Справа № 240/6464/25
Головуючий у 1-й інстанції: Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
10 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
у березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії по інвалідності, яка пов'язана з аварією на ЧАЕС, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 23.01.2025 нарахування та виплату пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 у нього, як у особи з інвалідністю ІІ групи, пов'язаною з наслідками аварії на ЧАЕС, виникло право на отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як це визначено статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, відповідач протиправно не виплачує йому пенсію у вказаному розмірі, з огляду на що, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зазначає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР: в усіх випадках розміри пенсій для" інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі Інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Вказує, що така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2024року по справі №400/12171/21 (провадження №К/990/1204/23) та від 17.04.2024 року у справі №460/20412/23.
22 липня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача зазначив, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому він не має підстав для отримання пенсії, передбаченої ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без звернення із заявою про перехід на відповідну пенсію.
Крім того, застосування правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 можливе виключно в разі настання обставин для втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону №796 зі змінами, у зв'язку із визнанням її неконституційною, а саме через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Оскільки, на даний час вказана обставина не настала, для застосування правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024, відсутні правові підстави. Оскільки, на час виникнення спірних відносин, частина третя статті 54 Закону № 796 в редакції Закону №1584 не втратила чинність, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку пенсії згідно частини четвертої статті 54 Закону №796 в редакції Закону №230/96-ВР, що передбачає мінімальний розмір пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи І категорії та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, він має право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив: прийняти рішення за яким нараховувати (призначити) та виплачувати йому пенсію по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідь на вказану заяву, яку розглянуло відповідно до Закону України "Про звернення громадян", Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку, оскільки він отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Натомість стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширюється на осіб, в період отримання ними пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.
Крім того зазначити, що іншого розміру по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, особами віднесеними до категорії 1, ніж визначений частиною третьою статті 54 Закону №796, чинним законодавством не передбачено.
Застосування ж правових висновків Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 можливе виключно в разі настання обставин для втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону №796 зі змінами, у зв'язку із визнанням її неконституційною, а саме через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Вважаючи такі дії відповідача, щодо відмови у нарахуванні та виплаті відповідної пенсії за ст.54 Закону №796 протиправними, а своє право на належне пенсійне забезпечення порушеним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, а відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Так судом першої інстанції констатовано, що правовими нормами частини 3 статті 54 Закону №796-ХІІ врегульовано відносини саме з приводу розміру пенсій по інвалідності, призначених згідно норм статті 54 Закону №796-ХІІ особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Водночас, як встановлено, позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV, а не пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, а тому положення частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ не регулюють відносини щодо розміру його пенсії.
При цьому, доказів того, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, матеріали справи не містять.
Відтак, відмовляючи позивачу у здійсненні нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Приписами частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом №76-VIII, було передбачено таке: В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».
28.12.2014 Верховна Рада України прийняла Закон України, «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» за №76-VIII, яким текст статті 54 Закону №796-ХІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Змінивши підпунктом 113 пункту 4 і розділу І Закону №76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі - Порядок №1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку №1210, мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інших ядерних аварій-та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю І групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб 3 Інвалідністю II Групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто раніше визначений статтею 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсій було знижено, Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 і Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження. Верховною Радою України Кабінету і Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи "захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України вказав, що частина третя статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною і Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенси за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3а рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох-місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальній розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07.04І2С 21 №1-р(ІІ)/2021).
Тобто за результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та Рішенню Конституційного Суд України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.
Втім, на виконання вказаного вище Рішення Конституційного Суду України, Верховна Рада України 29.06.2021 від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021, відповідно до якого,
- частину 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції:
«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень»;
- статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено частинами 4, 5 такого змісту:
«Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України».
Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказано, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону № 796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, судова палата констатує, що законодавець в чергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Аналогічні висновки були застосовані Верховним Судом у постановах від 16.12.2024 у справі №240/34758/23 та від 26.12.2024 у справі №240/719/24.
Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційним Судом України вказано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент зазначив, що у частині четвертій статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону №230/96-ВР в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування норми статті 54 Закону №796-XII у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення у його оскарженій позивачем частині не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з винесенням нової постанови щодо зазначених вимог.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Позивачем у справі подано заяву до ГУ ПФУ в Житомирській області про прийняти рішення щодо нараховування (призначення) та виплати пенсії по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд першої інстанції, визначаючись що зазначена заява не є заявою в розумінні про переведення позивача з пенсії за віком (Закон №1058-IV) на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, та погоджуючись з правомірністю її розгляду Пенсійним органом відповідно до Закону України "Про звернення громадян" без прийняття по ній відповідного рішення, суд, в оскарженому рішенні, констатував, що доказів того, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, матеріали справи не містять.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як встановлено, Позивач за своїм статусом, має право на отримання різних видів пенсії, які можуть призначатися або у відповідності до Закону №1058-IV, або згідно Закону №796-ХІІ. При цьому, громадянин сам обирає вид пенсії, яку бажає отримувати, подавши до органу, що призначає пенсію, відповідну заяву. У свою чергу, отримавши вказану заяву територіальний орган зобов'язаний перевірити її на відповідність вимогам Порядку та прийняти рішення за наслідками такого розгляду.
Листом від 04.03.2025 №12581-8753/Х-02/8-0600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача лише про спосіб обчислення його пенсії.
Разом з тим, всупереч наведеному Порядку, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, рішення, за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про нараховування (призначення) та виплату пенсії по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - не приймало.
Лист від 04.03.2025 №12581-8753/Х-02/8-0600/25 є лише відповіддю на заяву позивача, носить інформативний характер, не тягне за собою жодних юридичних наслідків та, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів позивача, а відтак, не є актом індивідуальної дії.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у постанові від 27.11.2019 р. у справі №748/696/17, Верховний Суд висловив позицію, що заява про призначення/перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку №22-1.
Так, у цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. При цьому, відмова пенсійного органу в розгляді заяви по суті, є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Оскільки, за результатами розгляду заяви позивача про нараховування (призначення) та виплату пенсії по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем не було ухвалено жодного рішення, а лише надіслано інформаційного листа від 04.03.2025 №12581-8753/Х-02/8-0600/25, колегія суддів констатує, що у спірних відносинах відповідач не належним чином розглянув заяву позивача та не прийняв відповідного рішення, як то передбачено Порядком №22-1.
Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Частиною 2 ст.9 КАС України врегульовано, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи викладене у своїй сукупності, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду заяви позивача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, за результатами якого прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку №22-1 та з урахування правової оцінки, наданої судом у постанові.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на суть прийнятого судом рішення.
При цьому, оскільки виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання/перебування особи, то ГУ ПФУ в Житомирській області є належним відповідачем визначеним позивачем, в частині вимоги зобов"язального характеру.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про підставність та обґрунтованість апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для часткового задоволення позову.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо розгляду заяви позивача від 22 січня 2025 року про нараховування (призначення) та виплату пенсії по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 22 січня 2025 року , про нараховування (призначення) та виплату пенсії по 2-й групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за результатами якого прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку №22-1 та з урахування правової оцінки, наданої судом у постанові.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.