суд погоджується з доводами позивачки, що внаслідок дій відповідача у неї виникла втрата довіри до забудовників та відчуття безпорадності перед недобросовісними учасниками ринку нерухомості. Вона покладалася на добросовісність та професіоналізм іншої сторони при укладанні договору і пережила значний психологічний стрес та розчарування, пов'язані з усвідомленням факту нікчемності договору та втратою контролю над ситуацією. Такі обставини призвели до втрати довіри до правової системи та відчуття незахищеності через те, що вона стала жертвою недобросовісних дій. Додатковий стрес був спричинений необхідністю звернення за правовою допомогою та ініціювання судового процесу.
Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги, що заявлена позивачкою сума в 100000,00 грн. складає близько 20% від суми матеріальних збитків (502534,34 грн.), що відповідає усталеній судовій практиці. Тривалий період невизначеності та стресу об'єктивно обґрунтовує значний розмір компенсації. Крім того, факт введення в оману щодо правової природи договору є серйозним порушенням, що потребує належної компенсації. При цьому заявлена сума є достатньо суттєвою для компенсації моральних страждань, але не є надмірною.
Суд також враховує, що відповідач не надав жодних заперечень щодо обставин завдання моральної шкоди та її розміру, не спростував тверджень позивачки про її душевні страждання та негативні наслідки для її психологічного стану.
За таких обставин, суд вважає, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 100000,00 грн. є обґрунтованим та співмірним із наслідками порушення прав позивача.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, з урахуванням положень статті 81 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У даній справі позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири, сплати коштів за цим договором, а також обставин, що свідчать про нікчемність правочину через недотримання вимог щодо його нотаріального посвідчення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи через його електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», не з'явився в судові засідання, не надав відзив на позов та будь-яких доказів на спростування позовних вимог. Зокрема, відповідачем не надано доказів правомірності отримання коштів від позивача, законності укладення договору у простій письмовій формі, наявності підстав для утримання отриманих коштів або заперечень щодо розрахунку суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем доведено правові підстави та надано належні докази для задоволення позовних вимог, а відповідач, маючи рівні процесуальні права та можливості, не скористався своїм правом на спростування позовних вимог та не надав доказів на підтвердження своєї позиції, суд, керуючись принципом змагальності сторін, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує впровадження ефективних та дієвих засобів впливу на забезпечення реалізованості рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.
Відповідно до частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Наведеній нормі кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року № 911/952/22.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» про захист прав споживачів, стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОРЕГОН» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40162043) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 502534,34 гривень безпідставно набутих коштів; 369171,43 гривень інфляційних втрат (індексу інфляції); 69005,65 гривень трьох процентів річних; 100000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити розрахунок та нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат (індексу інфляції) на суму безпідставно набутих коштів у розмірі 502534,34 гривень, починаючи з 01.04.2025 року до моменту виконання рішення за наступними правилами розрахунку: три проценти річних нараховуються за кожен день прострочення, починаючи з 01.04.2025 року до повного погашення заборгованості за формулою: сума відсотків = (502534,34 грн * 3% * кількість днів прострочення) / 365 днів; інфляційні втрати (індекс інфляції) нараховуються за кожен місяць прострочення, починаючи з березня 2025 року до місяця повного погашення заборгованості за формулою: сума інфляційних втрат = 502534,34 *ІІС - 502534,34 , де ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за березень 2025 року , .... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення згідно з офіційними даними Державної служби статистики України за відповідний період.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 вересня 2025 року.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО