Справа № 420/20999/25
10 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про його - ОСОБА_1 , призов у Збройні Сили України без дати та номеру від 17.06.2025 року УПУ №225/25; - визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №180 від 18.06.2025 року про зарахування його - ОСОБА_1 , до списків особового складу військової частини; - зобов'язати в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про його - ОСОБА_1 , звільнення від проходження військової служби та виключити його - ОСОБА_1 , як солдата зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Позивач зазначив, що працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «ТЗК №1», якому надано статус критично важливого підприємства для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період.
16.06.2025 року близько 22:00 у місті Одеса його представниками Пересипського РТЦКСП було затримано, доставлено до приміщення вказаного РТЦКСП, та в подальшому мобілізовано. При затриманні працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не представились, не надали посвідчення, не встановили особу затриманого, не перевірили військово-облікові дані, не оформили жодного процесуального документу, силоміць доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач зазначив, що у зв'язку з працевлаштуванням на критичному підприємстві ТОВ «ТЗК №1» та наявності у нього права на бронювання, він 07.06.2025 року через додаток «Резерв+» він подавав заяву про надання відстрочки, але вона була проігнорована, у зв'язку з чим 17.06.2025 року він засобами поштового зв'язку направив таку заяву на адресу поштову Пересипського РТЦКСП.
Керівник ТОВ «ТЗК №1» через електронний портал «ДІЯ» подавав інформацію про його бронювання, однак у зв'язку з прийняттям Пересипським РТЦКСП оскаржуваного наказу про призов станом на 21.06.2025 року у бронюванні відмовлено.
Також позивач зазначив, що його донька ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на дату подачі позову досягла 18-ти річного віку, продовжує навчання на контрактній основі на денній формі здобуття освіти за спеціальністю 081 Право рівня фахової передвищої освіти «фаховий молодший бакалавр» Новомосковського фахового кооперативного коледжу економіки та права ім.С.В.Литвиненка. Донька стипендію не отримує, отже потребує фінансового забезпечення.
Попри наявність усіх підстав для відстрочки, 18.06.2025 року його протиправно зарахували до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Пересипський РТЦКСП, володіючи інформацією про його право на відстрочку, не розглянув і не вирішив питання у встановлений законом спосіб, а виданий наказ про призов є незаконним.
Позивач наголошує, що не може нести відповідальність за внутрішню комунікацію між органами РТЦК та військовою частиною. Відсутність належного рішення про відстрочку чи мотивованої відмови свідчить про протиправність наказів щодо його призову та зарахування до списків особового складу військової частини.
Оскільки він фактично не підлягав мобілізації, позивач просить скасувати накази, та з метою ефективного захисту його права зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу і звільнити з військової служби.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 23.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Також ухвалою суду від 23.07.2025 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до суду: 1) відомості про взяття ОСОБА_1 на військовий облік та докази на підтвердження таких обставин; 2) актуальні відомості про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 3) копію наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 про призова ОСОБА_1 у Збройні Сили України. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 копію наказу командира в/ч НОМЕР_1 №180 від 18.06.2025 року про зарахування ОСОБА_1 , до списків особового складу військової частини та підстави його прийняття.
Ухвала суду від 23.07.2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача через Підсистему «Електронний суд» 23.07.2025 року. Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 10.09.2025 року не зареєстровано).
До суду від представника відповідача в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. В додатках до позову доказів звернення позивача до в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення відсутні. За таких обставин відсутні підстави протиправності дій (бездіяльності) в/ч НОМЕР_1 в частині звільнення з військової служби.
Також представник зазначив, що Верховним Судом України в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Спірні правовідносини виникли між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині прийняття наказу про його призов, а також між позивачем та в/ч НОМЕР_1 щодо його зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.1,3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: 1) підготовку громадян до військової служби; 2) приписку до призовних дільниць; 3) прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; 4) проходження військової служби; 5) виконання військового обов'язку в запасі; 6) проходження служби у військовому резерві; 7) дотримання правил військового обліку.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154).
За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком військовозобов'язаних на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку.
Згідно з п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою КМУ від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560), пунктом 3 якого передбачено, що призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є громадянином України, зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_3 від 12.02.2003 року позивач перебував на обліку в Артемівському РТЦКСП.
17.06.2025 року позивач пройшов медичний огляд в Пересипському РТЦКСП, за результатом якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 17.06.2025 року.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 позивача 17.06.2025 року Пересипським РТЦКСП призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та наказом командира в/ч НОМЕР_1 №180 від 18.06.2025 року позивача призначено на посаду водія в/ч НОМЕР_1 .
Позивач наголошує, що його призов є незаконним, оскільки у нього є право на бронювання та відповідно відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) діяв у редакції від 01.01.2025 року.
Предметом регулювання статті 23 Закону №3543-XII є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Абзац 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Згідно з ст.24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Таким чином за абз. 1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII право на відстрочку мають вже заброньовані військовозобов'язані. Отже реалізації права на відстрочку на військову службу під час мобілізації передує реалізація військовозобов'язаним його права на бронювання.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону №3543-XII щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 №76 затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі Порядок №76).
Згідно з п.3 Порядку №76 бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.
Керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків (п.4 Порядку №76).
Бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою (п.25 Порядку №76).
Таким чином, саме керівники підприємств, установ та організацій уповноважені на включення військовозобов'язаних до списків заброньованих працівників, які передають засобами Порталу Дія інформацію про бронювання військовозобов'язаних працівників.
Сторонами не заперечується, що керівник ТОВ «ТЗК №1» лише після призову позивача звернувся через Портал Дія з метою його бронювання та 21.06.2025 року у бронюванні відмовлено з причини - особа не підлягає бронюванню, що підтверджується скріншотом з порталу «Дія».
Отже, станом на час проходження ВЛК 17.06.2025 року та призову на військову службу 18.06.2025 року керівником ТОВ «ТЗК №1» ОСОБА_1 не було оформлено бронювання.
Таким чином, під час проведення мобілізаційних процедур з 17.06.2025 та під час призову на військову службу 18.06.2025 року Пересипський РТЦКСП не отримував інформації про бронювання позивача.
Суд вважає, що за відсутності в Пересипськом РТЦКСП даних про бронювання позивача підстави для надання йому відстрочки від призову за абз. 1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII відсутні.
Суд не приймає доводи позивача, що подана ним заява про надання відстрочки проігнорована, оскільки судом встановлено, що позивач 07.06.2025 року о 18:54 год відправив у застосунку «Резерв+» заяву на відстрочку, за результатом розгляду якої цього ж дня 07.06.2025 року о 19:07 год у додатку «Резерв+» проставлено відмітку «Відстрочку не надано з причини неможливості однозначно визначити право на відстрочку», що підтверджується скріншотом з додатку «Резерв+».
Також 17.06.2025 року (у день призову позивача) він засобами поштового зв'язку направив на адресу Пересипського РТЦКСП заяву про надання відстрочки (поштове відправлення №6502616582566), яке згідно з трекінгом офіційного сайту АТ «Укрпошта» вручено адресату 18.06.2025 року.
Таким чином, позивач двічі намагався реалізувати право на відстрочку до моменту набуття ним статусу заброньованого за відсутності його бронювання компетентним органом.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі №160/10728/23 зазначив, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що позивач не реалізував право на бронювання, та як наслідок права на відстрочку, до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що відповідачі, приймаючи оскаржені накази у частині призову та зарахування позивача до списків особового складу військової частини, діяли на підставі та в межах повноважень та у передбачений законом спосіб.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.