11 вересня 2025 року справа №200/1880/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (повне судове рішення складено від 21 травня 2025 року) у справі №200/1880/25 (суддя в 1 інстанції Молочна І. С.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, в місяць за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 01 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач зауважує, що індексація грошового забезпечення позивача у період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року повинна бути перерахована та виплачена із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - березня 2018 року, з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Позивач вважає, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року у належному розмірі, та порушені його права на належне грошове забезпечення. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Позивачу було встановлено: посадовий оклад до 01.03.2018 - 685,00 грн, з 01.03.2018 - 3000,00 грн; оклад за військовим званням до 01.03.2018 - 600,00 грн, з 01.03.2018 - 600,00 грн; надбавка за вислугу років до 01.03.2018 - 321,25 грн, з 01.03.2018 - 900,00 грн; надбавка за особливості проходження військової служби 10% до 01.03.2018 - 160,625 грн, з 01.03.2018 - 450,00 грн; премія до 01.03.2018 - 767,89 грн з 01.03.2018 - 3363,00 грн. Розмір грошового забезпечення Позивача в лютому 2018 становить 2534,46 грн, а в березні 2018 року - 8313,00 грн. Сума підвищення грошового забезпечення склала - 5778,24 грн, що перевищує суму індексації, яка склалася в березні 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року - 4463,15 грн на 1315,09 грн. Отже, отримання суми індексації-різниці є неправомірною, оскільки не відповідає вимогам абзаців пункту 5 Порядку № 1078.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , що видано 21 листопада 2015 року. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01 липня 2015 року по 23 грудня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 23 грудня 2020 року №47 старшого солдата ОСОБА_1 з 23 грудня 2020 року виключено зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів забезпечення, вважати таким, що справи та посаду здав.
04 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом вих.№09/02/28 повідомив позивача, зокрема, що позивачу був встановлений посадовий оклад до 01 березня 2018 року - 685,00 грн., з 01 березня 2018 року - 3000,00 грн. Грошове забезпечення до 01 березня 2018 року склало - 2534,76 грн., з 01 березня 2018 року - 8313,00 грн. Сума підвищення грошового забезпечення склала - 5778,24 грн., що перевищує суму індексації, яка склалася в березні 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року - 4463,15 грн. У зв'язку із чим індексація грошового забезпечення починаючи з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року позивачу нараховувалась і виплачувалась відповідно до норм чинного законодавства.
Зазначене також наведено відповідачем в листі від 27 березня 2025 року вих.№09/02/412.
Відповідно до архівної відомості ІНФОРМАЦІЯ_1 грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2018 року по червень 2020 року індексація грошового забезпечення позивачу за період з березня 2018 року (за квітень 2018 року) по листопад 2018 року (за жовтень 20218 року) позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, у період у грудня 2018 року по лютий 2019 року нараховувалась та виплачувалась у розмірі 71,08 грн. на місяць, у період з березня по червень 2019 року - 134,47 грн. на місяць, у період з липня по вересень 2019 року - 206,72 грн. на місяць, у жовтні 2019 року не нараховувалась та не виплачувалась, у період з листопада по грудень 2019 року - 206,72 грн. на місяць, з січня по червень 2020 року - 216,51 грн. на місяць.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Спірним питанням у даній справі є правомірність обрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
У частині шостій статті 2 Закону №1282-XII вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону України №1282-XII Кабінет Міністрів України постановою затвердив Порядок №1078, яким затверджено Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 7 пункту 4 Порядку №1078).
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у них виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 14 Порядку №1078 встановлено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Проте, проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз'яснень міністерств, тощо.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не нарахування та невиплата позивачу в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року, свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України №1282-XII та Порядку №1078.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 15 березня 2018 року) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 1 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (…)
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
На підставі абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Порядку №1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Порядок визначення суми індексації протягом спірного періоду регулювався абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078 (з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), згідно якого сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, що діяла до 02 квітня 2021 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка набула чинності з 02 квітня 2021 року, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
На підставі абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, що діяла до 02 квітня 2021 року) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка набула чинності з 02 квітня 2021 року, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
На підставі абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (в редакції, що діяла з 02 квітня 2021 року: до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку).
Як визначено пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.
