Справа № 227/205/23
(1-кп/199/348/25)
іменем України
10.09.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 42022052100001172 відносно:
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Махаринці Козятинського району Вінницької області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402КК України,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,
24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації (далі - рф) шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Зважаючи на вказані обставини Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У зв'язку з продовженням збройної агресії рф та веденням бойових дій на території України Указом Президента України від 14.032022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 65/2022, який затверджено Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 22.05.2022 № 2264-ІХ, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 15.08.2022 № 2501-IX, строк проведення загальної мобілізації продовжено з 23.08.2022 на 90 діб.
26.02.2022 ОСОБА_2 призвано на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, солдат ОСОБА_2 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
В подальшому під час проходження військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2022 № 46 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 згідно з вимогами ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованими та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватись вимог військових статутів, поводитися з гідністю та честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
З огляду на положення статті 32 Статуту також передбачено, що лейтенанти за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.
Згідно ст. 103 Статуту начальник штабу батальйону в мирний і воєнний час відповідає за організацію і підтримання управління підрозділами батальйону, за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за планування та облік бойової підготовки, за підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів, за стан обліку особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів батальйону. Начальник штабу батальйону підпорядковується командирові батальйону, є його першим заступником і прямим начальником усього особового складу батальйону. Під час виконання рішень командира батальйону начальник штабу має право віддавати накази підпорядкованим командирові батальйону особам від його імені.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 № 153 від 12.07.2022 визначено, що за відсутності начальника штабу - першого заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_1 тимчасове виконання його обов'язків покладається на лейтенанта ОСОБА_7 - заступника начальника штабу по мобілізаційній роботі. Таким чином, у разі виконання обов'язків начальника штабу військової частини НОМЕР_1 за його відсутності ОСОБА_7 був прямим начальником усього особового складу військової частини НОМЕР_1 .
14.07.2022 приблизно о 09:15 годині, тобто під час дії в Україні воєнного стану, в ході шикування особового складу військової частини НОМЕР_1 у місці тимчасової дислокації зазначеної військової частини у АДРЕСА_2 заступник начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_7 , тимчасово виконуючи обов'язки начальника штабу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з його відсутністю, усно довів до особового складу військової частини НОМЕР_1 для виконання бойове розпорядження (наказ) командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 № 54ДСК від 13.07.2022 обладнати позиції та зайняти оборону в районі АДРЕСА_3 до 20:00 години 14.07.2022. Дане бойове розпорядження, в тому числі, доведено і до ОСОБА_2 , який знаходився в строю під час шикування. При цьому, видане бойове розпорядження (наказ) було чітким та зрозумілим, не суперечило чинному законодавству, доведене до ОСОБА_2 прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, не було пов'язане з порушенням його конституційних прав та свобод. Окрім того, виданий наказ не був явно злочинного змісту, у зв'язку із чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню ОСОБА_2 .
Однак, солдат ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 14.07.2022 приблизно о 09:18 годині, тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, порушуючи військову дисципліну, після оголошення заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_7 бойового розпорядження (наказу) командира № НОМЕР_2 ДСК від 13.07.2022, відкрито заявив, що не буде виконувати даний наказ, чим вчинив непокору.
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 , які виразилися у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинені в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
08.09.2025 між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_2 в присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до угоди про визнання винуватості ОСОБА_2 повністю і беззастережно визнав свою вину та обсяг обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, зобов'язався: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України; щиро каятися; у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання; не вчиняти до закінчення проходження військової служби військових кримінальних правопорушень.
Сторонами угоди визначено узгоджене ОСОБА_2 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України з урахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, яке на підставі ст. 58 КК України сторони вважають за можливе замінити на покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців строком на 1 рік з відрахуванням із суми грошового забезпечення 10 % в дохід держави.
В угоді зазначено, що підстав для застосування спеціальної конфіскації, не має.
У підготовчому судовому засідання обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке відносяться до тяжкого злочину, беззастережно і добровільно визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор та захисник у підготовчому судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.
За таких підстав суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, його дії за цим законом кваліфіковані вірно.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, не допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди відповідають інтересам суспільства; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією, солдат, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується задовільно.
У відповідності до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Метою кримінально-виконавчого законодавства України, визначеної в ст. 1 КВК України, є захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України, окрім іншого, є визначення порядку застосування до засуджених заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; участі громадськості в цьому процесі.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що є всі підстави, передбачені ч. 1 ст. 69 КК України, для переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 402 КК України за це кримінальне правопорушення, оскільки, по-перше, злочин, що вчинив ОСОБА_2 , не відноситься до: корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, кримінальних правопорушень, передбачених статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинених в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, не відноситься до катування, вчиненого представником держави, у тому числі іноземної.
По-друге, суд ґрунтує свої висновки на даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проходить військову службу за мобілізацією, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, який вчинив внаслідок збігу тяжких особистих та інших обставин (психоемоційний стрес від психосоціальної адаптації до бойових дій), у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, публічно висловив жаль з приводу вчиненого, зважаючи і на його поведінку до та після вчинення злочину, яка не мала та не має кримінально-спрямованого характеру, оскільки ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Таким чином, наявність вищевказаних двох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а тому, враховуючи те, що відсутні обставини, що обтяжують йому покарання, зважаючи на викладені вище відомості про особу обвинуваченого, вказує на можливість призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Як слідує з ч. 1 ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Згідно ч. 2 ст. 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не є військовослужбовцем строкової служби, відповідно суд вважає можливим призначене ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік на підставі ч. 1 ст. 58 КК України замінити покаранням у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк, на підставі ч. 2 ст. 58 КК України із відрахуванням в доход держави 10 % із суми його грошового забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність угоди вимогам ст. 469, 472 КПК України і наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, зарахувавши ОСОБА_2 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання, його попереднє ув'язнення.
Керуючись ст. 110, 369, 371-374, 474, 475, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42022052100001172 відносно ОСОБА_2 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 08.09.2025 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України на підставі ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 та 2 ст. 58 КК України замінити призначене ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк один рік на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк один рік із відрахуванням із суми грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 в доход держави у розмірі десяти відсотків.
У відповідності до ч. 2 ст. 58 КК України під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на один рік ОСОБА_2 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Зарахувати у строк відбуття покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців попереднє ув'язнення, а саме: час тримання ОСОБА_2 під вартою в умовах гауптвахти з 13.12.2022 по 21.03.2023 включно з розрахунку того, що одному дню позбавлення волі відповідає три дні службового обмеження для військовослужбовців.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, з урахуванням обмежень прав прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394, 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1