11 вересня 2025 року справа №200/2939/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року (повне судове рішення складено 26 червня 2025 року) у справі № 200/2939/25 (суддя в І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження ОСОБА_1 максимального розміру пенсії при виплаті з 01.04.2025;
- зобов'язати Управління здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії починаючи з 01.04.2025, без обмеження її максимальним розміром, зберігаючи відсоткове значення пенсії 77% від суми грошового забезпечення, без визначення кінцевої дати періоду проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в квітні 2025 року йому ГУ ПФУ в Донецькій області виплатило пенсію не в повному розмірі - 23 610 гривень, обмеживши розмір пенсії позивача десятью прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, з 16 квітня 2014 року ОСОБА_1 є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262). Грошове забезпечення гр. ОСОБА_1 встановлено у розмірі 22165,58 грн. та складається з: - посадового окладу - 3250,00 грн.; - окладу за військове звання - 2200,00 грн.; - процентної надбавки за вислугу років 50% - 2725,00 грн.; - середньомісячної суми додаткових видів ГЗ за 24 місяці 13990,58 грн. (у т. ч.: надбавка за специфічні умови проходження служби, премія - 55,63%). Розмір пенсії гр. ОСОБА_1 складає 25956,95 грн., в тому числі: - 17067,50 грн. - основний розмір пенсії (22165,58 грн. х 77%); - 2389,45 - індексація базового ОСНП 2022 (17067,50 х 0,1400); - 1500,00 - індексація базового ОСНП 2023 (19456,95 х 0,1970); - 1500,00 - індексація базового ОСНП 2024 (20956,95 х 0,0796); - 1500,00 - індексація базового ОСНП 2025 (22456,95 х 0,1150); - 2000,00 - щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021.
Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи означене, розмір пенсії до виплати гр. ОСОБА_1 обмежується максимальним розміром та складає 23610.00 грн (2361.00 грн х 10), враховуючи, що прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» становить 2361.00 грн.
Щодо зменшення відсоткового розміру пенсії зазначає, що основний розмір пенсії Позивача на момент призначення пенсії був визначений, виходячи з грошового забезпечення на рівні 77%. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни до статті 13 Закону № 2262, згідно яких максимальний розмір пенсії за вислугу років, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення за будь-якою із підстав зазначеною в статті 63 Закону № 2262. Таким чином, Позивачу здійснено розрахунок пенсії з урахуванням вимог чинного законодавства, виходячи з 70% грошового забезпечення.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), основний розмір пенсії Позивача на момент призначення пенсії був визначений, виходячи з грошового забезпечення на рівні 77%, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується сторонами.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою - 0503012278 (МВС) від 02.05.2025, Основний розмір пенсії: 77% грошового забезпечення, з урахуванням індексації та з урахуванням доплати, усього призначено : 25956.95 грн.
Призначено згідно з Законом України №2262-XII, 09.04.1992
загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: 23610.00 грн.
Позивач вважає, що такі обмеження розміру його пенсії з боку Відповідача є протиправними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ) є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ.
Частиною 3 статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Згідно із ч.7 ст.43 Закону №2262-XII в редакції Закону України №911-VIII від 24.12.2015, чинній з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Починаючи з 2017 року та до моменту ухвалення даного рішення суду, інших змін до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII не вносилося.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18 (№К/9901/66965/18) та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17 (№К/9901/52961/18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Отже, після прийняття Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправним як таке.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону №2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17.
Крім того, у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
Верховний Суд в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України» (абз.10 підп.2.2 п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Суд також враховує, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі № 200/1621/23, яким зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019, згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 200/7199/21, та від 09.12.2022 справі № 200/4505/22, без обмеження максимального розміру пенсії.
Вищезазначене рішення набуло законної сили 19.09.2023.
Згідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи вказану норму, право позивача на перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром підтверджене судовим рішенням від 21 червня 2023 року у справі № 200/1621/23, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення та не є предметом доказування при розгляді даної справи.
Перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром є обов'язковим для виконання відповідачем не тільки на виконання рішення суду від 21 червня 2023 року у справі № 200/1621/23, а й будь-якого перерахунку в майбутньому.
Щодо перерахунку та виплати пенсії позивача у розмірі 77 відсотків відповідних сум грошового забезпечення,суд виходить з наступного.
Матеріали справи свідчать про те, що ГУ ПФУ в Донецькій області не приймало жодних рішень щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивачу, пенсія позивачу виплачується з урахуванням основного розміру - 77% відповідних сум грошового забезпечення тому, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України не порушені права, особи у сфері публічно-правових відносин по причині відсутності таких відносин.
Тобто, на час розгляду вказаної справи фактично не існує спору в цій частині.
На даний час не вирішено питання щодо перерахунку та виплати пенсії, а Позивачем не наведено підстав, які б свідчили, що ГУ ПФУ в Донецькій області буде встановлено зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії.
Фактично, правовідносини між сторонами в означеній частині ще не виникли.
Суд зазначає, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі №200/4505/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року, згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військовою служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України в Донецькій області» №33/25-603 від 29.04.2021 року та рішення Донецького окружного суду від 12 серпня 2021 року у справі №200/7199/21, застосувати основний розмір пенсії 77% від грошового забезпечення, та виплатити різницю недоотриманої пенсії починаючи з 01.12.2019 року.
Вказане рішення набуло законної сили 07.03.2023.
Поряд із цим, суд наголошує, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року у справі № 200/4505/22, що набуло законної сили, не може ставитись під сумнів та є обов'язковим для виконання та врахування пенсійним органом під час обчислення розміру пенсійних виплат позивача.
За таких обставин, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2025.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі № 200/2939/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 11 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
Е. Г. Казначеєв
Т. Г. Гаврищук