10 вересня 2025 року № 320/39305/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, починаючи з 01.01.2020 року без застосування частини 2 статті 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні).
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи, понад стаж 15 років, починаючи з 01.01.2020 року, без застосування частини 2 статті 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку, у якій просить поновити строк та зазначає, що про застосування Пенсійним органом частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні) під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 по справі №320/9577/20 позивачка фактично дізналась з відповіді Пенсійного фонду України, яку отримала 30.07.2025.
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаного підвищення, яке не було нараховане пенсійним органом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Судова палата Верховного суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у соціальних спорах:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 01 серпня 2024 року у справі № 620/10981/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 460/19702/23.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, після виконання рішення позивачці не могло не бути відомо про не збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років.
Отримання позивачем відповіді від Пенсійного фонду від 29 липня 2025 року також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду за захистом порушених саме цих прав. Так само це стосується заяв позивачки.
Вказані вище висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 01 серпня 2024 року в справі №620/10981/23, від 08 серпня 2024 року в справі № 460/19702/23.
Поряд з цим, доказів вчинення будь-яких дій з метою з'ясування розміру пенсії у період з дня прийняття рішення Київським окружним адміністративним судом від 29.03.2021 у справі №320/9577/20 до лютого 2025 року (першої заяви позивача до ГУ ПФУ в Київській області) позивачем не надано. Представником позивача не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлений ч.2 ст.122 КАС України строк.
Позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в період з 01.01.2020 по 28.02.2025 звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить підстав для його поновлення.
Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних щодо перерахунку пенсії з 01.01.2020 по 28.02.2025, на підставі частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи, понад стаж 15 років, без застосування частини 2 статті 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) підлягає поверненню.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у вказаній частині вимог в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії за період з 01.01.2020 по 28.02.2025 повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.
Суддя Діска А.Б.