Таким чином, Порядок №1078 фактично передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, - поточної індексації та індексації, яка розраховується як різниця між розміром підвищення місячного доходу (у випадку, якщо таке збільшення доходу відбулось у зв'язку зі підвищення тарифної ставки (окладу)) та розміром індексації, що мала би бути нарахована, якби збільшення доходу не відбулось (індексація-різниця).
При цьому абзац 3 пункту 10-1 Порядку №1078 в редакції, яка діяла до 1 грудня 2015 року передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу; пункт 10-2 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Тобто, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
Внаслідок змін до Порядку №1078, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації провадиться не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. У зв'язку із такими змінами змінився і механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому був вилучений термін базовий місяць.
Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 1 грудня 2015 року, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник).
Тобто, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами) разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом 2 пункту п'ятого Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України за посиланням: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cnrik/isc/iscu/iscmu.htm, де розміщено індекси споживчих цін у 1991-2019 роках, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.
Відповідачем не надано відомостей про застосування базового місяця при розрахунку розміру індексації за спірний період.
Разом з тим, у контексті спірних правовідносин питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.
Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці), покладається безпосередньо на роботодавця.
З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто, з квітня 2018 року.
Згідно матеріалів справи поточна індексація грошового забезпечення позивачу за період з березня 2018 року (за квітень 2018 року) по листопад 2018 року (за жовтень 20218 року) позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, у період у грудня 2018 року по лютий 2019 року нараховувалась та виплачувалась у розмірі 71,08 грн. на місяць, у період з березня по червень 2019 року - 134,47 грн. на місяць, у період з липня по вересень 2019 року - 206,72 грн. на місяць, у жовтні 2019 року не нараховувалась та не виплачувалась, у період з листопада по грудень 2019 року - 206,72 грн. на місяць, з січня по червень 2020 року - 216,51 грн. на місяць, дії відповідача щодо правомірності та правильності її нарахування не є спірними.
Разом із цим, індексація-різниця, нарахування та сплата якої передбачені абзаци 4-6 пункту 5 Порядку №1078, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
За наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, починаючи з 01 березня 2018 року не виплачена позивачу щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період, що свідчить про протиправну бездіяльність.
З урахуванням приписів абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач зобов'язаний був з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.
Зважаючи, що відповідачем в період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року виплата фіксованої суми індексації не здійснювалась, суд дійшов висновку, що в цьому періоді нарахування індексації грошового забезпечення позивачу здійснено відповідачем без врахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції вважав можливим задовольнити позовні вимоги позивача в цій частині шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 грудня 2020 року з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», з відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів звертає увагу, що місцевий суд в порушення зазначених ним норм матеріального права не перевірив, чи розмір підвищення грошового доходу перевищив суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, проте, цей недолік ув виправлений апеляційним судом.
Так, на виконання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року відповідачем надані відомості щодо грошового забезпечення позивача, в тому числі, стосовно лютого та березня 2018 року.
Так, згідно відповідної архівної відомості (з урахуванням того, що виплати здійснювалися в наступному місяці), Позивачу було встановлено: посадовий оклад до 01.03.2018 - 685,00 грн, з 01.03.2018 - 3000,00 грн; оклад за військовим званням до 01.03.2018 - 600,00 грн, з 01.03.2018 - 600,00 грн; надбавка за вислугу років до 01.03.2018 - 72,00 грн, з 01.03.2018 - 900,00 грн; надбавка за особливості проходження військової служби 10% до 01.03.2018 - 396,00 грн, з 01.03.2018 - 450,00 грн; премія до 01.03.2018 - 3760,65 грн, з 01.03.2018 - 3363,00 грн.
Крім того, до 01.03.2018 позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 2969,19 грн, яка також повинна враховуватись при обчисленні розміру грошового забезпечення як щомісячна виплата (при цьому винагорода в АТО такої правової природи не має).
Отже, розмір грошового забезпечення Позивача в лютому 2018 становить 7917,84 грн, а в березні 2018 року - 8313,00 грн. Сума підвищення грошового забезпечення склала 395,16 грн, що не перевищує суму індексації, яка склалася в березні 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року - 4463,15 грн.
Цим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі №200/1880/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 11 вересня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
І. В. Геращенко
Т. Г. Гаврищук