10 вересня 2025 року м. Київ № 320/19694/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Марич Є.В., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ “Фінансова компанія “ВІЗАРД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ “Фінансова компанія “ВІЗАРД» з позовом, в якому просить суд:
Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 24.03.2023 року № 0000029-1303-2615.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0000029-1303-2615 про опис майна у податкову заставу від 24.03.2023 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податкова вимога винесена у період запровадженого мораторію на час військового стану, а тому є протиправною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову з підстави необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
03 квітня 20223 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІЗАРД» (далі за текстом - «Позивач») від Головного управління ДПС у м. Києві (далі за текстом - «Відповідач») було отримано Рішення № 0000029-1303- 2615 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу від 24.03.2023 року № 0000029-1303-2615 (далі за текстом - «Оскаржувані Рішення»).
Оскаржувані Рішення були прийняті Відповідачем у зв'язку з тим, що у Позивача виник податковий борг та починаючи з 30 квітня 2022 року на суму 4 781 169, 71 грн. Вказаний борг складається з: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів/(робіт, послуг) на суму 126 949, 00 грн., з яких податкове зобов'язання 126 609, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 340, 00 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 3484611, 00 грн. та земельний податок з юридичних осіб в розмірі 1 169 609, 71 грн.
Позивач вважає рішення про опис майна в податкову заставу та податкову вимогу протиправними та прийнятими не у відповідності до вимог чинного законодавства, що і стало підставою звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Позивач вважає, що оскільки починаючи з 24.02.2022 і до припинення/скасування правового режиму воєнного стану Позивач звільнений від обов'язку щодо сплати податків та зборів, то підстави для виникнення у платника податків податкового боргу відсутні, а такі грошові зобов'язання вважаються не сплаченими.
Суд враховує, що згідно з підпунктом 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до приписів пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України).
При цьому, пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.
Разом з тим, Законом України від 17.03.2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18.03.2020 року, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1 - 52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30.03.2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31.05.2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу(станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10розділу XX “Перехідні положення» ПК України).
Законом №591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29.05.2020 року. Згідно з внесеними змінами слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, вже на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було передбачено зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 року №2120-IX, який набрав чинності з 17.03.2022 року, стаття 102 була доповнена пунктом 102.9 такого змісту:
"102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Цим же законом була зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Необхідно зазначити, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану» від 28 жовтня 2024 року № 740/2024.
Таким чином, дія передбачених статтею 102 ПК України строків давності зупинена, починаючи з 18.03.2020, і таке зупинення продовжує діяти і на момент розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки перебіг передбачених статтею 102 ПК України строків давності зупинився 18.03.2020, не можна вважати, що сума податкового боргу, яка обліковувалась за позивачем набула статусу безнадійного податкового боргу.
У підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України).
Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п.89.8 ст. 89 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктів 93.1.1 -93.1.6 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті. (п.93.2 ст. 93 Податкового кодексу України).
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.
Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
У свою чергу підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.6 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України.
Суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна в податкову заставу від 24.03.2023 року №0000029-1303-2615 та визнання протиправним та скасування податкової вимоги від 24.03.2023 року №0000029-1303-2615, з огляду на те, що податковий борг ТОВ “Фінансова компанія “ВІЗАРД» не сплачений та не визнаний безнадійним.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана податкова вимога заставу від 24.03.2023 року №0000029-1303-2615 та рішення про опис майна в податкову заставу від 24.03.2023 року №0000029-1303-2615, прийнято в межах повноважень та у спосіб, встановлений ПК України, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ТОВ “Фінансова компанія “ВІЗАРД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.