Справа № 420/9947/25
10 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 23290/15-32-04-06 від 14.09.2023 р., винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 23287/15-32-04-06 від 14.09.2023 р., винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що актом камеральної перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, в результаті чого на ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями накладено штраф у розмірі 25% та 50% на підставі пп.124.2, 124.3 ст.124 ПК України. Позивач не погоджується з такими рішеннями контролюючого органу, оскільки для застосування штрафних санкцій у розмірі 25% та 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання відповідач повинен довести факт вчинення платником податків діяння умисно та повторно. Між тим, матеріали камеральної перевірки не містять жодних доказів того, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" вчинило дії умисно та повторно. Крім того, належне виконання вимог податкового законодавства стосовно несвоєчасної сплати податку на нерухоме майно відбулося не з вини позивача, ним вживалися відповідні заходи щодо своєчасного його сплати, що виключає протиправність діяння та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Також зауважує, що відповідачем неправильно визначено відлік терміну затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, який у контексті платежів та звітних періодів, зазначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, починається з 02.08.2023 р., а не з 29.04.2022 р., 29.07.2022 р. як зазначено в акті камеральної перевірки. Окрім цього, позивач вказує на порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, визначених п.76.3 ст.76 ПК України.
Ухвалою від 07.04.2025 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
15.04.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку з питання щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/014145909. Перевіркою встановлено порушення граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків, визначених пп."б" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, у загальній сумі 72793,50 грн. за 2022 рік. Відповідно до абз.17 п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПК України, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Отже, тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022 р., привалюють норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов'язків у випадках та за умов, передбачених п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. № 225 затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження. Цим Порядком визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) та правила надання заяви та документів, що доводять неможливість виконання податкових обов'язків тощо. Згідно Порядку № 225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку на підставі відповідної заяви платника податків. Тобто, питання щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податку податкового обов'язку приймається контролюючим органом за заявою такого платника податку. Заява, щодо неможливості виконання податкових зобов'язань, відповідно до Порядку № 225, ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" до Головного управління ДПС в Одеській області, не надавалась. Тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
22.04.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених в ньому обставин, оскільки вони жодним чином не спростовують доводи позовної заяви.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 16.02.2022 р. № 9032830164, в якій позивач самостійно визначив грошові зобов'язання у розмірі 72793,50 грн.
Згідно платіжної інструкції від 23.02.2023 р. № 1506 ТОВ "МІКСОН КОАТІНГ" сплатило податок на нерухоме майно у розмірі 72793,50 грн.
02.08.2023 р. посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку щодо порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909.
Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного в податковій декларації від 16.02.2022 р. № 9032830164 грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 72793,50 грн., а саме: граничний термін сплати - 29.04.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 300; граничний термін сплати - 31.10.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 115; граничний термін сплати - 29.07.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 209; граничний термін сплати - 30.01.2022 р.; дата фактичної сплати - 23.02.2023 р.; сума податкового боргу, що сплачено - 18198,38 грн.; кількість днів прострочення - 24.
На підставі акту камеральної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06, яким до позивача на підставі п.124.2 ст.124 ПК України за затримку на 24 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 18198,36 грн. застосовано траф у розмірі 25 % у сумі 4549,59 грн.;
- від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06, яким до позивача на підставі п.124.3 ст.124 ПК України за затримку на 115, 209, 300 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 54595,14 грн. застосовано траф у розмірі 50 % у сумі 28297,57 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За приписами пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Положеннями пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Спірним питанням у цій справі є визначення правомірності накладення на ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" за оскаржуваними податковим повідомленнями-рішеннями штрафу у розмірі 25% та 50% суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання на підставі пп.124.2, 124.3 ст.124 ПК України.
Стаття 124 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
Так, згідно з п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Згідно з п.124.3 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України установлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п.112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (п.112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (п.112.7).
Також цієї нормою у п.112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
У постановах від 16.03.2023 р. у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 р. у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 р. у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 р. у справі № 520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пп.124.1, 124.2 або пп.124.3 ст.124 ПК України.
Так, відповідальність, передбачена п.124.1 ст.124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Натомість, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пп.124.2 і 124.3 ст.124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст.16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених ПК України випадках) в податкових правопорушеннях нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому обов'язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган і без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.
При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого п.86.7 ст.86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття у подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі п.п.124.2, 124.3 ст.124 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 р. у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 р. у справі № 160/24147/21, від 23.01.2024 р. у справі № 160/17160/21, від 23.09.2024 р. у справі № 520/10963/21, від 08.05.2025 р. у справі № 460/20441/23.
