Справа № 191/2294/24
Провадження № 2-п/191/14/25
іменем України
25 серпня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.
за участю секретаря - Силкіної О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області заяву Білоусова Георгія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Представник заявника ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 і з ОСОБА_1 на її користь були стягнуті аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає зазначене заочне рішення суду незаконним, оскільки відповідач не з'явився до суду з поважних причин, оскільки не отримав судової повістки, не знав про день і час слухання справи, на підставі наказу №239 від 22 грудня 2023 року він зарахований до військової частини НОМЕР_1 ЗСУ на посаду курсанта і по цей час проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометчика в військовій частині НОМЕР_2 за межами Дніпропетровської області. Про наявність заочного рішення дізнався у квітні 2025 року, коли з його заробітної плати бухгалтерія військової частини почала стягувати аліменти на утримання доньки. Вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання з поважних причин і просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Також зазначив, що при ухваленні заочного рішення судом не було враховано, що відповідач мав на утриманні неповнолітню доньку. Крім того, відповідач не визнає себе біологічним батьком доньки ОСОБА_5 і має намір звернутися до суду з зустрічним позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Також зазначає, що в заочному рішення невірно зазначений рік народження відповідача - «1981» замість вірного «1980». Просить суд поновити заявнику пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, вказане заочне рішення скасувати і призначити справу до розгляду.
Представник позивача ОСОБА_6 надала суду заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення, де зазначила, що позивач неодноразово зверталася до відповідача з приводу надання ним матеріальної допомоги на утримання дитини, але відповідач не реагував і жодного разу такої допомоги не надав. Позивач знаходиться в скрутному матеріальному становищі, оскільки знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Також на її утриманні перебувало ще двоє малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заява відповідача про наявність у нього ще однієї дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру алвментів. Його позиція про намір стростувати факт батьківства направлена виключно на створення у суду хибного уявлення про такий факт. Просить суд у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити.
Заявник і його представник в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_6 надала суду письмову заяву про розгляд заяви про перегляд заочного рішення без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 і з ОСОБА_1 на її користь були стягнуті аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, заочне рішення підлягає скасування за наявністю одночасно двох умов - поважність причин неявки відповідача у судове засідання та наявність доказів, що мають істотне значення для справи і на які посилається відповідач.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи доказів того, що відповідач ОСОБА_1 отримав SVS-повідомлення про виклик в судове засідання немає.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, у зв'язку з чим наявні підстави для поновлення йому пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Однак на думку суду відповідачем не надано суду жодного доказу, що мають значення для справи і які могли б бути підставою для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду.
Так, у частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Вказанак правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.
Посилання представника відповідача на те, що відповідач не визнає себе біологічним батьком доньки ОСОБА_5 і має намір звернутися до суду з зустрічним позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини є безпідставними.
Як було встановлено судом і не заперечувалося відповідачем, ОСОБА_1 записаний батьком дитини за його заявою, про що 19 лютого 2022 року було складено актовий запис №34 в Синельниківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.5 ст.136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Отже, відповідач позбавлений права оспорювати своє батьківство щодо дитини ОСОБА_4 .
Невірне зазначення року народження відповідача не є підставою для перегляду заочного рішення і вказана помилка може бути виправлена в порядку, визначеному статтею 269 ЦПК України.
З огляду на вищевикладене, заява про перегляд заочного рішення не містить будь-яких обґрунтованих заперечень проти доводів позивача, а також суду не надано жодних доказів, які б підтверджували істотні обставини, які мають значення для справи і які не було взято до уваги судом під час ухвалення судового рішення.
Таким чином, суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку не існує.
На підставі викладеного, керуючись ст.288 ЦПК України, суд,-
Поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т. В. Прижигалінська