Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-27/600-06 суддя -Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя -Кравець Т.В.
“28» листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліб А.Ф.
при секретарі Калугіній Н.Є.
за участю представників:
позивача -Кириченко Л.Д.
відповідача -Чорноткач Н.З., Фуклєвої Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харків (вх. №4052Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 18.10.2006р. по адміністративній справі № АС-27/600-06
за позовом Комунального підприємства «Харківській міській ломбард», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановила:
У вересні 2006 року, позивач, - Комунальне підприємство «Харківській міській ломбард», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому району м. Харкова №0000311701/0 від 16.06.2006 р. та прийняті за результатами здійснення процедури адміністративного оскарження рішення №0000311701/1 від 11.07.2006 р., та №0000311701/2 від 04.09.2006 р., в частині 44844,28 грн. - податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, та в частині 89688,56 грн. -штрафної санкції.
Постановою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі № АС-27/600-06 позовні вимоги задоволені. Визнано недійсними податкові повідомлення -рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0000311701/0 від 16.06.2006 р., №0000311701/1 від 11.7.2006 р., та №0000311701/2 від 04.09.2006 р. в частині 44844,28 грн. - податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, та в частині 89688,56 грн. -штрафної санкції. Стягнуто з державного бюджету на користь суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
В апеляційній скарзі ДПІ Жовтнового району, м. Харкова порушується питання про скасування постанови місцевого господарського суду від 18 жовтня 2006 року по справі № АС-27/600-06 повністю, відповідач просить прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність постанови діючому законодавству.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити без змін постанову господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі № АС-27/600-06, з посиланням на те, постанова є повністю правомірною, обґрунтованою, відповідає вимогам Конституції України, нормам матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, на підприємстві позивача була проведена перевірка з питань дотримання податкового та валютного законодавства, в результаті чого складений акт № 236/22-015/03062088 від 14.06.2006 року.
На підставі даного акту, начальником ДПІ, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000311701/0 від 16.06.2006 року про визначення суми податкового зобов*язання з податку доходів фізичних осіб у розмірі 45020,00 грн., та штрафних санкцій на суму 90040,00 грн., на загальну суму 135060,00 грн.
Позивач, відповідно до процедури апеляційного оскарження, оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000311701/0 від 16.06.2006 року, та за результатами розгляду скарги, начальником ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000311701/1 від 11.07.2006 та податкове повідомлення-рішення № 0000311701/2 від 4.09.2006 на ту же суму.
Відповідач зазначає, що протягом січня 2005 року - березня 2006 року підприємство позивача надавало фізичним особам кошти у позику на умовах фінансового кредиту. Засобом забезпечення зобов'язань за позикою була застава рухомого майна, яке належить фізичним особам - позичальникам.
У випадках невиконання позичальниками своїх обов'язків перед підприємством під час закінчення строку дії договору позики, підприємство позивача реалізовувало предмети застави - брухт дорогоцінних металів, прийнятий під заставу та своєчасно не викуплений заставодавцями - Національному банку України, промислові товари, прийняті під заставу та своєчасно не викуплені заставодавцями - через комісійний магазин, який належить підприємству.
Відповідач наполягає на тому, що позивачем, в порушення пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» не утриманий податок з доходів фізичних осіб із сум виплачених за не викуплені предмети із золота, срібла та предметів техніки за договорами ломбардних позик та закладу майна до ломбарду, за якими проводились звернення стягнення.
Проте, ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, у зв'язку з тим, що, в даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» дохід фізичної особи визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
За приписами пункту 12.1 статті 12 вказаного Закону, дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового періоду оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
При цьому, доходи (прибутки), зазначені у цій статті, кінцево оподатковуються при їх виплаті (пункт 12.6).
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
За приписами статті 374 Цивільного кодексу УРСР та статей 589, 1046 Цивільного кодексу України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості.
Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі позики.
Водночас Законом України “Про заставу» (статті 19, 25) та статтею 589 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, в тому числі на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.
Тобто, позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.
Положення вказаних норм кореспондуються зі змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 “Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку.
Крім того, колегія зазначає, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки у даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.
Таким чином, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договорами позики щодо викупу закладних речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку визначеному у підпункті 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 “Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї відповідний податок.
На підставі вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, постанова місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2006 року по справі № АС-27/600-06 залишити без змін.
Адміністративну справу №АС-27/600-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Олійник В.Ф.
Судді Кравець Т.В.
Твердохліб А.Ф.