11 вересня 2025 року Справа № 480/1579/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1579/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління ДПС України в Сумській області, і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №183450027142 від 23.01.2025;
- визнати дії Головного управління Державної податкової служби в Сумській області протиправними в частині відкликання довідок викладені в повідомленні від 13.02.2025 №1082/6/18-28-10-02-11 та скасувати відкликання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області врахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.11.1982 по 26.01.2012 роки в органах державної служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 17.01.2025 №25/К/18-28-10-02-06 та №26/К/18-28-10-02-06.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 17.01.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.01.2025 № 183450027142 позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права. Крім того, вважає безпідставним відкликання Головним управлінням Державної податкової служби в Сумській області довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон №1058).
Відповідно до ст. 10 Закону 1058 особа, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором, тобто не допускається одночасного призначення кількох пенсій одній особі.
У разі виникнення у особи права на різні види пенсій то вона може обрати на свій розсуд найбільш вигідний для неї вид пенсії як у межах одного закону, так і за різними законами.
17.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі по тексту- Закон № 899).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (надалі по тексту Постанова № 25-1), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 за № 339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22 1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 17.01.2025.
Головним управлінням були досліджені надані документи до заяви позивача та 23.01.2025 винесено Рішення № 183450027142 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України (становить 1 рік 24 дня).
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, через систему "Електронний суд", надано суду копії матеріалів пенсійної справи, проте відзив на позовну заяву суду надано не було.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту Закон №1058).
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , позивач працювала на таких посадах:
- інспектором з призначення пенсій і допомог відділу соціального забезпечення Сумського райвиконкому у період з 09.11.1982 по 08.01.1985;
- інспектором з призначення пенсій і допомог відділу соціального забезпечення Сумського облвиконкому у період з 09.01.1985 по 21.08.1985;
- державним податковим інспектором відділу за дотриманням законності валютних операцій ДПІ Ковпаківського району м. Суми у період з 05.11.1993 по 31.12.1993;
- державним податковим інспектором валютної інспекції ДПІ Ковпаківського району м. Суми у період з 01.01.1994 по 28.02.1994;
- виконуючою обов'язки начальника валютної операції ДПІ Ковпаківського району м. Суми у період з 01.03.1994 по 12.06.1994 ;
- начальником валютної інспекції у період з 13.06.1994 по 29.11.1996;
- начальником управління валютного контролю у період з 02.12.1996 по 31.03.1998;
- начальником відділу контролю у сфері ЗЕД у період з 31.01.1999 по 31.01.2000;
- начальником управління валютного контролю у період з 01.06.2000 по 27.08.2000;
- начальником відділу валютного контролю у період з 01.08.2000 по 14.01.2002;
- начальником відділу валютно-фінансового контролю у період з 14.01.2002 по 28.01.2003;
- начальником відділу економічного аналізу у період з 28.01.2003 по 11.09.2005;
- заступником начальника відділу зв'язків з громадськістю у період з 12.09.2005 по 11.01.2007;
- начальником відділу масово-роз'яснювальної роботи у період з 11.01.2007 по 23.10.2007;
- начальником відділу контролю за операціями у період з 25.09.2008 по 26.09.2008;
- провідним державним податковим ревізором-інспектором у період з 26.09.2008 по 29.09.2010;
- начальником відділу контролю за зовнішньоекономічною діяльністю у період з 29.09.2010 по 26.01.2012.
17.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (надалі по тексту Закон № 899).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 17.01.2025.
Головним управлінням в Одеській області 23.01.2025 прийнято рішення №183450027142 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посадах, які відносяться до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України (становить 1 рік 24 дня).
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято (новий) Закону України “Про державну службу» №889, який набрав чинності 01.05.2016 року.
Відповідно до п. 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про державну службу» N 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі по тексту - Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17.
З оскаржуваного рішення суд вбачає, що підставою для відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" є відсутність стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, оскільки відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періоди її роботи на посадах в органах державної служби та податкових органах.
Згідно із пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Також відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Частиною 18 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).
Відповідно до п. 342.1 ст. 342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
За приписами п. 342.5 ст. 342 Податкового кодексу України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно п. 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.
Відповідно до п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно з статтею 343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.
Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема, спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи III рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби II рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи II рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби III рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи I рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби I рангу.
Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Водночас, норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року, в період перебування позивача на посадах в податкових органах, визначали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні та/або персональні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.07.2018 по справі № 586/965/16-а та від 18.03.2021 по справі №500/5183/17.
З матеріалів справи, а саме, з копії трудової книжки НОМЕР_2 судом встановлено, що позивач працювала, зокрема: інспектором з призначення пенсій і допомог відділу соціального забезпечення Сумського райвиконкому у період з 09.11.1982 по 08.01.1985; інспектором з призначення пенсій і допомог відділу соціального забезпечення Сумського облвиконкому у період з 09.01.1985 по 21.08.1985; та у період з 05.11.1993 по 26.01.2012 в податкових органах на посадах (а.с. 16-19).
Крім того, вказане підтверджується також довідкою Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2025 №29/18-2811-01-08 про стаж роботи позивача в державних органах (а.с.26-27).
16.08.1994 позивачем було прийнято присягу державного службовця (а.с. 17 зворотна сторона) та протягом зазначеного вище періоду присвоювались відповідні ранги та персональні/спеціальні звання.
Враховуючи те, що позивач у спірний період, а саме: з 09.11.1982 по 26.01.2012 працювала в органах державної служби та у податкових органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та персональні/спеціальні звання, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не було зараховано позивачу до стажу державної служби спірні періоди.
Відтак, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.01.2025 №183450027142 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
При цьому суд зазначає, що оскільки в даному випадку рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" було прийняте саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи з 09.11.1982 по 26.01.2012 в органах державної служби та у податкових органах, з урахуванням довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2025 №29/18-2811-01-08 про стаж роботи позивача у державних органах.
Щодо підстав зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати спірний період роботи, суд зазначає таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії (доплати, допомоги) або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії (доплати, допомоги), це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що приймає рішення про призначення пенсії, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов'язок щодо зарахування спірного періоду роботи та належного розгляду її заяви, водночас, Головне управління в Сумській області, за наведених обставин, не є належним відповідачем у цій справі, тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 17.01.2025 №25/К/18-28-10-02-06 та №26/К/18-28-10-02-06, суд зазначає наступне.
Згідно практики Європейського суду в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того, у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувався обрахунок загального трудового стажу та стажу державної служби позивача, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведенні на пенсію за іншим законом) та визначення підстав, за яких призначається пенсія (переведенні на пенсію за іншим законом) або приймається рішення про відмову в її призначенні (переведенні на пенсію за іншим законом) та оскільки судом в даному випадку підлягає скасуванню рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" саме Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 17.01.2025, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 17.01.2025 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», з урахуванням довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2025 №29/18-2811-01-08 про стаж роботи позивача у державних органах, та з урахуванням висновків суду.
А відтак, в іншій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2025 по справі №480/12448/23.
Щодо вимоги позивача визнати дії Головного управління Державної податкової служби в Сумській області протиправними в частині відкликання довідок викладені в повідомленні від 13.02.2025 №1082/6/18-28-10-02-11 та скасувати відкликання, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 13.02.2025 Головне управління Державної податкової служби в Сумській області повідомило позивача про те, що видані їй довідки про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця від 17.01.2025 №25/К/18-28-10-02-06 та №26/К/18-28-10-02-06 були відкликані з органів Пенсійного фонду, оскільки були видані по прирівняній посаді не за останнім місцем роботи позивача (а.с.23).
Так, дійсно, з матеріалів справи вбачається, що останнім місцем роботи позивача було ДПА в Сумській області, що ліквідовано. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань правонаступником ДПА в Сумській області є ГУ ДФС у Сумській області, який перебуває в стані припинення, проте фактично не припинив свою діяльність.
Враховуючи зазначене, Головним управлінням Державної податкової служби в Сумській області вказані вище довідки були відкликані.
У той же час, позивач не позбавлена права звернутися до комісії з реорганізації ГУ ДФС у Сумській області для видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця по прирівняній посаді за останнім місцем її роботи.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Державної податкової служби в Сумській області не підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.01.2025 №183450027142 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 09.11.1982 по 26.01.2012 в органах державної служби та у податкових органах згідно довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2025 №29/18-2811-01-08.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 17.01.2025 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) суму судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька