11 вересня 2025 року Київ № 320/14447/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач).
Просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району та здійснити з 01.11.2022 перерахунок пенсії позивачу, із урахуванням зарахованого страхового стажу та заробітної плати.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.11.2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала документи про стаж (трудову книжку, трудову книжку колгоспника, диплом та ін.). За результатами розгляду заяви відповідачем не було враховано до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 01.06.1992. Із зазначеного періоду роботи до страхового стажу частково враховано період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.11.1989 по 04.06.1992, згідно зі свідоцтвом про народження дитини. У зв'язку із цим, представник позивача 24.11.2023 та 14.12.2023 звернувся до відповідача з адвокатськими запитами про надання інформації щодо підстав неврахування страхового стажу за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992 при призначенні пенсії позивачу. Оскільки у силу вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, у зв'язку із цим безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням названих періодів роботи.
Ухвалою від 05.04.2024 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який відповідно до клопотання представника позивача, зареєстрований в суді 11.04.2025. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджував відсутність у позивача права на зарахування до страхового стажу спірного періоду, оскільки у силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначено про часткове врахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21.11.1989 по 04.06.1992, згідно зі свідоцтвом про народження дитини. Розмір пенсії за віком розраховано з урахуванням страхового стажу 34 роки 5 місяців 24 дні. Коефіцієнт стажу - 0,34417. Стаж враховано по 31.12.2021. Заробітна плата визначена за період з 01.07.2000 по 31.12.2021. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 10846,37 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 1,32509, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 14372,42 грн (10846,37 х 1,32509). Розмір пенсії на листопад 2023 року - 5572,83 грн, де: 4946,56 грн розмір пенсії; 81,08 доплата за понаднормовий стаж (за 4 роки); 100,00 грн надбавка за індексацію з 01.03.2023; 445,19 грн підвищення жінкам, 9% від основного розміру пенсії.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просили суд врахувати її під час розгляду справи.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 . Відповідно до паспорту, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 , з 10.02.2017 по 10.08.2017. Згідно з витягом із територіальної громади від 01.11.2022, задеклароване місце проживання з 01.11.2022 - АДРЕСА_3 .
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.09.2022, що відповідачем не заперечується.
Позивач в особі уповноваженого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з адвокатським запитом (зареєстрований 15.12.2023), в якому просила надати інформацію підстав неврахування страхового стажу за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992, та невзяття до розрахунку заробітної плати за названий періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310 зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами пенсійної справи, страховий стаж становить 34 роки 5 місяців 24 дні. Стаж враховано по 31.12.2021. До страхового стажу зараховані всі періоди, які підтверджено документально. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. У трудовій книжці колгоспника від 25.11.1985 серії НОМЕР_2 містяться відомості про членство в колгоспі ім. Жовтневої революції з 18.11.1985 по 01.06.1992, при цьому інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількість відпрацьованих трудоднів внесена не в повному обсязі, а саме не засвідчено печаткою щорічно кількість виконання річних мінімумів трудової участі. Для врахування до загального стажу зазначеного періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану підприємством або архівними установами із зазначенням, з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави для видачі довідки. Довідка про заробітну плату за період роботи в колгоспі, зокрема з 18.11.1985 по 01.06.1992, у матеріалах пенсійної справи відсутня, до заяви про призначення пенсії довідку про заробітну плату за зазначений період позивач не надавала.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо незарахування до страхового стажу відповідних періодів трудової діяльності, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частини першої статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
За нормами частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, зі змінами та доповненнями), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд зазначає, що лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Як убачається з матеріалів справи, позивач в особі уповноваженого представника звернулася до відповідача з адвокатським запитом (зареєстрований 15.12.2023), в якому просила надати інформацію підстав неврахування страхового стажу за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району з 18.11.1985 по 01.06.1992, та не взяття до розрахунку заробітної плати за названий періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
На підтвердження спірного стажу наявна трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 25.11.1985.
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , позивач у період із 18.11.1985 по 01.06.1992, працювала в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району Кримської області (мовою оригіналу «колхоз им. Октябрьской революции Красногвардейського района»). Записи засвідчені підписом та печаткою відповідальної особи колгоспу. У трудовій книжці також містяться записи про трудову участь з 1985 по 1989 роки та виконаний позивачем річний мінімум трудоднів, а також розмір отриманої грошової винагороди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги названими доказами, позивач уважає підтвердженими період страхового стажу в колгоспі та отриманої заробітної плати, починаючи з 18.11.1985 по 20.11.1989.
Відповідачем, окрім зазначеного у відзиві, не спростовано належними та допустими доказами відсутності у позивача права на зарахування до її страхового стажу спірного періоду трудової діяльності з 18.11.1985 по 20.11.1989, який підтверджений записами трудової книжки колгоспника.
Отже, з огляду на наведене, суд констатує, що надана позивачем трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 25.11.1985, містить належні та достатні відомості щодо періодів і виконуваної позивачем роботи, і тому позивачу не потрібно додатково підтверджувати довідками записи про спірні періоди роботи у періоди, які не були зараховані відповідачем.
Окремо суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах дійшов передчасного висновку про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району Кримської області, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району Кримської області, згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 25.11.1985, при призначенні з 16.09.2022 пенсії за віком згідно з наданими документами.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивача, відповідач у листі від 21.12.2023 вказав, що у трудовій книжці колгоспника від 25.11.1985 серії НОМЕР_2 містяться відомості про членство в колгоспі ім. Жовтневої революції з 18.11.1985 по 01.06.1992, при цьому інформація про встановлений мінімум трудової діяльності та кількість відпрацьованих трудоднів внесена не в повному обсязі, а саме не засвідчено печаткою щорічно кількість виконання річних мінімумів трудової участі.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника від 25.11.1985 серії НОМЕР_2 , позивач працювала у період із 18.11.1985 по 01.06.1992 в колгоспі ім. Жовтневої революції.
Достовірність наведених записів сумніву не викликає.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на цьому підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з пунктом 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Із аналізу наведених положень убачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом із тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
У подальшому наведені норми були перенесені до Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Крім того, відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Ураховуючи зазначене, суд уважає відмову відповідача протиправною, оскільки трудова книжка колгоспника позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.
У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати, як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання зарахування до її страхового стажу спірних періодів роботи та, відповідно, перерахунку цього стажу з подальшим перерахунком та виплатою пенсії, починаючи з дати призначення пенсії за віком.
Як указав Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Окрім цього відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких оформлення записів у трудовій книжці робить їх недійсними або сумнівними, а також не звернув увагу на хронологію подій трудової діяльності позивача, який скріплений печаткою колгоспу, містить посаду, прізвище особи, яка вчинила ці записи і її підпис.
Суд також зазначає, що незарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд уважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового стажу.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахування до її страхового стажу відповідних періодів роботи, із приводу чого суд зазначає таке.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області викладене у формі листа від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310 про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача відповідні періоди роботи та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого стажу з 01.11.2022, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За приписами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Водночас, суд наголошує на тому, що право на перерахунок пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись із позовом до суду у 01.04.2024, позивач заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.11.2022.
Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону № 1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
При цьому, у справі, що розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що пенсія з урахуванням спірного періоду страхового стажу позивачеві фактично не нараховувалася, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суд резюмує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Ураховуючи наведене, а також те, що позивач звернулася до суду із цим позовом 01.04.2024, тож її права можуть бути захищені судом у частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірного страхового стажу, починаючи з 31.10.2023 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 24.06.2025 у справі № 420/30973/24, яка у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом у спірних правовідносинах.
В іншій частині позовних вимог позов подано в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 Кодексу.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району та здійснити з 31.10.2023 перерахунок пенсії позивачу, із урахуванням зарахованого страхового стажу та заробітної плати
Ураховуючи те що, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове їх задоволення.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн, тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем цих витрат, відсутній договір про надання правової допомоги і детальний опис виконаних адвокатом робіт.
За вказаних обставин підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн на цей час суд не вбачає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у формі листа від 21.12.2023 № 1000-0202-8/199310, про відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, та невзяття до розрахунку заробітної плати за періоди роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, з 18.11.1985 по 20.11.1989, взяти до розрахунку пенсії заробітну плату за період роботи в колгоспі ім. Жовтневої революції Красногвардійського району, та здійснити з 31.10.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , із урахуванням зарахованого страхового стажу та заробітної плати
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; задеклароване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.