11 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/7396/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 30.06.2025), у якому, з урахуванням ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 23.07.2025 про повернення позивачу його позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01.01.2020 по 23.12.2024, просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) щодо нарахування та виплати йому пенсії з 01.01.2024 та з 01.01.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2021 №ФЧ59341, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 05.03.2019 замість довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023;
зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити йому пенсію з 01.01.2024 та з 01.01.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023;
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області в частині зменшення йому з 24.12.2024 пенсії за вислугу років з 90% до 70% грошового забезпечення;
зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області поновити йому пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, здійснити з 24.12.2024 перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років виходячи із розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум;
визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо застосування обмежень граничного розміру пенсії при нарахуванні та виплаті йому щомісячного пенсійного забезпечення з 24.12.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 24.12.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати йому пенсії з 01.01.2024 та з 01.01.2025 на підставі розміру грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, визначеного станом на 05.03.2019 замість розміру грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, визначеного станом на 01.01.2023, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341, безумовне право на яке підтверджено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 620/3118/24, яке набрало законної сили, а також протиправністю обмеження розміру його пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, та зменшення відсотковий розмір основного розміру пенсії з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що порушує його право на пенсійне забезпечення у належному розмірі та суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 23.07.2025 прийнято до розгляду цю позовну заяву та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог та вказує на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки, оскільки цю довідку ГУ ПФУ в Чернігівській області отримало 25.01.2024, що може бути підставою для перерахунку пенсії позивача в силу вимог статті 51 Закону № 2262-ХІІ з 01.02.2024 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), а не з 01.02.2023 як просить позивач. Також ГУ ПФУ в Чернігівській області вказує на відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не вбачає підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови №704, у редакції до внесення змін постановою від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), а також додатків 1, 12, 13, 14 до постанови №704.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, яка при призначенні йому була обрахована в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зокрема, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 620/3118/24, яке набрало законної сили, ГУ ПФУ в Чернігівській області було зобов'язано з 01.02.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі № 620/29/25, яке набрало законної сили, ГУ ПФУ в Чернігівській області було провести перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2020 на підставі оновленої довідки від 05.11.2024 №ФЧ59341/І, з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки від 05.11.2024 №ФЧ59341/ІІ та з 01.02.2022 на підставі оновленої довідки від 05.11.2024 №ФЧ59341/ІІІ, складених ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснив позивачу відповідні перерахунки пенсії на виконання наведених вище рішень.
Зокрема, з 01.04.2019, пенсія позивачу обрахована в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у яке увійшло: посадовий оклад - 5640, 00 грн, оклад за військове звання - 1410, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 3525, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 19 147, 80 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 26 750, 52 грн.
З 01.02.2020, пенсія позивачу обрахована в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, у яке увійшло: посадовий оклад - 6730, 00 грн, оклад за військове звання - 1680, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4205, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 22 844, 60 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 24 821, 72 грн, до виплати - 26 750, 52 грн.
З 01.02.2021, пенсія позивачу обрахована в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, у яке увійшло: посадовий оклад - 7260, 00 грн, оклад за військове звання - 1820, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4540, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 24 655, 20 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 26 792, 64 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати - 26 750, 52 грн.
З 01.02.2022, пенсія позивачу обрахована в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, у яке увійшло: посадовий оклад - 7940, 00 грн, оклад за військове звання - 1980, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4960, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 26 948, 80 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 26 792, 64 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати - 29 280, 16 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати - 26 750, 52 грн.
З 01.02.2023, пенсія позивачу обрахована в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, у яке увійшло: посадовий оклад - 8590, 00 грн, оклад за військове звання - 2150, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 5370, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 26 948, 80 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 34 375, 80 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати - 35 340, 06 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати - 30 495, 59 грн.
Також судом встановлено, що позивачу з 01.03.2024 проіндексовано пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - постанова № 185), основний розмір пенсії у відсотковому значенні визначений у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у яке увійшло: посадовий оклад - 5640, 00 грн, оклад за військове звання - 1410, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 3525, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 19 147, 80 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 33 495, 59 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати - 31 995, 59 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.01.2025 ГУ ПФУ в Києві проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 (підстава перерахунку: перерах з 01.01.2025 ДБУ ст. 46 (пониж_коефіцієнт)), за результатами якого підсумок пенсії (з надбавками), виходячи з 70 % відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у яке увійшло: посадовий оклад - 5640, 00 грн, оклад за військове звання - 1410, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 3525, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 19 147, 80 грн, та у тому числі індексацій, склав 28 718, 79 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 31 995, 59 грн, з урахуванням пониження суми згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - постанова № 1) - 27 070, 00 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії з 01.03.2025 ГУ ПФУ в Чернігівській області позивачу проіндексовано пенсію згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - постанова № 209) в розмірі 1500, 00 грн, за результатом чого підсумок пенсії (з надбавками), з урахуванням у тому числі індексацій за 2022 - 2024 роки, склав 30 218, 79 грн, з урахуванням максимального розміру пониження суми (підстава перерахунку: ДБУ 2025 року + індексація з 03.25) та пониження суми згідно із постановою № 1 до виплати - 27 070, 00 грн. Основний розмір пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у яке увійшло: посадовий оклад - 5640, 00 грн, оклад за військове звання - 1410, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 3525, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 19 147, 80 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.06.2025 підсумок пенсії (з надбавками), з урахуванням у тому числі індексацій за 2022 - 2025 роки, склав 33 780, 16 грн, з урахуванням максимального розміру та пониження суми згідно із постановою № 1 до виплати - 27 070, 00 грн. Основний розмір пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022, у яке увійшло: посадовий оклад - 7940, 00 грн, оклад за військове звання - 1980, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4960, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 26 948, 80 грн.
ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 13.06.2025 № 2500-0202-8/38392 на заяви представника позивача від 28.05.2025, від 02.06.2025 та 02.06.2025 повідомило позивача, зокрема про те, що після перерахунку його пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 620/3118/24, яке набрало законної сили, основний розмір пенсії позивача визначено в розмірі 70 відповідних сум грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023, і зокрема цим рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області не зобов'язувалось здійснювати йому виплату пенсії, виходячи з 90 % відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними такі дії відповідача нарахування та виплати йому пенсії з 01.01.2024 та з 01.01.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2021 №ФЧ59341, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 05.03.2019 замість довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023, щодо зменшення її відсоткового розміру та застосування до неї максимального розміру, звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо нарахування та виплати відповідачем позивачу пенсії з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у яке увійшло: посадовий оклад - 5640, 00 грн, оклад за військове звання - 1410, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 3525, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 19 147, 80 грн на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2021 №ФЧ59341, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 05.03.2019 замість розміру грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, визначеного станом на 01.01.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341, суд зазначає таке.
Право позивача на обрахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, визначеного станом на 01.01.2023 вже констатовано рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 620/3118/24, яке набрало законної сили, та є безумовним.
Додатково суд звертає увагу на те, що підстави перерахунку пенсій визначені Законом №2262-XII. Судове рішення не є підставою перерахунку пенсії, а є лише актом судового захисту права, яке позивач мав на час звернення до суду і яке заперечувалося Пенсійним фондом. Судове рішення лише підтверджує (визнає) право на перерахунок пенсії з підстав, визначених законом, а не створює його.
Тому, нарахування та виплати відповідачем позивачу пенсії з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у яке увійшло: посадовий оклад - 5640, 00 грн, оклад за військове звання - 1410, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 3525, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 19 147, 80 грн на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2021 №ФЧ59341, є протиправним.
Окрім того, судом встановлено, що відповідач з 01.06.2025 обрахував розмір пенсії позивача виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022, у яке увійшло: посадовий оклад - 7940, 00 грн, оклад за військове звання - 1980, 00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4960, 00 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення - 26 948, 80 грн, що також є протиправним, оскільки як було зазначено вище з 01.02.2023 розмір пенсії має обраховуватись на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, визначеного станом на 01.01.2023.
Щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду, у якій він зазначив, що стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом; зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ ні Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), ні Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Отже, Верховний Суд зазначив, що внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнала.
Суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, не повинна зменшувати гарантований розмір пенсійного забезпечення. Таким чином, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, перерахунок пенсії після її призначення не може погіршувати становище особи.
Таким чином, відсотковий розмір від грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії, у той же час він є сталим та не підлягає зміні при перерахунку.
За таких обставин, зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 01.02.2023 до 70% грошового забезпечення є протиправним та порушує прямий припис статті 58 Конституції України стосовно незворотності нормативно-правових актів у часі.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18.
Разом з цим суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2025 у справі № 580/8244/23 щодо строку звернення до суду у спорі, який виник у правовідносинах щодо зменшення територіальним органом Пенсійного фонду України відсоткового значення основного розміру пенсії, призначеної згідно із Законом №2262-ХІІ, тому порушене право позивача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії може бути захищено в межах шестимісячного строку, а саме, з 24.12.2024.
Щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним після перерахунку пенсії на підставі судового рішення та проведених індексацій, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 3668-VІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VІ, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Також, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
До того ж, правовий висновок про те, що у правовідносинах щодо обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Водночас, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тому, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
При цьому, пунктом цього рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визначено, що приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 цього ж рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визначено Верховній Раді України привести нормативне регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Неприведення законодавцем на виконання пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 нормативно-правового регулювання щодо забезпечення соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у відповідність із Конституцією України та вказаного рішення Конституційного Суду України, не спростовують наведених вище висновків щодо протиправності застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність), у зв'язку із чим, територіальний орган Пенсійного фонду України, відмовляючи позивачу у виплаті йому пенсії без обмеження її максимальним розміром діяв всупереч Конституції України та спеціальному Закону № 2262-ХІІ.
У свою чергу, статтею 64 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.02.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 185, пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Суд констатує, що запроваджене постановою № 185 підвищення пенсії у межах максимального розміру пенсії суперечить положенням Закону № 2262-ХІІ, як спеціального, тому таке обмеження не може бути застосовано до пенсії позивача.
У свою, пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Підпунктом 1 пункту 2 цієї постанови установлено, що з 1 березня 2025 року:
розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2024 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 постанови №209 установлено, що:
у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Так, статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 46 Закону №4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1, яка застосовується з 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону № 2262-ХІІ (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 цієї постанови №1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Таким чином, положеннями статті 46 Закону №4059-IX та постанови № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-ХІІ, що не узгоджується із приписам статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Отже, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, обмеження максимальним розміром пенсії призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Судом встановлено, що позивачу проведено індексації пенсії згідно із вказаних постанов № 185 та № 209, проте з урахуванням протиправного застосування до пенсії позивача максимального розміру пенсії, така індексація не виплачується, що нівелює саму мету індексації, яка у наведеному випадку фактично не відбулась, та як зазначено вище, суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
До того ж, слід зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону № 2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Тож, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон №4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
З урахуванням наведеного вище, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №2262-ХІI, а положення Закону №4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ положень статті 46 Закону №4059-IX, пункту 1 постанови № 1, постанови № 185 та постанови № 209, в частині, що передбачає виплату таких пенсій в обмеженому максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, встановленого для осіб, які втратили працездатність), є протиправним.
Тому, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обмеження позивачеві його пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови № 1, не відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим є протиправними.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також зважає на принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Крім того, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що відповідач протиправно застосував обмеження до пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 , з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.06.2025 проте у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити йому виплати пенсії без застосування будь-яких обмежень з 24.12.2024.
За змістом частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, зважаючи на надану положеннями частини другої статті 9 КАС України судам адміністративної юрисдикції можливість вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача на належний розмір пенсії, приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити позивачу виплату пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, оскільки нараховані пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, та з 01.01.2025, 01.03.2025 та з 01.06.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови № 1.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми, якими врегульовані спірні правовідносини, з урахуванням рішень Конституційного Суду України, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений судом спосіб із виходом за межі позовних вимог, а саме, шляхом: визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2021 №ФЧ59341, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 05.03.2019 замість довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023; зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023; визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві пенсії з 01.06.2025 з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022 замість розміру грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341; зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.06.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023; визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачеві основного відсоткового розміру пенсії з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу з 24.12.2024 пенсію в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, з врахуванням проведених раніше виплачених сум; визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо обмеження позивачу з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та з 01.01.2025, 01.03.2025 та з 01.06.2025 обмеження позивачу пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови № 1, зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити позивачу з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та з 01.01.01.2025, 01.03.2025 та з 01.06.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови № 1, з урахуванням фактично проведених виплат.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення у спосіб визначений судом із виходом за межі позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Водночас, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, на підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано договір про надання адвокатських послуг від 05.11.2024, ордер на надання правничої допомоги від 05.11.2024; акт виконаних послуг на суму 10 000, 00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001134, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 27.05.2025 № 1.151641863.1 на суму 5000, 00 грн та від 27.05.2025 № 1.151621819.1 на суму 5000, 00 грн.
За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до правничої допомоги.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 викладено критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторони.
Так, відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 7000,00 грн
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з ухваленням рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Окрім того, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3933, 60 грн відповідно до квитанції від 19.06.2025 № 9060-6829-4890-3215.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у визначений судом спосіб із виходом за межі позовних вимог.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2021 №ФЧ59341, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 05.03.2019 замість довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.03.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2025, виходячи з розміру грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2022 замість розміру грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.06.2025 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2024 №ФЧ59341 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум.
Визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного відсоткового розміру пенсії з 90 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.12.2024 пенсію в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, з врахуванням проведених раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та з 01.01.2025, 01.03.2025 та з 01.06.2025 обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та з 01.01.01.2025, 01.03.2025 та з 01.06.2025 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням фактично проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та судовий збір у розмірі 3933, 60 грн відповідно до квитанції від 19.06.2025 № 9060-6829-4890-3215.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).
Суддя Марія ДУБІНА