10 вересня 2025 року м. Київ справа №320/2356/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області, ГУ ПФУ у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ГУ ПФУ у Київській області (далі - відповідач-1), ГУ ПФУ у Чернівецькій області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №104650011689 від 07.11.2022р., видане відповідачем-2, про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку;
- Зобов?язати відповідача-1 призначити та виплатити позивачу пенсію на підставі статті 55 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку, як особі, евакуйованій із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986р., з дня виникнення права на пенсію, тобто з 31.10.2022р., із доданням до визначеного відповідачами страхового стажу 32 роки 10 місяців неправомірно виключеного періоду строкової військової служби з 29.05.1987р. по 16.06.1989р. в розмірі додатково - 2 роки страхового стажу.
03.02.2023р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу №320/2356/23 передано на розгляд судді ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 08.02.2023р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023р. за №949/0/15-23 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 прийнято адміністративну справу за №320/2356/23 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Марича Є.В.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідних документів.
За змістом поданого до суду відзиву, відповідач-1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити, адже у даному випадку відсутні підстави для призначення позивачу запитуваної ним пенсії із зниженням пенсійного віку.
Відповідач-2 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
У серпні 2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС» (далі-Закон №796).
За екстериторіальним принципом Головним управлінням ПФУ у Київській області передано наведену заяву з додатками на розгляд до ГУ ПФУ у Чернівецькій області.
За результатом розгляду вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії №104650011689 від 07.11.2022 року відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на 8 років.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- період проходження військової строкової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982, оскільки в даті звільнення в запас наявне виправлення, а також в записах трудової книжки про військову строкову службу відсутня підстава запису в повному обсязі;
- період роботи з 10.10.1991 по 28.01.1992, оскільки відсутні підстави записів про прийняття та звільнення з роботи.
Крім того, зазначено, що відповідно до п.п. 7 п. 2.1. Порядку надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документом, який підтверджує право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є довідка про евакуацію із зони відчуження в 1986 році, видана Волинською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями. За результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідних документів.
Отже відмова мотивована тим, що позивач не підтвердив свій статус особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, оскільки не надав довідку про евакуацію із зони відчуження.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону № 796-XII.
Так, абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які евакуйовані 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 с. Бобер Поліського району Київської області відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач, є громадянином, якого евакуйовано у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане Київською облдержадміністрацією 08.02.1996 року.
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) дійшов наступних висновків:
“…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 видача посвідчень іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 року №224) видаються на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки №3 або №4).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Водночас, згідно з пунктом 12 Порядку № 51 спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
Таким чином, повноваження щодо встановлення особі статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження належить відповідній обласній державній адміністрації за місцем проживання особи.
Водночас, у випадку необхідності вирішення спірних питань щодо наявності чи відсутності у особи права на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, розгляд таких питань здійснюється відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій. Саме ці комісії розглядають видані місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування довідки та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, та на їх підставі встановлюють чи дійсно особу у 1986 році було евакуйовано із населеного пункту, що відноситься до зони відчуження та, відповідно, й вирішує чи має особа право на встановлення їй статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження.
Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав би вказаного посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі № 572/47/17 та від 15.01.2021 у справі № 520/7846/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, саме посвідчення громадянина, який постійно проживає у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії, надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Як було встановлено судом, позивачу видано Київською облдержадміністрацією 08.02.1996 посвідчення серії НОМЕР_2 .
Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.
У постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 Верховний Суд зробив висновок, що наявність посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. При цьому, відомості диплому (трудової книжки) не можуть спростувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу видано посвідчення громадянина, якого евакуйовано у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), серії НОМЕР_2 від 08.02.1996.
При цьому, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, посвідчення є чинним і вказує на те, що остання згідно положень Закону 796 та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20 січня 1997 р. № 51, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до примітки до ч. ст.55 Закону №796-ХІІ, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно ч.3 ст.55 Закону №796-ХІІ, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт проживання чи праці у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, станом на 1 січня 1993 року, проживання або відпрацювання у цій зоні не менше 2 років;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Як зазначалось судом, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років.
Водночас, За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону №1058- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За приписами частин 2 та 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
За приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Так, спірним у цій справі, зокрема, є те, що до страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової строкової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982, оскільки в даті звільнення в запас наявне виправлення, а також в записах трудової книжки про військову строкову службу відсутня підстава запису в повному обсязі;
Слід зазначити, що інформація щодо періоду проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982 зазначена в трудовій книжці, яка надавалася позивачем разом із заявою про призначення пенсії. Крім того, позивачем надано воєнний білет, в якому зазначено період проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем протиправно не зараховано у пільговому обчисленні пенсії період проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982.
Суд зазначає, що порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
За приписами п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Також, згідно з п. 1.1. Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
На виконання підпунктів 2.2.-2.4. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відтак, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Крім того, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
При цьому, інформація щодо періоду проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982 зазначена в трудовій книжці, яка надавалася позивачем разом із заявою про призначення пенсії. Крім того, позивачем надано воєнний білет, в якому зазначено період проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982 під час розгляду заяви про призначення пільгової пенсії, є протиправними.
Отже, права позивача на пенсійне забезпечення були порушені рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №104650011689 від 07.11.2022 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням періоду проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982 у пільговому обчисленні, що дає право на зменшення пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню, а спірні періоди повинні бути зараховані до пільгового стажу роботи позивача для призначення пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку за віком з 14.08.2023, суд зазначає наступне.
Так, як уже встановлено судом вище, наразі в позивача наявні умови - вік 54 роки на час звернення із заявою про призначення пенсії, стаж понад 15 років (32 роки), та позивач є особою, яку евакуйовано з інших територій зони відчуження у 1986 році, які є достатніми для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Водночас, згідно практики Європейського суду, в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та враховуючи те, що відповідачем не надано обґрунтувань усіх підстав для неможливості призначення позивачу пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, суд з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 31.10.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. А відтак, позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку з 31.10.2022 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому суд відхиляє питання про наявність у відповідача дискреції в межах спірних правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки позивач на момент звернення до відповідача забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення, та таким було відмовлено по суті правових вимог. Водночас зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним, позаяк об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у цій справі.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для ефективного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, про що свідчить квитанція.
Враховуючи викладене та те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, індекс: 08500; код ЄДРПОУ: 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, б. 3, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, б. 3, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) від 20.12.2022 року №104350006109 щодо відмови ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, індекс: 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) період проходження військової служби з 29.05.1982 по 16.06.1982 та повторно розглянути заяву від 31.10.2022 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Чернівецька обл., м. Чернівці, площа Центральна, б. 3, 58002, код ЄДРПОУ 40329345) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.