Справа № 191/3337/25
Провадження № 2-а/191/38/25
04 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Твердохліб А.В.
за участю секретаря - Яришевої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
01.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому вказав, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , винесено постанову №ПТ 145 від 27.05.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме зазначено, що порушено вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Згідно змісту постанови №ПТ145 від 27.05.2025 ОСОБА_1 перебуває у розшуку, у зв'язку з порушення законодавства про військовий обов'язок, під час дії воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Громадянин ОСОБА_1 , відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024р у період з 18.05.2024 року до 16.07.2024 року не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив абз.7 ч.3 ст.22 закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього, ОСОБА_1 доказів поважності невиконання вимог законодавства не надав, на розгляд справи не з'явився, про дату і час проведення якого був повідомлений належним чином.
Так, у вищевказаній постанові вказано, відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 р у період з 18.05.2024 року до 16.07.2024 року позивач не уточнив свої облікові дані до яких згідно п.22 Порядку №560 відноситься (адреса місця проживання, номера засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані). Позивач зазначає, що можливість отримати адресу проживання (реєстрації) останнього, у відповідача була, більше того, відповідачу відома його адреса місця проживання, оскільки в постанові, що була винесена, чітко зазначена актуальна адреса ОСОБА_1 , щодо номера зв'язку та електронної пошти, то ці дані надаються при їх наявності. Крім того ОСОБА_1 періодично з'являється до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо отримання, продовження відстрочки, так як має II групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК, серія 12ААД, №089225, II групу інвалідності позивач має з кінця 2019 року, та проходить переогляди медико соціальною експертною комісією, та отримує відповідні підтверджуючі висновки МСЕК продовження інвалідності. Також, позивач вказує, що дані оновлені ним вчасно, через мобільний застосунок «Резерв+», що підтверджується витягом наданим із застосунку.
Позивач вважає, що постанову №ПТ145 від 27.05.2025 року про адміністративне правопорушення винесено з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, вона ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача.
Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №ПТ145 від 27.05.2025 року якою притягнуто до адміністративної відповідальності його ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, до початку розгляду справи надав суду заяву про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без його участі.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, копію позовної заяви з додатками, а також ухвалу про відкриття провадження отримав в електронному кабінеті у підсистемі «Електронний суд». Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на сьогодні.
Згідно з Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Судом встановлено, що 27.05.2025 року уповноваженою особою, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , винесено постанову №ПТ 145 від 27.05.2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме зазначено, що порушено вимоги абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Відомості про участь ОСОБА_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього в постанові № 145 від 27.05.2025 року відсутні.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, частина 3 ст. 201-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Зі змісту постанови № ПТ 145 від 27.05.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку у зв'язку з порушенням законодавста про військовий обов'язок, під час дії воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Громадянин ОСОБА_1 , відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024р у період з 18.05.2024 року до 16.07.2024 року не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 порушив абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку».
Положення ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста із більше як 30 пунктів, водночас, зі змісту постанови неможливо встановити, які саме персональні дані не уточнив ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів тощо.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Положення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у наведеній вище редакції підлягали застосуванню з 18 травня 2024 року.
Згідно з абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
- у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
- у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений Порядком організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Згідно з абз. 3 підп. 10-1 п. 1 Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 19 Порядку № 1497 встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Таким чином, у період з 18 травня 2024 року (тобто після набуття чинності Законом №3696-ІХ) до 16 липня 2024 року позивач зобов'язаний був оновити свої персональні (військово-облікові) дані через центр надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, крім іншого, був притягнутий до відповідальності за невиконання вимог абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» Закону України, тобто за неуточнення своїх облікових даних протягом 60 днів, тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно).
Крім того, суд зауважує, що відповідно до примітки ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Так, реєстр «Оберіг» - це Єдиний державний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у якому зберігаються дані про військовозобов'язаних, автоматично отримує інформацію з інших державних реєстрів, таких як: реєстр актів громадянського стану; податковий реєстр; пенсійний фонд; Державна міграційна служба; прикордонна служба; судова влада тощо. Таким чином, якщо актуальні дані вже є у цих реєстрах, вони автоматично передаються до реєстру «Оберіг» та формується військовий обліковий запис особи.
Мобільний застосунок "Резерв+" є інтерфейсом, що підтягує інформацію з реєстру «Оберіг» та дозволяє користувачу бачити свої дані та самостійно оновлювати контактну інформацію.
При цьому, співробітники ТЦК повинні надати докази того, що в державних реєстрах відсутня актуальна інформація про адресу або контактні дані особи, що і стало підставою для накладення штрафу. В той же час, оскаржувана постанова не містить будь-яких даних про те, що позивач отримував виклик до ТЦК та СП, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів та не з'явився до будь-якого із указаних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах, чим порушив би вимоги п. 1 Додатку № 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487.
Матеріали справи також не містять належних доказів, що позивач змінював персональні дані, що потребували заміні військово-облікового документу, не проводив звіряння персональних даних.
В матеріалах справи міститься витяг з мобільного застосунку «Резерв+» від 23.06.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 оновив свої дані, згідно яких він має звання солдат,
є заброньованою особою та має відстрочку до 07.08.2025 року.
Крім того, згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12ААА №131271, виданої 18.10.2024 року КЗ «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ «ДОР» МІЖРАЙОННА ПСИХФАТРИЧНА МСЕК №2 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААД №089225, виданої 18.10.2024 року КЗ «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ «ДОР» МІЖРАЙОННА ПСИХФАТРИЧНА МСЕК №2, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 01.12.2024 року, інвалідність встановлена на строк до 01.12.2026 року.
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, позивач не був присутній на розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що свідчить відсутність підпису останнього про отримання постанови. Зазначене в оскаржуваній постанові твердження відповідача, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду адміністративного матеріалу відносно нього, відповідачем не підтверджено.
Отже, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.
При цьому, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а вказує на те, що орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, повинен вжити заходів для забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення та дотриматись вимог щодо реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Відтак, суд доходить висновку щодо недотримання відповідачем вимог ст. 268 КУпАП, в тому числі, права на захист позивача, що окремо свідчить про наявність підстав для визнання Постанови ПТ №145 протиправною та її скасування.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Проте, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що позивач ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 201-1 КУпАП , зокрема, не надано відомостей які саме персональні дані не уточнив останній.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання постанови протиправною. Крім того, суд зазначає, що ці вимоги охоплюються вимогами про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому окремому розгляду не підлягають. У зв'язку з чим, в частині визнання постанови протиправною слід відмовити.
Враховуючи вищезазначене, доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не спростовано матеріалами справи, а його вина не доведена належними та допустимими доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, в зв'язку із чим суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, а тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 5, 9, 72, 74, 77, 139, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №ПТ 145 від 27 травня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А. В. Твердохліб