11 вересня 2025 року справа №200/2654/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Самохвалова Сергія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 200/2654/25 (головуючий суддя у І інстанції - Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Донецькій області стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасно виплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості 30 днів; додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів за кожен рік;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Донецькій області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік у кількості 30 днів; додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні; додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів за кожен рік, починаючи з серпня 2023 року по день фактичної виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні цих відпусток.
В обґрунтування позову зазначила, що під час служби в поліції не використала щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 30 календарних днів на рік, а також додаткову відпустку учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та 2022 рік тривалістю 14 календарних днів на рік, та додаткову відпустку тривалістю 4 календарних дні за 2022 рік.
При звільненні відповідач не сплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні зазначених відпусток, тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 в справі № 160/22030/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік.
Отже, відповідач зобов'язаний нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за несвоєчасну виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Оскільки грошова компенсація за невикористану відпустку належить до заробітної плати, тобто до виплат, які не мають разового характеру, за її несвоєчасну виплату нараховується та сплачується компенсація згідно з Законом № 2050.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2024 в адміністративній справі № 160/22030/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління МВС в Донецькій області визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 та за 2022 рік у кількості 14 днів на рік. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2022 роки у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2022 рік у кількості 4 дні, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки та 2022 рік у кількості 14 днів на рік.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління МВС в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.
Зобов'язано Головне управління МВС в Донецькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки 2014 рік у кількості 30 днів, додаткової відпустки за 2014 рік у кількості 12 днів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року по справі № 160/22030/24 апеляційні скарги представника позивача Самохвалова Сергія Володимировича та Головного управління Національної поліції в Донецькій області задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 160/22030/24 змінено.
В резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 160/22030/24 доповнено абзацом шостим, а саме : стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шестимісячний період з 01.08.2023р. по 01.02.2024 включно у сумі 215 750,08 грн.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 160/22030/24 залишено без змін.
Позивач вважає, що при виплаті їй компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, відповідач має також виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що виплата грошової компенсації за дні невикористаних відпусток при звільненні носить разовий характер, не нараховується систематично, щомісячно, а виплачується працівнику лише у разі його звільнення, тому юридичний факт затримки такої виплати не свідчить про наявність підстав для здійснення виплати особі компенсації втрати частини доходів на підставі Закону України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050).
Статтею 1 Закону № 2050 встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року);
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).
На підставі статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
На підставі статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.
Так, зокрема, пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України та частини першої статті 24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка включається до додаткового фонду заробітної плати, є виплатою за невідпрацьований час, і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Таким чином, несвоєчасна виплата грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки не зумовлює виникнення у працівника права на отримання компенсації втрати частини доходів.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не набула права на компенсацію втрати частини доходів, оскільки виплати разового характеру не підлягають індексації чи компенсації через інфляційні процеси, компенсація за невикористані дні відпустки не є щомісячним доходом, вона виплачується разово виключно при звільненні з роботи, а тому у разі затримки цього виду виплат при звільненні не застосовується механізм компенсації втрати доходів за Законом України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Самохвалова Сергія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 200/2654/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 200/2654/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 11 вересня 2025 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв