11 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/7946/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10.07.2025 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (зареєстрований у суді 11.07.2025), у якій він просить:
визнати протиправною бездіяльність Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка полягає у неприйнятті рішення сесією міської ради за поданням Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 щодо віднесення п'яти земельних ділянок, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 7420383000:08:000:1140 площею 2 га; земельна ділянка орієнтовною площею 7 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:01:001:0104; земельна ділянка орієнтовною площею 11 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164; земельна ділянка орієнтовною площею 51 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:15:000:0171; земельна ділянка орієнтовною площею 87 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164, до самозалісених у порядку, визначеному частиною другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України;
зобов'язати Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області на черговій сесії міської ради прийняти рішення за поданням Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 про віднесення п'яти земельних ділянок, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 7420383000:08:000:1140 площею 2 га; земельної ділянки орієнтовною площею 7 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:01:001:0104; земельної ділянки орієнтовною площею 11 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164; земельної ділянки орієнтовною площею 51 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:15:000:0171; земельної ділянки орієнтовною площею 87 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164 до самозалісених у порядку, визначеному частиною другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач допускає бездіяльність щодо віднесення земель до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 15.07.2025 позовну заяву керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Вказану ухвалу суду відповідач отримав 15.07.2025, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
За інформацією Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства згідно аналітичних даних, отриманих в результаті аналізу створеного ВО «Укрдержліспроект» ПС порталу «Самозалісені території України», вбачається, що в межах Батуринської об'єднаної територіальної громади Ніжинського району обліковується 6291,9030 га ймовірно самозалісених земель. З огляду на це, управлінням 03.11.2023 до Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області направлено подання разом з додатком, щодо можливості віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель. Також, 15.03.2024 управлінням повторно направлено подання № 02/222 до Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області.
Згідно інформації Батуринської міської ради від 27.01.2025 подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 09.11.2023 вх. 13-07/338 про прийняття рішення щодо можливості віднесення земельних ділянок площею 6291.9030 га до самозаліснених земель було передано до профільної постійної комісії Батуринської міської ради для опрацювання та підготовки проекту рішення. У подальшому дане питання було винесено на розгляд чергової сесії міської ради, проте рішення по ньому не прийнято і направлено на доопрацювання до профільної постійної комісії Батуринської міської ради (картографічні матеріали надіслані не в якісному форматі, неможливо визначити, які саме ділянки планувалось віднести до самозалісених).
Подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про прийняття рішення щодо можливості віднесення земельних ділянок площею 6291,9030 га до самозалісених земель від 15.03.2024 № 02/222 винесено на розгляд чергової сесії Батуринської міської ради (37 сесія 9 скликання від 22.05.2024), проте рішення не прийнято. При цьому, постійній комісії у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища доручено детально вивчити картографічні матеріали, які надійшли разом з поданням, та підготувати проект відповідного рішення на засідання чергової сесії.
Згідно листа від 18.03.2025 встановлено, що до Батуринської міської ради від Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства надійшло подання від 08.01.2025 № 02/27 про передачу земельних ділянок у користування державним лісогосподарським підприємствам та віднесення земельних ділянок до самозалісених. Дане подання винесено на розгляд засідання 43 сесії 9 скликання від 27.01.2025, на якій вирішено залишити його на доопрацювання задля належного розгляду та надання кваліфікованої відповіді. Відповідно до рішення 44 сесії 9 скликання № 34 від 12.03.2025 вирішено дане питання залишити без задоволення.
У подальшому на підставі статті 57, 57-1 Земельного кодексу України Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 01.05.2025 звернулося до Батуринської об'єднаної територіальної громади Ніжинського району з поданням № 02/421 щодо прийняття рішення про віднесення п'яти ймовірно залісених земельних ділянок, розташованих в межах Батуринської об'єднаної територіальної громади Ніжинського району, а саме:
земельна ділянка з кадастровим номером 7420383000:08:000:1140 площею 2 га;
земельна ділянка орієнтовною площею 7 га, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:01:001:0104;
земельна ділянка орієнтовною площею 11 га, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164;
земельна ділянка орієнтовною площею 51 га, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:15:000:0171;
земельна ділянка орієнтовною площею 87 га, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164.
Листом від 02.06.2025 № 13-07/564 Батуринська міська рада повідомила Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, що вищевказане питання розглянуто на засіданні 45 сесії 9 скликання від 23.05.2025. Однак, за результатами голосування відповідне рішення прийнято не було через недостатню кількість голосів депутатів, необхідну для його ухвалення.
Вважаючи, що орган місцевого самоврядування допускає бездіяльність щодо віднесення угідь до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема Законом України "Про Основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року", керівник Ніжинської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту га зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.
Частиною першою статті 4 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII “Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно зі статтею 5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Так, органи прокуратури постійно вживають заходи з метою забезпечення збереження лісового фонду України, належного захисту й відтворення лісів, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля.
Згідно із Законом України від 28.02.2019 №2697-VIII «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» лісистість території країни повинна становити в 2025 році 16,5 %, а в 2035 році - 17,5 % порівняно з нинішніми 15,9 %. В Україні, за різними оцінками, близько 500 тис. га самосійних лісів, які перебувають на землях сільськогосподарського призначення.
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях 20.06.2022 прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», яким Земельний кодекс України доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі».
Ураховуючи, що підпункт 6 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 № 675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов'язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 № 228/2021, щодо ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України, віднесення земельних ділянок до самозалісених земель, безумовно, становить державний інтерес у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Отже, необхідність пред'явлення цього позову зумовлена потребою захисту державного, суспільного інтересу у збереженні самосійних лісів.
Згідно з пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За положеннями частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Відповідно до Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міндовкілля від 29.09.2022 № 404, Північне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом, який забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів, бере участь у виконанні загальнодержавних програм відтворення лісів тощо.
Згідно із статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
При цьому у статті 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (стаття 57-1).
З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України. Зокрема, за частиною третьою статті 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Водночас віднесення земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (частина четверта статті 57-1 Земельного кодексу України).
З метою реалізації вказаної норми частина четверта статті 21 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Таким чином, уже існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України.
Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об'єкт цивільних прав, органу місцевого самоврядування достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Разом з тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Згідно із положеннями частини п'ятої статті 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, реформованої як об'єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Батуринською міською радою звернення Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 розглянуто на засіданні 45 сесії 9 скликання від 23.05.2025, однак, за результатами голосування відповідне рішення прийнято не було через недостатню кількість голосів депутатів, необхідну для його ухвалення.
Однак згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.
Земельні відносини відповідно до частин першої, другої статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Батуринська міська рада згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у зверненні Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до самозалісених земель повинно було розглядатися виключно на сесії цієї ради.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.
Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (частина сімнадцята статті 46 Закону №280/97-ВР).
Ураховуючи викладене, подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 підлягало розгляду саме на сесії селищної ради з прийняттям рішення відповідно до частини другої, третьої, п'ятої статті 57-1 Земельного кодексу України.
Зважаючи на вимоги частини п'ятої статті 46 Закону №280/97-ВР встановлено, що рішення щодо віднесення земель до самозалісених за результатами розгляду подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 не приймалося.
Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім статті 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.
Статтею 74 Закону №280/97-ВР визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Згідно з пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 221/285/17.
Таким чином, за результатами розгляду подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної сільська, селищна, міська рада зобов'язана прийняти рішення по суті подання, тобто:
або віднести земельну ділянку до самозалісеної;
або відмовити у задоволенні подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.
Водночас суд врахував, що ні Земельний кодекс України, ні Лісовий кодекс України тощо не мають імперативної норми про те, що орган місцевого самоврядування за результатами розгляду відповідного подання зобов'язаний задовольнити подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.
Тобто ці повноваження органу місцевого самоврядування є дискреційними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області прийняти рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених задоволенню не підлягають.
При цьому ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони самозалісених земель є зобов'язання органу місцевого самоврядування вчинити дії - розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 №02/421 щодо прийняття рішення щодо можливості віднесення залісених земельних ділянок до самозалісених земель.
Відповідачем не подано до суду жодного доказу на спростування вимог позивача в інтересах держави та не доведено правомірність своїх дій.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5, 72-74, 77, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, яка полягає у неприйнятті рішення сесією міської ради за поданням Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 щодо віднесення п'яти земельних ділянок, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 7420383000:08:000:1140 площею 2 га; земельна ділянка орієнтовною площею 7 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:01:001:0104; земельна ділянка орієнтовною площею 11 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164; земельна ділянка орієнтовною площею 51 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:15:000:0171; земельна ділянка орієнтовною площею 87 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164, до самозалісених у порядку, визначеному частиною другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.
Зобов'язати Батуринську міську раду Ніжинського району Чернігівської області розглянути на сесії ради подання Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 01.05.2025 № 02/421 щодо прийняття рішення щодо можливості віднесення п'яти земельних ділянок, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 7420383000:08:000:1140 площею 2 га; земельна ділянка орієнтовною площею 7 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:01:001:0104; земельна ділянка орієнтовною площею 11 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164; земельна ділянка орієнтовною площею 51 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:15:000:0171; земельна ділянка орієнтовною площею 87 га біля земельної ділянки з кадастровим номером 7420386000:14:000:0164, до самозалісених у порядку, визначеному частиною другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Ніжинська окружна прокуратура (вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. П'ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44943013).
Відповідач: Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області (вул. ім. В. Ющенка, 30, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська область,16512, код ЄДРПОУ 04412354).
Суддя Марія ДУБІНА