про відмову в забезпеченні позову
10 вересня 2025 року м. Київ № 320/45577/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою і доданими до неї матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 05.09.2025 №172-К в частині звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту праці та зайнятості Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України з дати звільнення;
- стягнути з Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 10.09.2025 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства України здійснювати будь-які юридичні дії, пов'язані з Наказом Мінекономіки від 05.09.2025 №172-К, які можуть бути спрямовані на фактичне завершення звільнення ОСОБА_1 на підставі Наказу №172-К, у тому числі шляхом заборони внесення в Наказ №172-К будь-яких змін, затвердження інших наказів (крім визнання Наказу №172-К таким, що втратив чинність), протоколів, актів, інших розпорядчих документів, наміром і метою яких може бути остаточне звільнення gозивача з посади директора департаменту праці та зайнятості Мінекономіки без виконання відповідачем обов'язку працевлаштування позивача, який вивільняється на підставі попередження від 05.08.2025, шляхом реального працевлаштування на одну з запропонованих Відповідачем вакантних посад державної служби, наявних у Відповідача на дату ознайомлення позивача з попередженням про наступне звільнення від 05.08.2025 або до вирішення судом по суті адміністративного позову позивача до відповідача про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, до якого подається дана заява про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено про необхідність вжиття таких заходів, оскільки у разі звільнення відповідачем позивача з посади державної служби, останній втратить право на внутрішнє переведення на рівнозначну посаду згідно з частиною першою статті 41 Закону №889, що є підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Окрім того, позивачем вказано про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу відповідача, що підтверджується відмовою відповідача задовольнити будь-яку з 4-х кадрових заяв позивача, поданих останнім у зв'язку з попередженням про наступне звільнення.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Аргументуючи підстави для забезпечення позову, заявник посилається на очевидну протиправність оскаржуваного наказу та зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.
При цьому, з наявних матеріалів, які долучено до заяви про забезпечення позову, судом не виявлено існування обставин, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Окрім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі №640/273/22.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність ознак правомірності/протиправності рішення відповідача, що є предметом оскарження у даній справі, може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
До матеріалах заяви про забезпечення позову не додано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Посилання, без належного обґрунтування, на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк заборона вчиняти відповідачу дії, пов'язані з виконанянм наказу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 05.09.2025 №172-К означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. від 10.09.2025 №53748) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.