11 вересня 2025 року справа №200/2326/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі № 200/2326/25 (головуючий суддя у І інстанції - Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати з 01 березня 2025 року суддівської винагороди судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області проводити нарахування та виплату суддівської винагороди судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року з врахуванням доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо невиконання та неврахування при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 наказу голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року
- зобов'язати ТУ ДСА України в Донецькій області виконувати зазначений наказ, шляхом нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
В обґрунтування позову зазначила, що наказом голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року з 13 жовтня 2023 року встановлено та зобов'язано виплачувати ОСОБА_1 , як судді, щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу.
Отримавши винагороду судді за березень 2025 року, позивач дізналася, що розмір винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом, а саме винагорода судді виплачена без щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Листом від 14.11.2024 ТУ ДСА в Донецькій області повідомило місцевим загальним судам Донецької області про припинення нарахування та виплати доплат до посадових окладів суддям, які не здійснюють правосуддя.
Така бездіяльність відповідача є протиправною.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати з 01 березня 2025 року суддівської винагороди судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області проводити нарахування та виплату суддівської винагороди судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року з врахуванням доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо невиконання та неврахування при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 наказу голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року.
Зобов'язано ТУ ДСА України в Донецькій області виконувати зазначений наказ, шляхом нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року з врахуванням доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Отже Законом № 1402 визначено обставини, за яких доплати до посадового окладу суддів не виплачуються, та виняткові випадки, за яких виплата таких доплат здійснюється.
Таким чином позивач, яка призначена на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Указом Президента України від 29.09.2016 № 425/2016 і в якої закінчився п'ятирічний строк повноважень, в теперішній час не здійснює правосуддя та, відповідно, не має права на отримання доплат до посадового окладу.
До спірних правовідносин не застосовується рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, оскільки цим рішенням визначено перелік обставин, до яких не віднесено закінчення п'ятирічного строку повноважень, на який призначено суддю.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Указом Президента України “Про призначення та звільнення суддів» № 425/2016 від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області строком на п'ять років.
Наказом голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 70-к від 13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 зараховано до штату Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Повноваження ОСОБА_1 на здійснення правосуддя припинилися 29 вересня 2021 року у зв'язку із закінченням строку, на який її було призначено.
На дату звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 обіймає посаду судді у Костянтинівському міськрайонному суді Донецької області, але не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Наказом голови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області № 22-г/к від 25 вересня 2023 року з 13 жовтня 2023 року встановлено та зобов'язано виплачувати ОСОБА_1 , як судді, щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30 відсотків від посадового окладу.
З часу припинення повноважень - з 29 вересня 2021 року надбавка за вислугу років позивачу виплачувалась щомісяця разом з винагородою судді у розмірі 20 відсотків до посадового окладу (за стаж понад 5 років), а з жовтня 2023 року щомісяця нараховувалась і виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 30 відсотків до посадового окладу відповідно до наказу голови суду за стаж роботи на посаді судді понад 10 років.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначена процедура кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 як судді.
Рішенням ВККС України від 09 грудня 2024 року № 228/ко-24 ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішенням ВРП України від 27 лютого 2025 року № 350/0/15-25 Вища рада правосуддя України вирішила внести Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
На теперішній час Президент України не видав указ про призначення позивача на посаду судді.
Довідка свідчить, що у березні 2025 році позивачу не виплачено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від неї особисто та не обумовлені її поведінкою.
Обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону № 1401-VIII допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
На підставі частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Згідно з частиною десятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Відповідно до пункту 17 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв'язку із закінченням такого строку, можуть бути призначені на посаду судді за результатами конкурсу, що проводиться в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.
Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до пункту 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (чинного до 01 січня 2020 року) право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» .
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (чинного до 01 січня 2020 року) до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» .
На підставі підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон № 193-IX) виключено пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (текст яких написано вище).
Відповідно до частин першої-третьої статті 133 Закону № 2453-VI (тут і далі - в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд») суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
За висновками цього Рішення, Конституційний Суд України вирішив:
« 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».
2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, за яким «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, зі змінами, а саме:
- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;
- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з обов'язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;
- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв'язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді».
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року за № 11-р/2018 визнані неконституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 зазначав, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є “обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України (пункт 7 рішення № 4-рп/2016).
Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не може бути застосованою. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Вказана норма Закону (частина десята статті 135 Закону № 1402-VIII) вже аналізувалася Верховний Судом і правовий висновок щодо її правозастосування викладений у постанові від 13.10.2021 у справі № 120/1655/21-а. Так, відповідно до змісту указаного висновку Верховного Суду «…суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 № 11-р/2018…».
Однак Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 120/1655/21-а констатував, що з набранням чинності Законом № 1401-VIII призначення на посаду судді (вперше) здійснюється безстроково, водночас призначення на посаду судді безстроково суддів, яких до того було призначено на посади в межах п'ятирічного строку (відповідно до раніше чинного правового регулювання цих правовідносин), поставлено у залежність від результатів кваліфікаційного оцінювання. Необхідним у цій категорії справи є з'ясування обставин, які зумовили припинення виплати суддям надбавок до посадового окладу: зупинення кваліфікаційного оцінювання й відсторонення на цій підставі від здійснення правосуддя (відповідно до частини п'ятої статті 86 Закону № 1402-VIII); закінчення п'ятирічного строку повноважень на посаді судді чи поява іншої обставини.
Таким чином, від чіткої відповіді на запитання щодо причин, які зумовили припинення виплати надбавок до посадового окладу, і залежить правильне вирішення цього спору.
Як свідчать матеріали справи, з часу припинення повноважень позивачем - з 29 вересня 2021 року, надбавка за вислугу років ОСОБА_1 виплачувалась щомісяця разом з винагородою судді у розмірі 20 відсотків до посадового окладу (за стаж понад 5 років), а з жовтня 2023 року щомісяця нараховувалась і виплачувалась надбавка за вислугу років у розмірі 30 відсотків до посадового окладу відповідно до наказу голови суду за стаж роботи на посаді судді понад 10 років.
З березні 2025 році відповідач припинив виплачувати позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу в зв'язку з закінченням п'ятирічного строку повноважень судді ОСОБА_1 , яка на теперішній час не здійснює правосуддя та, відповідно, на думку відповідача, не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.06.2018 № 133/зп-18 призначена процедура кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 як судді, а рішенням ВККС України від 09 грудня 2024 року № 228/ко-24 ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді.
Рішенням ВРП України від 27 лютого 2025 року № 350/0/15-25 вирішено внести Президенту України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
Проте, на теперішній час Президент України не підписав Указ про призначення позивача на посаду судді.
Таким чином, позивач не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від неї особисто та не обумовлені її поведінкою.
Суд зауважує, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі ч. 10 ст. 135 Закону № 1401 допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та рішенню Конституційного суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018.
Відповідачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що позивач відсторонена від посади судді чим здійснення правосуддя внаслідок притягнення її до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, або, що не здійснення позивачем правосуддя обумовлено її поведінкою тощо.
Між тим, припинення виплат доплати судді, який не здійснює повноваження з незалежних від нього причин, є порушенням вимог діючого законодавства, гарантій незалежності судді та принципу юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі № 200/2326/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі № 200/2326/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 11 вересня 2025 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв