Справа № 191/2893/25
Провадження № 3/191/1000/25
09 вересня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
за ч.1 ст.130 КУпАП,
12.06.2025 року із Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №354084 від 07.06.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначено, що 07.06.2025 року о 09:20 годині в с. Новогніде, по вул. Центральній, булі буд. 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21099 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонено.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, заперечив, та пояснив, що він керував автомобілем. Його 18.06.2025 року приблизно о 9.20 год. зупинили поліцейські ніби-то за порушення ПДР, але конкретно не вказали за яке саме, і одразу зазначили, що вони вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння, але які саме також не сказали і запропонували проїхати у лікарню у м.Дніпро. На що він погодився, але попросив заїхати до тещі, до якої вони саме їхали у с.Новогніде, щоб залишити дружину та сина, якому ще і року не було, але поліцейські відмовили йому в цьому. Залишити дружину з маленькою дитиною на дорозі він не міг, тому сказав, що самостійно пройде огляд, про що у письмових поясненнях і зазначав. Поліцейські, тим більше зазначили, що він може самостійно пройти огляд. Після того як поліцейські заповнювали всі документи його відпустили через годину після того, як зупинили. Він одразу відвіз дитину з дитиною додому і поїхав у Синельниківську лікарню, але там йому повідомили, що йому необхідно їхати у м.Дніпро, щоб пройти відповідний огляд. Він поїхав у лікарню у м.Дніпро, де і пройшов огляд, що підтверджується висновком №119 медичного огляду з метою виявлення стану, алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 18.06.2025 року лікаря КП «ДБКЛПД» ДОР ОСОБА_2 , відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що 18.06.2025 року вона з чоловіком та маленьким сином ІНФОРМАЦІЯ_2 їхали до її матері у с.Новогніде по молоко, так як дитина захворіла. Їх зупинили поліцейські не зрозуміло чому. Чоловік вийшов з автомобіля на пропозицію поліцейського і почав спілкуватися з ними, про що саме вона не чула. Так як дитина була хвора, то почала капризувати і плакати, поліцейські їх не відпускали майже годину. Потім чоловік розповів, що йому запропонували пройти огляд на що він погодився, але попросив завезти її з дитиною до її матері, бо дитина вже дуже плакала, але вони не дозволили це зробити, тому він був вимушений відмовитися і поїхати самостійно у лікарню, після того як відвіз їх додому.
Захисник - адвокат Колінько С.М. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його адвоката, допитавши свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.2.5 ПДР України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Також Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №354084 від 07.06.2025 року, який складено відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, зазначено, що 07.06.2025 року о 09:20 годині в с. Новогніде, по вул. Центральній, булі буд. 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21099 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей звужені та не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонено.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування особою транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».
Крім того, варто відзначити, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби лише у випадках, передбачених ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію».
У своєму рішенні від 15.03.2019 року Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
У матеріалах справи міститься постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4912766, складена 07.06.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, відповідно до якої останній керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом. Однак, дана постанова не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху і як наслідок його законне зупинення за таке порушення, адже дане порушення було виявлено вже після його зупинки, і не може бути причиною зупинки.
Крім того, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає наказ МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 р. № 1395 (далі - Інструкція № 1395).
Згідно з п. 3, 4 розділу ІХ Інструкції № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок № 1103).
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає спільний наказ МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - наказ № 1452/735).
Частиною 1 статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається із матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №354084 від 07.06.2025 року долучено диск із відеозаписом тривалістю 4 хв. 31 сек., який починається о 10:07:29 год. і закінчується о 10:11:50, хоча в самому протоколі зазначено, що ОСОБА_1 о 09:20 годині керував автомобілем і відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Крім того, на самому відео працівник поліції повідомляє, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився, після чого був складений протокол, пояснення, направлення з якими необхідно ознайомитися та підписати. Однак, на відеозаписі не зафіксовано самої пропозиції працівника поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан наркотичного сп'яніння та його відмову.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх доказів про відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 07.06.2025 року о 09:20 годині, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України через відсутність в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 247 п. 1, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова