08 вересня 2025 року Справа № 580/9518/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсії згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 18 серпня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 18 серпня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 основну пенсію у розмірах не менше восьми мінімальних пенсій за віком, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ухвалою від 22.08.2025 визнати неповажними підстави, зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві для поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
У встановлений судом строк від позивача надійшла заява, в якій остання зазначила, що з Рішень Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 вбачається, що порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було порушено з 18.08.2022. На думку позивачки, ключовим для розуміння поняття щодо відшкодування в даному випадку ядерної шкоди, заподіяної її здоров'ю є норма частини першої статті 1189 Цивільного кодексу України, про те, що особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом. Тобто, зміст статті 1189 ЦК України носить відсильний характер. Відносини щодо відповідальності за ядерну шкоду регулюються Законом України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення", а також Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" і Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Відповідно до статті 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Зазначає, що у даній категорії справ процесуальні правовідносини, що їх передбачено статтею 122 КАС України, мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, зокрема крім вже згаданих, також з огляду на норму пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України (на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю особи, строк звернення до суду (позовна давність) не поширюється. У зв 'язку з цим ключовою є та обставина, що Конституційний Суд України в Рішенні №4-р(І)/2024 від 03 квітня 2024 року дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форми відшкодування завданої їм шкоди. Таким чином за даних обставин, на думку позивачки, строк звернення до суду нею не пропущено, а тому питання про його поновлення не може ставитися. Також, вказує, що суд своєю ухвалою спонукає її відмовитися від частини позовних вимог.
Вирішуючи вищевказану заяву та питання відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 сформовано висновок щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Предметом спору у даній справі є нарахування та виплата пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 18.08.2022, однак із заявою про її перерахунок позивач звернулась до відповідача лише у липні 2025 року, а з позовом до суду 18.08.2025 (згідно конверту Укрпошти).
Тобто, лише з липня 2025 року позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання належних їй сум пенсії.
При цьому, суд зазначає, що отримумуючи щомісячно пенсію позивач не могла з 18.08.2022 бути необізнаною про те, що пенсія їй виплачується у розмірі меншому ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Тобто, звернувшись 18.08.2025 до суду із позовом про здійснення перерахунку пенсії з 18.08.2022 позивач пропустила передбачений частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
В ухвалі від 22.08.2025 про залишення позовної заяви без руху, суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаними вище позовними вимогами та обов'язку надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
Проте, позивач вказані вимоги не виконав.
Суд зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Разом з тим, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними та допустимими доказами.
У заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач не навила причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. Належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом представник позивач також не надала.
При цьому, аргументам позивача в частині застосування положень Закону України "Про використання ядерної енергії та реадіаційну безпеку" та статті 268 ЦК України щодо строків звернення до суду, вже надана оцінка в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та такі підстави для поновлення строку звернення до суду визнані судом неповажними.
Також варто зазначити, що заява полягає виключно в не погодженні з висновками суду та власне, помилкове твердження, що на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю особи, строк звернення до суду (позовна давність) не поширюється.
Таким чином, за відсутності у матеріалах позову обгрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами та належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суддя дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку повернути позивачу позовну заяву в частині позовних вимог, заявлених поза 6-місячним строком звернення до суду, тобто за період з 18.08.2022 до 17.02.2025.
Разом з тим, позовні вимоги з 18.02.2025 заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст.2-20, 122, 123, 160-161, 169, 237, 241-246, 256, 295 КАС України, суддя
Повернути ОСОБА_1 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 18.08.2022 до 17.02.2025.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