10 вересня 2025 року Справа № 320/30433/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України виражені в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 дні, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 01.08.2007 по 21.12.2007, по боротьбі з економічною злочинністю з 21.12.2007 по 26.07.2011, участі в Антитерористичній операції з 17.07.2015 по 15.08.2015, до вислуги років.
- зобов'язати Департамент кіберполіції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 01.08.2007 по 21.12.2007, по боротьбі з економічною злочинністю з 21.12.2007 по 26.07.2011, участі в Антитерористичній операції з 17.07.2015 по 15.08.2015 у загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 дні на пільгових умовах.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначає, що будучи майором поліції головним інспектором 4-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств) 1-го управління (оперативного реагування) Департаменту, з 03.08.2020 був звільнений із займаної посади та служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» згідно наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України № 117 о/с від 27.07.2020.
Позивач, вважаючи, що має право на призначення пенсії за вислугу років, та звернувся до відповідача з заявою, в якій просив зарахувати до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 01.08.2007 по 21.12.2007, по боротьбі з економічною злочинністю з 21.12.2007 по 26.07.2011, участі в Антитерористичній операції з 17.07.2015 по 15.08.2015 у загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 дні на пільгових умовах
Проте, як вказано у позовній заяві, відповідач листом від 12 червня 2025 року відмовив у задоволенні вимог позивача, посилаючись на відсутність на те правових підстав, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відзив на позовну заяву станом на день прийняття рішення до суду не надходив.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.08.2003 по 03.08.2020 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.
Крім того, згідно наданої суду копії довідки, виданої на підставі архівної особової справи ОСОБА_1 , ОСОБА_1 перебував на посадах у період:
- з 01.08.2007 по 21.12.2007 проходив службу у підрозділах карного розшуку;
- з 21.12.2007 по 26.07.2011 проходив службу у підрозділах по боротьбі з економічною злочинністю,
- з 17.07.2015 по 15.08.2015 приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції.
Наказом Національної поліції України «По особовому складу» від 27.07.2020 № 117 о/с майора поліції ОСОБА_1 (0013415), головного інспектора 4-го відділу (протидії різновидам онлайн шахрайств) 1-го управління (оперативного реагування), з 03.08.2020 року, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
У наказі зазначено, що станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 16 років 11 місяців 29 днів, вислуга років на пільгових умовах 02 роки 01 місяць 23 дні.
Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 12.05.2025, в якій просив зарахувати до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 01.08.2007 по 21.12.2007, по боротьбі з економічною злочинністю з 21.12.2007 по 26.07.2011, участі в Антитерористичній операції з 17.07.2015 по 15.08.2015 у загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 дні на пільгових умовах, необхідні для призначення пенсії за вислугу років.
У відповідь на подану Позивачем вищезазначену заяву отримано лист від Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 12.06.2025 (304934) № 40564-2025 у якому відповідач вказав на відсутність підстав для зарахування видів служби, оскільки, порядку № 393 визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII).
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII установлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частин першої-третьої статті 78 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2262 встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено ст. 12 Закону № 2262.
У частині четвертій статті 17 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зазначено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що Законом № 2262 визначені умови призначення пенсії за вислугою років (ст. 12) та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії (ст. 17).
На виконання зазначених вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).
Суд наголошує, що Кабінетом Міністрів України не визначено іншого порядку обчислення вислуги років у поліції, в тому числі і під час проходження служби, окрім того, що передбачений Порядком № 393.
Абзацом 3 пункту 1 постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
За змістом пункту 3 постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 497 доповнено підпункт «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 абзацом такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ».
Згідно з абзацом двадцять четвертим підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін до пункту 3 постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року № 780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 780) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 497 «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», а також з метою посилення соціального захисту працівників Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, наказом Міністерства внутрішніх справ від 20 липня 2006 року № 722 затверджено Перелік посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця: начальник Департаменту; перший заступник начальника Департаменту; заступник начальника Департаменту; начальник управління; перший заступник начальника управління; заступник начальника управління; начальник відділу; заступник начальника відділу; начальник відділення, сектору (крім режимно-секретного); заступник начальника відділення; головний оперуповноважений інспектор; старший оперуповноважений в особливо важливих справах; старший оперуповноважений; оперуповноважений; помічник оперуповноваженого; начальник Головного управління; перший заступник начальника Головного управління; заступник начальника Головного управління; старший інспектор в особливо важливих справах; старший інспектор; інспектор; молодший інспектор.
Водночас, відповідно до абзацу другого пункту 1 Постанови № 780 до пункту 3 Постанови № 393 внесено такі зміни: абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев'ятий підпункту «в» виключено.
Пунктом 2 Постанови № 780 установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає.
Постанова № 780 набрала чинності 27 липня 2011 року.
Крім того, відповідно до постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16 грудня 1993 року № 3720-XII (зі змінами (втратила чинність 10 квітня 2015 року) та наказу МВС України від 14 листопада 2007 року № 431 «Про затвердження Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ», стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби», стаж роботи у підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю обчислювався з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.
Суд зауважує, що у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а Верховний Суд дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Ураховуючи сформовану Верховним Судом практику у справах з подібними правовідносинами, суд зазначає, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема, на посадах у підрозділах боротьби з економічною злочинністю та у підрозділах боротьби з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
Таким чином, передбачена Постановою № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, від 22 червня 2022 року у справі № 761/29252/17.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).
Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).
Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.
Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що до вислуги років для призначення пенсії особам, зазначеним у Постанові № 393, відповідні періоди проходження ними служби зараховується на пільгових умовах, у тому числі, періоди проходження служби на посадах, передбачених Постановою № 393 до внесення до неї змін Постановою № 780 та постановою Верховної Ради України «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16 грудня 1993 року № 3720-XII до втрати нею чинності 10 квітня 2015 року, й наказу МВС України від 14 листопада 2007 року № 431 «Про затвердження Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ», стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби». Та відповідно до пункту 3 постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Як вже зазначалось судом, станом на 27.07.2020 року календарна вислуга років позивача становить 16 календарних років 11 місяці 29 дні. Пільгова вислуга років позивача станом на 27.07.2020 року становить 02 роки 01 місяців 23 днів. Вказана обставина не є спірною.
З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 у справі № 805/3923/18-а, враховуючи норми статті 58 Конституції України, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування пільгової вислуги років до календарної.
Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні пільгової вислуги років до його загальної календарної вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, діяв протиправно.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання вказаних вище дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього зарахувати позивачу до загальної календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 01.08.2007 по 21.12.2007, з 21.12.2007 по 26.07.2011 та з 17.07.2015 по 15.08.2015 у загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 днів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд, вказує, що позивач у справі звільнений від сплати судового збору за ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно підстави для розподілу судових витрат у справі у суду відсутні. Інших понесених витрат по справі не заявлено.
Керуючись статтями 132, 143, 242-246, 255, 260-262, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту кіберполіції Національної поліції України виражені в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 дні, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 01.08.2007 по 21.12.2007, з 21.12.2007 по 26.07.2011 по боротьбі з економічною злочинністю, та участі в Антитерористичній операції з 17.07.2015 по 15.08.2015, до вислуги років.
Зобов'язати Департамент кіберполіції Національної поліції України (адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, ЄДРПОУ: 40116400) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 01.08.2007 по 21.12.2007, по боротьбі з економічною злочинністю з 21.12.2007 по 26.07.2011, участі в Антитерористичній операції з 17.07.2015 по 15.08.2015 у загальній кількості 02 роки 01 місяць 23 дні на пільгових умовах.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.