З матеріалів справи слідує, що посадовою особою відповідача було проведено камеральну перевірку щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів, за результатами якої складено акт від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909, в якому зафіксовано порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначених податковою декларацією від 16.02.2022 р. № 9032830164, по граничних термінах сплати 29.04.2022 р., 31.10.2022 р., 29.07.2022 р., 30.01.2023 р. із затримкою на 300, 115, 209, 24 календарних днів на загальну суму 72793,50 грн., чим порушено п.57.1 ст.57, 266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України.
Суд зауважує, що підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні визначені ст.83 ПК України матеріали, зокрема це може бути документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до ст.84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
У випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.
Разом з тим, в акті перевірки контролюючий орган як на підставу для застосування положень п.п.124.2, 124.3 ст.124 ПК України та умисність дій ТОВ МІКСОН КОАТІНГС" послався на те, що позивач мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, так як: - самостійно визначив та подав декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в якій задекларував суми податкових зобов'язань. Вказана декларація складена і підписана відповідно до ст.48 Кодексу та подана у спосіб, визначений діючим законодавством;
- платник був обізнаний з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати зобов'язання у визначені законодавством терміни.
В той же час суд зазначає, що наведені обставини є загальними умовами, які існують для всіх платників податків, а відтак жодним чином не доводять факт наявності у позивача реальної можливості вжити заходи зі своєчасної сплати податку на нерухоме майно та не містять жодної вказівки та, відповідно, доказу, щодо наявності умислу на вчинення дій щодо несплати (несвоєчасної сплати) такого податку.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 р. у справі № 460/20441/23.
Отже, суд приходить до висновку, що акт камеральної перевірки від 02.08.2023 р. № 20765/15-32-04-06/01415909 не містить посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях позивача та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.
При цьому, відповідачем також не надано доказів того, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" мало реальну можливість своєчасно сплатити узгоджені зобов'язання по податку на нерухоме майно в установлені ПК України строки, зокрема, внаслідок наявності для цього відповідних коштів.
За таких обставин, накладення на ТОВ "МІКСОН КОАТІНГ" штрафних санкцій у розмірі 25% та 5% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства. Обставини, на які посилався контролюючий орган в акті камеральної перевірки, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами.
Оскільки відповідачем не доведено, що дії позивача мали умисний характер, то відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пп.124.2, 124.3 ст.124 ПК України.
Між тим, суд зауважує, що згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами пп."б" пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 р. № 533-IX (далі - Закон № 533-IX).
У зв'язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. № 540-IX та Закону України від 13.05.2020 р. № 591-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") підрозділ 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 52-1 такого змісту:
"За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID 19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню".
Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення термінів сплати грошових зобов'язань самостійно визначених платником податків.
Постановою від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03.03.2022 р. № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 р. (далі - Закон № 2118-IX).
Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 р. № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).
У зв'язку із набранням чинності 27.05.2022 р. Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладено у такій редакції:
"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо:
... строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року)...".
Отже, з 27.05.2022 р. припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу "Перехідні положення" ПК України.
В той же час, Законом № 2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.
Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що вноситься щокварталу, вважається сплатою за квартальний звітний період, і на неї поширюється дія абзацу дев'ятого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Таким чином, за порушення терміну сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за І квартал 2022 року такі платники звільняються від відповідальності за умови сплати зобов'язань не пізніше 01.08.2022 р.
Отже, відлік терміну затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб починається з 02.08.2022 р.
Судом встановлено, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 16.02.2022 р. № 9032830164, в якій позивач самостійно визначив грошові зобов'язання у розмірі 72793,50 грн., які сплачено 23.02.2023 р. згідно платіжної інструкції № 1506.
З викладеного слідує, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГ" порушило граничні терміни сплати податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, а тому, враховуючи те, що відповідачем не доведено того, що такі дії мали умисний характер, позивач має нести відповідальність, визначену п.124.1 ст.124 ПК України, а саме:
- за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 18198,36 грн. у вигляді штрафу у розмірі 5% (затримка до 30 календарних днів включно) у сумі 909,91 грн.;
- за порушення строку сплати грошового зобов'язання в сумі 54595,14 грн. у вигляді штрафу у розмірі 10% (затримка більше 30 календарних днів) у сумі 5459,51 грн.
При цьому суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
Велика Палата неодноразово зазначала, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 р. у справі №600/422/22-а.
За умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акту камеральної перевірки та обставин справи, суд дійшов висновку, що ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" підлягав притягненню до відповідальності на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 909,91 грн. грн. за ставкою 5% погашеної суми боргу (18198,36 грн.) та у сумі 5459,51 грн. за ставкою 10% погашеної суми боргу (54595,14 грн.).
Безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більших ставок (25% та 50%), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-0406 на 3639,68 грн. (4549,59 грн. - 909,91 грн.), у податковому повідомленні-рішенні від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06 на 21838,06 грн. (27297,57 грн. - 5459,51 грн.).
