Справа № 420/30352/25
10 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Міхальова Юлія Олександрівна, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 3), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 21.08.2025 за № 55 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних сил України за загальною мобілізацією» про призов на військову службу в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 ;
визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними та внести інформацію стосовно ОСОБА_1 у разі продовження строку проведення мобілізації, за умови наявності законних підстав для відстрочки у ОСОБА_1 шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно зміни дати дії відстрочки.
У зв'язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 10.09.2025 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
10.09.2025 представник позивача подала заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним (уповноваженим) особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення (переведення) ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини або направлення у службове відрядження з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на термін виконання завдань до набрання законної сили рішення суду по справі №420/30352/25.
Необхідність забезпечення позову мотивує тим, що 05.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 видано наказ від 21.08.2025 за №55 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних сил України за загальною мобілізацією», яким призвано ОСОБА_1 за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, виключено з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та направлено його до Військової частини НОМЕР_1 . В свою чергу, діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 порушені права ОСОБА_1 , зокрема не продовжено відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не прийнято заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на зазначених підставах з підтверджуючими документами посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 . Видачею начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 вищезазначеного наказу в частині, що стосується призову ОСОБА_2 за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України, спричинило для нього негативні наслідки та прийняття в подальшому протиправних рішень та дій іншими уповноваженими особами відповідних органів, в тому числі про видачу наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , протиправну зміну його правового статусу з «військовозобов'язаного» на «військовослужбовець» та інші негативні наслідки для нього.
Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 21.08.2025 призваний на військову службу та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 , а в подальшому може бути переміщений до іншого місця служби або іншої військової частини (в тому числі в військову частину, яка знаходиться в зоні бойових дій), що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом спору у цій справі є:
визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 21.08.2025 за № 55 (з основної діяльності) «Про призов військовозобов'язаних сержантського та солдатського складу до Збройних сил України за загальною мобілізацією» про призов на військову службу в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування на військову службу за призовом у воєнний час ОСОБА_1 ;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби ОСОБА_1 ;
визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправними та внести інформацію стосовно ОСОБА_1 у разі продовження строку проведення мобілізації, за умови наявності законних підстав для відстрочки у ОСОБА_1 шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно зміни дати дії відстрочки.
Водночас, у заяві про забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 в особі її командира та іншим компетентним (уповноваженим) особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення (переведення) ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини або направлення у службове відрядження з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на термін виконання завдань до набрання законної сили рішення суду по справі №420/30352/25.
При цьому, позивач не оскаржує у позові дії військової частини НОМЕР_1 щодо переміщення позивача до інших військових частин, військових формувань. Такі дії відповідача не є предметом заявленого спору та жодним чином не впливають на можливість припинення юридичної сили оскаржуваними індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти вказані вище дії щодо направлення/переведення позивача по службі не відповідає порушеному праву позивача за захистом якого він звернувся до суду та не може бути застосований судом.
Суд також зазначає, що обставини, про які зазначено у заяві про забезпечення позову є предметом розгляду справи, а тому, законність прийняття відповідного рішення, дій відповідачів, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовують відповідачі свої заперечення та пояснень інших учасників справи при розгляді справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, не надано доказів про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову. Ухвала суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Також заявник не навів докази того, що військовою частиною НОМЕР_1 в обов'язковому порядку будуть вчинені дії, спрямовані на направлення чи переведення позивача як військовослужбовця для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до іншого місця служби або направлення у службове відрядження з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на термін виконання завдань до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Посилання представника позивача на можливе настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому є лише припущенням та не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана його представником, про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Пекний