11 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4344/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України у Чернівецькій області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2023 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України у Чернівецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2023 року в загальній сумі 50356,58 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасним відрахування 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України у Чернівецькій області, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
Як свідчать обставини даної справи, спір у ній виник, зокрема, через протиправну, на думку позивача, не виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 квітня 2023 року. Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення за вказаний період виплачена з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка містить спеціальні для даних спірних правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року Кодексу законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, внесенням до статті 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Однак, п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року.
Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами КМУ від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423. Востаннє цей строк був продовжений Постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року і згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.
Аналіз статті 233 Кодексу законів про працю України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 Кодексу законів про працю України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов'язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 Кодексу законів про працю України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 Кодексу законів про працю України, був “прив'язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Такого ж підходу дотримався Верховний Суд в постанові від 12.09.2024 у справі №200/5637/23 з аналогічних правовідносин.
Відповідно, починаючи з 19 липня 2022 року для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоплачених сум заробітної плати передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ. Поряд з цим такий тримісячний строк для звернення з таким позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте, на підставі пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, був продовжений до 30 червня 2023 року.
Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому грошового забезпечення у належному розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року по справі №990/139/23 сформулювала висновок, що у зв'язку з відміною Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтею 233 КЗпП, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23) відступив від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах, та висловив нову правову позицію щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (в частині періоду до 19 липня 2022 року), а саме: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли до 19 липня 2022 року (тобто, з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року) не обмежуються будь-яким строком на звернення до суду.
Поряд з цим до спірних правовідносин, що виникли з 19 липня 2022 року по 06 квітня 2023 року, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України.
Суд зауважує, що виплата грошового забезпечення під час проходження служби є періодичним платежем, який виплачується щомісяця. А тому позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 06 квітня 2023 року, мав можливість дізнатися про порушення свого права щодо виплати грошового забезпечення (у тому числі й індексації) у зменшеному розмірі.
До цього суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись». Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Суд зауважує, що позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 06 квітня 2023 року, мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, на захист яких подано цей позов.
Крім цього суд звертає увагу і на те, що згідно з наказом начальника Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області від 06 квітня 2023 року №93 ОСОБА_1 було звільнено із служби цивільного захисту з 06 квітня 2023 року. Також цим наказом були визначені види грошового забезпечення, що підлягали виплаті позивачу при звільненні зі служби.
Тобто, за умови застосування до спірних правовідносин норм частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час видачі наказу про звільнення позивача зі служби, тримісячний строк звернення позивача до суду з цим позовом тривав починаючи з наступної дати після звільнення, тобто з 07 квітня 2023 року по 07 липня 2023 року (останній день тримісячного строку після винесення наказу від 06 квітня 2023 року №93).
Поряд з цим, як вбачається зі змісту матеріалів позову, у грудні 2024 року представник позивача зверталась до Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області із заявою щодо нарахування і виплати різниці індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 20916 року по день звільнення зі служби.
Листом від 09 січня 2025 року №6902-204/6916 Головне управління ДСНС України в Чернівецькій області повідомило представника позивача про відсутність нормативно визначених повноважень на право здійснення нарахування та виплати різниці індексації грошового забезпечення за минулі бюджетні роки.
Тобто, навіть у разі визначення початку перебігу тримісячного строку звернення до суду з цим позовом з дати видачі Головним управлінням ДСНС України в Чернівецькій області листа за результатами розгляду заяви представника позивача про нарахування і виплату різниці індексації грошового забезпечення, тобто з 09 січня 2025 року, то такий строк закінчився 09 квітня 2025 року.
Крім цього суд зважає і на те, що до матеріалів позову надано також і довідку про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2018 року по травень 2023 року. Вказана довідка видана Головним управлінням ДСНС України в Чернівецькій області 15 травня 2025 року.
Відповідно, у разі визначення початку перебігу тримісячного строку звернення до суду з цим позовом з дати видачі Головним управлінням ДСНС України в Чернівецькій області довідки про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2018 року по травень 2023 року, тобто з 15 травня 2025 року, то такий строк закінчився 15 серпня 2025 року.
Натомість даний позов подано до суду лише 03 вересня 2025 року (згідно відмітки на поштовому конверті, яким було направлено позов ОСОБА_1 на адресу Чернівецького окружного адміністративного суду).
При цьому позивачем не наведено жодних доводів (і не надано відповідних доказів) неможливості своєчасного звернення його до суду з цим позовом ні протягом тримісячного строку з дня виключення звільнення зі служби на підставі наказу Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області від 06 квітня 2023 року №93 (з 07 квітня 2023 року по 07 липня 2023 року), ні після отримання від Головного управління ДСНС України в Чернівецькій області відповіді за результатами розгляду заяви представника позивача про нарахування і виплату різниці індексації грошового забезпечення (з 09 січня 2025 року по 09 квітня 2025 року), ні з дати видачі Головним управлінням ДСНС України в Чернівецькій області довідки про щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого 2018 року по травень 2023 року (з 15 травня 2025 року по 15 серпня 2025 року).
Отже, суд приходить до висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, щодо позовних вимог, які охоплюють період з 19 липня 2022 року по 06 квітня 2023 року.
Доводи позивача (його представника), викладені у заяві про поновлення строку, про те, що строк звернення до суду з цим позовом підлягає поновленню у зв'язку з тим, що на момент виникнення спірних у даній справі відносин діяла редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якою право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком, суд вважає безпідставними, оскільки такі суперечать висновкам Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте всупереч наведеним нормам позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду саме в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 06 квітня 2023 року із зазначенням причин пропуску цього строку та не подано відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку відмовити.
2.Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 06 квітня 2023 року.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк