ЄУН: 336/4394/25
Провадження №: 3/336/3082/2025
Іменем України
10 вересня 2025 року
Суддя шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Юлія Андріївна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зі слів мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ,військовослужбовець,РНОКПП НОМЕР_1
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП,-
встановила:
01.05.2025 р.о 12.00 год. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 номерний знак НОМЕР_2 по вул.Молодіжна 2 в с.Микільське Пологівського району Запорізької області з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився,чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України,повторно протягом року,за що передбачена відповідальність ст.130 ч.2 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пояснення по суті порушення виклав наступного змісту :»Не згоден»(а.с.1).
На розгляд справи в суді ОСОБА_1 викликався належним чином завчасно, у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber», не з'явився з невідомих причин.
Як вказував Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року по справі № 560/5541/20, якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.
Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Крім того,суд надсилав повістки на адресу мешкання,зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення,судові повістки повернуті із зазначенням про відсутність адресата за вказаною адресою.
З наведеного слідує висновок,що особа свідомо вказала адресу мешкання,за якою фактично не проживає та не перебуває,з метою унеможливити надіслання виклику до суду поштою.
Суд не зобов'язаний самостійно з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Суддею вжито достатніх та необхідних заходів для повідомлення особи та дотримання його права на особисту участь.
Підстав для зупинення провадження у справі чинним КУпАП не передбачено.
Враховуючи наведене, вжиття всіх необхідних заходів для своєчасного виклику особи, визначені ст. 277 КУпАП строки розгляду вказаної справи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи, відносно якої складено протокол, що не протирічить ч.1 ст.268 КУпАП.
Всебічно вивчивши обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, відеозаписом,суддя встановила, що винуватість ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення,яке ставиться йому за провину,знайшла своє підтвердження ,що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,що знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини,зокрема,у рішенні по справі «Коробов проти України»,з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП,адміністративним правопорушенням(проступком)визнається протиправна,винна (умисна,необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на громадський порядок,власність,права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП підлягають з'ясуванню усі обставини справи, в тому числі чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад адміністративного правопорушення по статті 130 КпАП України становить керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол в даному випадку складений з підстав відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння,повторно,протягом року,тобто сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.2 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції в процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм згідно п.1.10 ПДР є будь-яка особа,що керує транспортним засобом,вершник,візник,погонич тварин,який веде їх за поводдя,прирівнюється до водія.Водієм є також особа,що навчає керуванню,знаходячись безпосередньо у транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у ОСОБА_1 низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин,користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі, на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, зокрема, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Так, поліцейським під час спілкування з ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння,а саме:зіниці очей,які не реагують на світло,порушення координації рухів, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також при розгляді справи встановлено,що поліцейським після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та виявлення ознак наркотичного сп'яніння запропоновано останньому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі,про що складено письмове направлення від 01.05.2025 р., однак ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився,що встановлено при дослідженні відеозапису як додатку до протоколу про адміністративне правопорушення
В матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час вимоги з боку працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння та складання щодо нього протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності,не встановлено таких даних і в суді.
Досліджений суддею відеозапис надає можливістьповно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення,зокрема,самого ОСОБА_1 . Дослідженими відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та певні деталі і обставини, які прямо вказують на нього як на правопорушника, який керував транспортним засобом с явними ознаками сп'яніння та відмовився на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння.
Суддя акцентує увагу,що водій зобов'язаний виконувати обов'язки,визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правила дорожнього руху,зокрема,передбачений вказаним Законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського,яке він дає на підстави цих Правил чи інших нормативних актів.
Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння(п.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 р.у справі № 11-21сап21).
Як передбачено ст.6 КОНВЕНЦІЇ
про захист прав людини і основоположних свобод,кожен маж право на справедливий суд та встановлення обґрунтованності будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Як передбачено ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 178134 від 01.05.2025 р. вбачається,що він складений з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксовані не в автоматичному режимі,яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року,без зауважень з боку ОСОБА_1 ,відомості,викладені у протоколі,під час розгляду справи в суді не спростовані,узгоджуються з відеозаписом,тому протокол про адміністративне правопорушення суддя приймає до уваги як доказ при винесені постанови.
Проаналізувавши всі досліджені при розгляді справи письмові докази та відеоматеріали, суддя дійшла висновку, що вони є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак, відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Отже, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння,потворно,протягом року, ОСОБА_1 порушив вимогу п. 2.5 ПДР,в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно довідки бази даних підсистеми Адмінпрактика, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку посвідчення водія не отримував.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 передбачене санкцією статті 130 ч.2 КУпАП стягнення у вигляді штрафу ,без позбавлення права керування транспортними засобами ,якого особа у встановленому законом порядку не отримував,не вбачаючи підстав для звільнення особи від відповідальності.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб(на час вчинення правопорушення), а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 605,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 33, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП,суддя-
постановила:
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 34 000 (тридцять чотири тисячі гривень
Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998;Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001,Код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху
без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок
Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA818999980313141206000008515, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізні як через п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, у розмірі 68 000 гривень;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником до Запорізького апеляційного суду .
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови,а щодо постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи,щодо якої винесено постанову,може бути поновлено органом(посадовою особою),правомочним розглядати скаргу.
Суддя Ю.А.Галущенко
Строк пред'явлення виконавчого документа “___»_____________ 20___рік
Постанова набрала законної сили “___»_____________ 20___рік
Дата видачі постанови “___»________ 20___рік