Суд зауважує, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкових повідомлень-рішень лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов'язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі п.124.1 ст.124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 5% та 10%.
Часткове скасування податкових повідомлень-рішень із зміною ставки штрафу в межах однієї об'єктивної сторони, суб'єкта та об'єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2025 р. у справі № 460/20441/23, від 05.10.2023 р. у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 р. у справі № 160/24147/21, від 23.09.2024 р. у справі № 520/10963/21, від 16.07.2024 р. у справі № 440/2936/23.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3639,68 грн., а податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у сумі 21838,06 грн. Водночас в іншій частині податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Посилання позивача на відсутність вини у порушення строків сплати узгоджених зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, як підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, суд вважає помилковим, оскільки наявність самого факту несвоєчасної сплати податкових зобов'язань платником податків є самостійною підставою для визначеної п.124.1 ст.124 ПК України відповідальності.
В той же час, підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань є неможливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку, яка встановлюється за визначеною Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. № 225, процедурою, зокрема, на підставі поданої платником податків заяви з підтверджуючими документами та прийнятого за результатами розгляду такої заяви контролюючим органом рішення.
Між тим, позивач не звертався до Головного управління ДПС в Одеській області із відповідною заявою, що не заперечується позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив.
Твердження позивача про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки є безпідставними виходячи з наступного.
За приписами п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, абз.1 та 2 п.76.3 ст.76 ПК України виокремлено два види строків проведення камеральної перевірки в залежності від того, що саме є предметом перевірки: 30 календарних днів - податкової декларації або уточнюючого розрахунку; з інших питань - у урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
В даному випадку предметом камеральної перевірки ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" була не перевірка податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік від 16.02.2022 р. № 9032830164, а своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного даною декларацією, у зв'язку з чим доводи позивача про порушення відповідачем визначених абз.1 п.76.3 ст.76 ПК України строків проведення камеральної перевірки (30 календарних днів) не ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Оскільки сплата узгоджених грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік здійснена 23.02.2023 р., а камеральна перевірка проведена 02.08.2023 р., то відповідачем не порушено строк її проведення, визначений абз.2 п.76.3 ст.76 ПК України з урахуванням вимог ст.102 ПК України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" підлягають частковому задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог позивача було оскарження податкових повідомлень-рішень від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06, № 23290/15-32-04-06 на загальну суму 31847,16 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та часткового скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06, № 23290/15-32-04-06 на суму 25477,74 грн., що становить 80 %.
Таким чином, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ "МІКСОН КОАТІНГС" підлягає стягненню судовий збір у сумі 1937,92 грн. ((2422,40 грн. х 80 %) : 100 %).
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Акрабовою О.М. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.03.2025 р. № 26/03, за умовами якого предметом договору є: 1) надання Клієнту правової допомоги, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі, складання та подання заяв, скарг. заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; 2) представництво інтересів Клієнта в судах під час здійснення адміністративного судочинства, в тому числі з приводу оскарження рішень податкових органів, з усіма правами, передбаченими КАС України, у тому числі з правом подання заяв та інших документів, з правом отримання витягів, довідок, виписок та інших документів, а також в усіх інших державних органах, перед фізичними та юридичним особами.
Згідно п.п.1, 2 розділу 3 договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах і порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в окремою додатковою угодою до Договору.
26.03.2025 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1, п.2 якої передбачено, що вартість послуг: подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування ППР № 23290/15-32-04-06 від 14.09.2023 р. та ППР № 23287/15-32-04-06 від 14.09.2023 р., подання всіх необхідних процесуальних документів по справі, моніторинг розгляду справи, складає 2000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 2000 грн., позивачем надано розрахунок (детальний опис) вартості наданих послуг від 21.04.2025 р., відповідно до якого адвокатом надано такі послуги: підготовка та подання позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 23290/15-32-04-06 від 14.09.2023 р. та № 23287/15-32-04-06 від 14.09.2023 р. - 6 годин, вартість 1500 грн.; підготовка та подання відзиву по справі № 420/9947/25 - 2 години, вартість 500 грн.; платіжну інструкцію від 09.04.2025 р. № 47 на суму 1000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу співмірний із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Виходячи з наведеного, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" (65031, м.Одеса, вул.Плієва, буд.1А, код ЄДРПОУ 01415909) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23287/15-32-04-06 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" штрафу в сумі 3639 (три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 68 коп.
Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 р. № 23290/15-32-04-06 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" штрафу в сумі 21838 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 06 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) з рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" (65031, м.Одеса, вул.Плієва, буд.1А, код ЄДРПОУ 01415909) судовий збір у сумі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) з рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКСОН КОАТІНГС" (65031, м.Одеса, вул.Плієва, буд.1А, код ЄДРПОУ 01415909) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко