Справа № 560/13623/25
іменем України
11 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску,
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 13 605,02 грн.
Зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 13 605,02 грн.
Ухвалою суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Зазначена ухвала надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена 14.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначає, що оскільки ним було припинено підприємницьку діяльність, застосування до нього штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є протиправним.
Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує про безпідставність тверджень відповідача, викладених у відзиві.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 12 жовтня 2012 року у справі №11/5025/1036/12 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на строк до 12 квітня 2013 року. Цією ж постановою ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Книша О.А. якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру у строк до 12 квітня 2013 року, скласти і надати на розгляд суду звіт про проведену роботу в ліквідаційній процедурі банкрута та ліквідаційний баланс.
На дату складання ліквідаційного балансу до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.12.2020 у справі №11/5025/1036/12 внесено відомості про таких кредиторів: Головне управління ПФУ в Хмельницькій області (основний борг 48 685,54 грн) та Головне управління ДФС у Хмельницькій області (основний борг 818073,73 грн, неустойка 440 053,85 грн).
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року провадження у справі № 11/5025/1036/12 закрито.
Судом ухвалено що, вимоги кредиторів, які не були заявлені в установлений законом строк або відхилені господарським судом, слід вважати погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , припинено. Скасовано мораторій і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 10.09.2012 Господарським судом у Хмельницькій області було встановлено факт відсутності здійснення відповідачем підприємницької діяльності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Стаття 25 Закону №2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року 10 відсотків).
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону №2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Разом з тим, у статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент визнання відповідача банкрутом, а саме на 12 жовтня 2012 року), зазначаються наслідки визнання боржника банкрутом, а саме: з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: 1. підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; 2. строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.
Відповідно до пункту 2 статті 31 цього Закону у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів.
19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 №4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2342-ХІІ викладено в новій редакції.
Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4212-VI встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму у Законі №2343- ХІІ у редакції, чинній до 13.01.2013, регулювалися нормами статей 1 і 12.
Згідно із абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Після 19.01.2013 правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів регулювався статтею 19 Закону № 2343 (у редакції Закону № 4212-VI). Згідно з положеннями частин першої, другої цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Абзацами третім, четвертим частини третьої статті 19 Закону №2343 (у редакції Закону №4212-VI) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
У частині п'ятій цієї статті зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Відповідно до ст. 1 і 12 Закону №2343 у редакції, чинній до 19.01.2013 заборона застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
Отже, з урахуванням ухвали Господарського суду Хмельницької області від 14 березня 2023 року, якою провадження у справі №11/5025/1036/12 закрито та якою вимоги кредиторів, які не були заявлені в установлений законом строк або відхилені господарським судом, визнано погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню, а підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , припинено, суд вважає, що вимоги податкового органу про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 13 605,02 грн є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя Я.В. Драновський