Справа № 209/5485/24
Провадження № 2/209/113/25
"03" вересня 2025 р. м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.
за участі секретаря Золотих Л.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Ворон А.І.
представника відповідача - адвоката Плетенко К.Ю.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя,-
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: визнати об'єктом спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку: квартири АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку: квартири АДРЕСА_1 . Судові витрати із сплати судового збору, витрат на правову допомогу покласти на відповідача.
В обґрунтування свого позову вказав, що він, ОСОБА_1 , уклав шлюб із ОСОБА_3 , відповідачкою по справі, що був зареєстрований 26 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 1113. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.10.2023 р. шлюб між сторонами розірвано, фактично сімейні відносини між сторонами були припинені з квітня 2023 р. За час подружнього життя сторони придбали за спільні кошти: 12 липня 2010 року - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається із 4-х кімнат, загальна площа 78,8 кв.м., житлова площа 51,1 кв.м., яка була оформлена на відповідача ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.07.2010 р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Ізотова В.А., реєстр № 2248. Право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру зареєстровано ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №125 запис №21358 від 13.09.2010 р., що підтверджується відповідною відміткою на договорі купівлі-продажу. Відповідно до Довідки про оціночну вартість об?єкта нерухомості № 201-20240723-0008122733 від 23.07.2024 р., станом на 23.07.2024 р. вартість спірної квартири складає 1 692 973,90 гривень. Позивач вважає, що йому, як і відповідачу, належить право власності на 1/2 частину спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , придбаної у шлюбі та яка є їх спільною сумісною власністю. З урахування наведеного, позивач просить суд поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним ідеальну 1/2 частку спірної квартири, інша ідеальну частку визнати за відповідачем ОСОБА_2 . З відповідачкою не може домовитися про порядок поділу майна, через що вимушений звернувся до суду із даним позовом.
Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою від 26 липня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи щодо забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . (т.2 а.с.5-6)
Ухвалою судді від 31 липня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у загальному порядку позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (т.1 а.с.30)
26 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , просить суд: визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 78,8 кв.м., житловою площею 51,1 кв.м.; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 автомобіль Opel Kadett, VIN НОМЕР_2 , 1988 року випуску; судові витрати в розмірі 6654,39 грн. покласти на ОСОБА_1 . (т.1 а.с.41-46)
На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що дійсно 26.12.2003 року між сторонами укладено шлюб. Від даного шлюбу дітей не мають. Вказаний шлюб розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Кам?янського від 30.10.2023 року. Подружнє життя з відповідачем ОСОБА_1 не склалось через різні погляди на життя та відсутність поваги саме з боку відповідача. Суперечки та конфлікти мали постійне місце у відносинах, життя з відповідачем стало нестерпним. Спостерігаючи за постійними сварками батьки позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли рішення придбати доньці квартиру, щоб вона мала змогу проживати окремо від чоловіка. Так, батьки позивачки мали банківський вклад у ВАТ «Родовід Банк», який отримали готівкою у період з січня 2009 року по лютий 2010 року, що підтверджується заявами на видачу готівки згідно договору банківського вкладу. На заощаджені кошти, передані їй батьками, позивачка ОСОБА_2 12.07.2010 року придбала на своє ім?я квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в якій стала проживати після припинення шлюбних відносин. Відповідач залишився проживати разом з матір?ю, де він був зареєстрований. Посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 57, ст. 60 СК України, просить визнати зазначену квартиру особистою приватною власністю. Стверджує, що у придбанні квартири її на той час чоловік ОСОБА_1 жодної участі ні коштами, ні особистою працею не приймав, оскільки мав лише випадковий дохід. Таким чином, квартира, яка придбана ОСОБА_2 на належні їй особисті кошти, є її особистою власністю. Щодо транспортного засобу Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску, то даний транспортний засіб 12.07.2005 року придбав для неї її батько ОСОБА_4 за особисті кошти. Вказаний автомобіль був придбаний ОСОБА_4 як подарунок до дня народження ОСОБА_2 та відповідно був зареєстрований на її ім?я. У придбанні вказаного автомобіля відповідач також не приймав жодної участі. Виходячи з викладеного, вважає за необхідне зазначити, що спірний транспортний засіб не є спільною власністю подружжя, як це передбачено ст.60 СК України.
Ухвалою від 15 жовтня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Крім того, задоволено клопотання представника позивача адвоката Ворон А.І. про витребування доказів. (т.1 а.с.98-99)
20 листопада 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ворон А.І. подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому, посилаючись на норми Сімейного кодексу України, просить суд у задоволенні зустрічного позову про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - відмовити у повному обсязі. Покласти на Позивача за зустрічним позовом судові витрати у справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу. (т.1 а.с.101-105)
Ухвалою від 28 січня 2025 року закрите підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.1 а.с.152)
Ухвалою від 03 вересня 2025 року відхилено заперечення представника позивача - адвоката Ворон А.І. на дії головуючого судді Лобарчук О.О. щодо безпідставного відкладення судових засідань при розгляді справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, Просив суд поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним ідеальну 1/2 частку спірної квартири, іншу ідеальну 1/2 частку залишити за відповідачем ОСОБА_2 .
Представник позивача адвокат Ворон А.І. в судовому засіданні підтримав викладені в позовній заяві обставини, просив задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 . Крім того, подав до суду додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог та письмово викладену промову у судових дебатах. Посилається на той факт, що відповідно до копії нотаріальноі? справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , загальноі? площі 78,8 кв.м., житловоі? площі 51,1 кв.м., посвідченого 12.07.2010 р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Ізотовою В.А., реєстр № 2248, - наявна письмова згода ОСОБА_1 від 12.07.2010 року на підписання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу на придбання спірноі? квартири, яка набувається у спільну сумісну власність подружжя (купується під час шлюбу, за спільні сімейні кошти), що було встановлено та посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського МНО Ізотовою В.А., бланк ВМХ № 249955. Нотаріусом роз?яснено сторонам положення ст. 65 СК України. Зазначає, що відповідно до постанови Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 03.06.2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження 61-14297сво23), наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання майна за спільні кошти подружжя. За обставинами даної справи ОСОБА_1 , надаючи згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність, і фіксуючи таку згоду у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя - ОСОБА_2 , правомірно та обґрунтовано вважав, що спірна квартира набувається у спільну сумісну власність. Суд у даному випадку не може своі?м рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття маи?на в спільну сумісну власність. Таким чином, спірна квартира є об?єктом спільноі? сумісноі? власності подружжя, що спростовує доводи зустрічноі? позовноі? заяви про те, що квартира набувалась за особисті кошти ОСОБА_6 та є і?і? особистою власністю. Самі по собі депозитні кошти батьків ОСОБА_6 - це власність і?і? батьків, та ще не є і?і? особистими грошовими коштами у розумінні ст. 57 СК Украі?ни, у зустрічному позові не вказано обставин набуття ОСОБА_6 права власності на ці грошові кошти (на якіи? правовіи? підставі відбулась передача коштів від батьків до ОСОБА_6 ). Вважає, ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про придбання спірноі? квартири за і?і? особисті кошти, відповідних доказів належності коштів на момент укладання договору купівлі-продажу квартири на праві особистоі? приватноі? власності ОСОБА_6 не надано, а тому не спростовано презумпцію спільності маи?на подружжя. Твердження про те, що і?и? подарували квартиру батьки, за власні кошти, що були зняті із депозитів, не має правового значення для правильного вирішення спору та спростування презумціі? набуття маи?на у шлюбі, оскільки ОСОБА_2 оформила договір саме купівлі-продажу, а не дарування, а отже навіть у такому випадку батьки були б обізнані, що не дарують квартиру дочці, а оформлюють і?і? у шлюбі у спільну власність подружжя. Враховуючи викладене, просив суд первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити повністю. Судові витрати по справі покласти на відповідача. Документальне підтвердження судових витрат позивача про надання професійної правничої допомоги буде надано не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст. 141 УПК України), котрі підлягають стягненню з відповідача з постановленням відповідного рішенню суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Представник відповідача адвокат Плетенко К.Ю. в судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала, зустрічні позовні вимоги підтримала повністю. Пояснила, що спірну квартиру АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 придбала за грошові кошти, передані їй батьками - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказані грошові кошти батьки отримали у ВАТ «Родовід Банк», отримавши готівкою свої депозити з січня 2009 року по лютий 2010 року, на підтвердження чого надані відповідні квитанції про зняття готівки. В той час як чоловік ОСОБА_1 жодної участі ні коштами, ні особистою працею не приймав, оскільки мав лише випадковий дохід. Таким чином, квартира, яка придбана ОСОБА_2 на належні їй особисті кошти, є її особистою власністю. В свою чергу, - відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_7 не надав суду переконливих доказів свого доходу, а тому не підтвердив участі у придбанні цього майна. Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Теж саме стосується і спірного автомобіля Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску, який було придбано за грошові кошти батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та є його подарунком дочці на день народження. Щодо наявної у матеріалах нотаріальної справи із посвідчення договору купівлі-продажу письмової згоди ОСОБА_1 від 12.07.2010 року на підписання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу на придбання спірноі? квартири, - то вказана згода передбачена чинним на той момент законодавством та без неї укладення та посвідчення договору у нотаріуса не було б можливим. Тобто, згода позивача є формальною і не спростовує доводів про придбання ОСОБА_2 спірної квартири на особисті кошти.
Свідок ОСОБА_8 (свідок позивача) пояснила в судовому засіданні, що займається ремонтами, подружжя ОСОБА_9 знає з 2007 року, надавала їм послуги із ремонтних (малярно-штукатурних) робіт. Робила ремонт спочатку на попередній квартирі подружжя за адресою: АДРЕСА_5 , де неодноразово бачила ОСОБА_2 , спілкувалась із нею. Стверджує, що відповідач не працювала, була весь час вдома, займалась домашнім господарством. Потім робила ремонт у новій квартирі подружжя за адресою: АДРЕСА_3 . Всі роботи замовляв та оплачував чоловік ОСОБА_1 , він забезпечував і будівельні матеріали, а ОСОБА_2 в новій квартирі не бачила жодного разу. Ніколи не чула, що квартира АДРЕСА_6 , - це особиста квартира ОСОБА_2 . Навпаки, подружжя планували зробити там ремонт для того, щоб у подальшому здавати її в оренду.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_3 , що був зареєстрований 26 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 1113. ( а.с.14)
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.10.2023 р., яке набрало законної сили 30.11.2023 року, шлюб між сторонами розірвано. ( а.с.15)
12 липня 2010 року ОСОБА_2 придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається із 4-х кімнат, загальна площа 78,8 кв.м., житлова площа 51,1 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.07.2010 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Ізотова В.А., реєстр № 2248. ( а.с.16)
Право власності на спірну квартиру зареєстровано ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 в реєстровій книзі №125 запис №21358 від 13.09.2010 р., що підтверджується відповідною відміткою на договорі купівлі-продажу. ( а.с.17, 18)
Відповідно до Довідки про оціночну вартість об?єкта нерухомості № 201-20240723-0008122733 від 23.07.2024 р., станом на 23.07.2024 р. вартість спірної квартири складає 1 692 973,90 гривень. ( а.с.19-21)
Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29/1244/20/492-аз-481-20204 від 17.09.2024 року, власником автомобіля марки Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску, є ОСОБА_2 на підставі біржової угоди серії С № 0032 від 09.04.2005 р., дата реєстрації 12.07.2005 року, та станом на 14.09.2024 р. вказаний транспортний засіб на іншого власника не перереєстровувався. ( а.с.66)
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна від 19.09.2024 року, складеного ТОВ “Кабінет оцінки “Браєр», ринкова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , становить 652 473,00 грн. ( а.с.67-76)
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна від 19.09.2024 року, складеного ТОВ “Всеукраїнська оціночна компанія», ринкова вартість дорожнього транспортного засобу Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску становить 12 966,00 грн. ( а.с.77-86)
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ( а.с.49)
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 01.08.1992 р., ОСОБА_10 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_11 ». ( а.с.50)
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 09.06.1999 р., після розірвання шлюбу відповідач залишила прізвище « ОСОБА_11 ». ( а.с.51)
Відповідно до заяв на видачу готівки згідно договору банківського вкладу ОСОБА_4 отримав від ВАТ “Родовід Банк»: 27.01.2009 р. суму у розмірі 19895,55 грн.; 16.02.2009 р. у сумі 18723,00 грн.; 18.08.2009 р. у сумі 19627,05 грн.; 28.09.2009 р. у сумі 14100,00 грн.; 05.10.2009 р. у сумі 4200,00 грн.; 29.01.2010 р. у сумі 21928,00 грн. ( а.с.54, 58, 59, 62, 63, 64)
Відповідно до заяв на видачу готівки згідно договору банківського вкладу ОСОБА_5 отримала від ВАТ “Родовід Банк»: 30.01.2009 р. суму у розмірі 20957,09 грн.; 30.01.2009 р. у сумі 3100,00 грн.; 16.02.2009 р. у сумі 12140,00 грн.; 18.08.2009 р. у сумі 12391,00 грн.; 28.09.2009 р. у сумі 9100,00 грн.; 01.02.2010 р. у сумі 24636,00 грн. ( а.с.55, 56, 57, 60, 61, 65)
Згідно листа КП “Кам?янське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР № 1/690 від 09.05.2023 р., право власності на об?єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_6 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Ізотовою В.А., р. № 2249. ( а.с.53)
У той же час, як встановлено судом, угоди про добровільний поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжям не досягнуто.
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 , що був зареєстрований 26 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 1113.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.10.2023 р. шлюб між сторонами розірвано.
За час спільного проживання однією сім'єю у шлюбі сторони набули у власність нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається із 4-х кімнат, загальна площа 78,8 кв.м., житлова площа 51,1 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.07.2010 р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Ізотова В.А., реєстр № 2248, власником якої зазначена ОСОБА_2 .
Крім того, сторони набули у власність рухоме майно, а саме: автомобіль марки Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску, власником якого зазначена ОСОБА_2 , дата реєстрації 12.07.2005 року.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 68 СК України).
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності. Така норма закону встановлює презумцію права спільної сумісної власності на майно, набуте за час перебування в шлюбі.
Такі ж роз'яснення містяться у і п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та про поділ спільного майна подружжя». Зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За загальним правилом при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив судам, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Щодо оцінки спірної квартири, то позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви була надана Довідка про оціночну вартість об?єкта нерухомості № 201-20240723-0008122733 від 23.07.2024 р., станом на 23.07.2024 р. вартість спірної квартири складає 1 692 973,90 гривень.
Відповідачем надано звіт про незалежну оцінку вартості майна від 19.09.2024 року, складений ТОВ “Кабінет оцінки “Браєр», відповідно до якого на дату оцінки 19.09.2024 р. ринкова вартість спірної квартири становить 652 473,00 грн.
Щодо оцінки спірного транспортного засобу, то Відповідачем ОСОБА_2 було надано звіт про незалежну оцінку вартості майна від 19.09.2024 року, складеного ТОВ “Всеукраїнська оціночна компанія», відповідно до якого ринкова вартість дорожнього транспортного засобу Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску становить 12 966,00 грн. Позивач ОСОБА_1 не оспорював визначену Звітом вартість транспортного засобу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 (надалі - Постанова), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Натомість відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Отже, при визначенні права спільної сумісної власності подружжя на майно встановленню підлягають не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від .07.09.2016р. у справі №6-801цс16; від 12.10.2016р. у справі №6-846цс16; від 07.12.2016р. у справі №6-1568цс16).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанови ВС від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 22 лютого 2021 року у справі №264/2232/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17).
Співвідношення положень п.3 ч.1 ст.57 та ст.60 СК України дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 вважає, що йому, як і Відповідачу, належить право власності на 1/2 частину спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказана квартира придбана у шлюбі під час спільного проживання сторін, а тому є їх спільною сумісною власністю.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги щодо визнання спірної квартири особистою власністю, зазначає, що придбала її за грошові кошти, передані їй батьками - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як депозити у ВАТ «Родовід Банк», зняті у період з січня 2009 року по лютий 2010 року.
Відповідно до наданих відповідачем заяв на видачу готівки згідно договору банківського вкладу на ім?я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останні отримували від ВАТ “Родовід Банк» грошові кошти у вигляді видачі суми вкладу за період із 27.01.2009 р. по 01.02.2010 р.
Судом не приймаються вказані заяви на видачу готівки як беззаперечний доказ придбання спірної квартири за особисті кошти відповідачки, оскільки самі по собі вказані кошти, зняті із депозитних рахунків її батьками, є власністю останніх та не є особистими грошовими коштами ОСОБА_12 у розумінні ст. 57 СК Украі?ни. Зустрічна позовна заява не містить обставин набуття ОСОБА_6 права власності на ці грошові кошти. Крім того, ОСОБА_12 не надано доказів того, що саме ці грошові кошти були витрачені на придбання спірної квартири.
Щодо твердження відповідача про те, що спірну квартиру їй придбали батьки, то суд їх відхиляє, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2010 р., саме ОСОБА_2 вказана покупцем, а тому навіть у такому випадку батьки були б обізнані, що оформлюючи квартиру у шлюбі, їх дочка набуває її у спільну власність подружжя.
В свою чергу, у матеріалах витребуваної судом нотаріальноі? справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , загальноі? площі 78,8 кв.м., житловоі? площі 51,1 кв.м., посвідченого 12.07.2010 р. приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Ізотовою В.А., реєстр № 2248, - наявна письмова згода ОСОБА_1 від 12.07.2010 року на підписання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу на придбання спірноі? квартири, яка набувається у спільну сумісну власність подружжя (купується під час шлюбу, за спільні сімейні кошти), що було встановлено та посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського МНО Ізотовою В.А., бланк ВМХ №249955. Нотаріусом роз?яснено сторонам положення ст. 65 СК Украіїни.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 03.06.2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження 61-14297сво23), наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання майна за спільні кошти подружжя.
За обставинами даної справи ОСОБА_1 , надаючи згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність, і фіксуючи таку згоду у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя - ОСОБА_2 , правомірно та обґрунтовано вважав, що спірна квартира набувається у спільну сумісну власність. Суд у даному випадку не може своі?м рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття маи?на в спільну сумісну власність.
Із цих підстав суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо того, що надання письмової згоди позивачем було лише формальною дією, що передбачено чинним на той момент законодавством щодо посвідчення правочинів.
Суд звертає увагу, що матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири не містять будь-яких домовленостей про те, що ОСОБА_6 набуває квартиру у особисту приватну власність, а ОСОБА_1 не має та не буде мати жодних майнових претензій щодо неї.
Таким чином, спірна квартира є об?єктом спільноі? сумісноі? власності подружжя, що спростовує доводи зустрічноі? позовноі? заяви про те, що квартира набувалась за особисті кошти ОСОБА_6 та є і?і? особистою власністю, нею не спростовано презумпцію спільності маи?на подружжя.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вказане позивачем майно- квартира АДРЕСА_7 сторін є спільною сумісною власністю подружжя, частки подружжя у майні, є рівними.
Суд вважає, що вимоги, заявлені позивачем підлягають задоволенню.
Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, тому вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, приходить до висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.
Розглядаючи зустрічнку позовну заяву, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) автомобіля Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску з огляду на наступне.
Згідно з роз'ясненнями п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими ст. ст.69-72СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Пунктом 24 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільногомайна подружжя» визначено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Приписами ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Вищевказані норми узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, наведеними у цивільних справах № 6-2670цс16, № 6037цс13, № 6-2784цс15.
Так, позивач, звертаючись до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, не заявив вимог про визнання автомобіля спільним майном подружжя, та його поділ. При цьому, позивач та представник позивача заперечили проти зустрічного позову повністю оскільки ОСОБА_2 придбала спірний автомобіль у період їх шлюбу, то він є спільною сумісною власністю подружжя , однак суд не може погодитися з вказаним, з огляду на наступне.
Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях №31/29/1244/20/492-аз-481-20204 від 17.09.2024 року, власником автомобіля марки Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску, є ОСОБА_2 на підставі біржової угоди серії С № 0032 від 09.04.2005 р., дата реєстрації 12.07.2005 року, та станом на 14.09.2024 р. вказаний транспортний засіб на іншого власника не перереєстровувався. ( а.с.66)
Згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна від 19.09.2024 року, складеного ТОВ “Всеукраїнська оціночна компанія», ринкова вартість дорожнього транспортного засобу Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску становить 12 966,00 грн. ( а.с.77-86)
Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя
Так, дійсно автомобіль Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску був придбаний ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі із ОСОБА_1 , однак за особисті кошти батька ОСОБА_2 .
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а ОСОБА_1 та його представником адвокатом Ворон А. не спростовано того, що спірний автомобіль Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску, був придбаний батьком відповідачки ОСОБА_2 як подарунок донці - ОСОБА_2 та оформлено право власності на ОСОБА_2 .
Таким чином судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 спростувала належними, достатніми та допустимими доказами презумпцію правового режиму спільного сумісного майна на спірний транспортний засіб.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що спірний транспортний засіб Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску не є спільним майном, придбаним під час шлюбу подружжям, оскільки не відповідає критеріям такого майна, оскільки придбано за кошти її батька та подарований особисто ОСОБА_2 , а відтак є її особистою власністю.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 8464,87 грн, який слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.
Відповідачем ОСОБА_2 при поданні зустрічного позову був сплачений судовий збір в розмірі 6654,39 грн.
Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволені частково, тому з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підляє стягненню на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 129,66 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити повністю.
Визнати об'єктом спільної власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 : квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на 1/2 частку: квартири АДРЕСА_1 .
Визнати в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку: квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 8464,87 грн.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю одного з подружжя- задовольнити частково.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) автомобіль Opel Kadett, VIN НОМЕР_3 , 1988 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 129,66 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд міста Кам'янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 11 вересня 2025 року.
Суддя Лобарчук О.О.