10 вересня 2025 року м. Київ Справа №640/1652/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, зміну предмета позову та доповнення підстав позову, просив суд:
- визнати протиправними дії Першої кадрової комісії щодо збирання, використання та зберігання у матеріалах атестації ОСОБА_1 , протоколах засідань першої кадрової комісії та рішенні Першої кадрової комісії від 17.12.2019 №915 інформації, яка стосується ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії від 17.12.2019 №915 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2168ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 в Офісі генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та органах прокуратури;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення з 24.12.2019 до дня поновлення на посаді у сумі 1053761,14 грн.
Після направлення справи на новий розгляд судом касаційної інстанції, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Водночас позивач звернувся з клопотанням про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження у загальне провадження.
В обгрунтування посилається на п. 2 ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка передбачає оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, вказує, що станом на 22.07.2020 (подання заяви про збільшення позовних вимог) сума вимоги стягнення грошових коштів у справі уже складала 1053761,14, тому на цій підставі просив суд здійснювати розгляд справи № 320/8533/25 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
Суд зазначає, що за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження .
Дана справа в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС не належить до справ незначної складності.
Водночас, така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №340/1916/20).
Суд звертає увагу, що дана справа не належить до тієї категорії справ, які в розумінні п.п. 1 - 6 ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС , повинні бути розглянуті судом виключно за правилами загального позовного провадження.
Також суд наголошує, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не нівелює обов'язок суду всебічно та у повному обсязі дослідити всі обставини справи, надавши їм належну правову оцінку.
Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі “Axen v. Germany» (“Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі “Varela Assalino v. Portugal» (“Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього суд зауважує, що призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження не є порушенням гласності судового процесу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, за приписами ч. 5 ст. 262 КАС суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи обставини, встановлені при вивченні матеріалів справи після відкриття провадження у справі, для повного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне призначити судове засідання з викликом учасників справи.
Поряд з цим, враховуючи предмет доказування у справі та процесуальні дії, які можуть бути вчиненні з метою забезпечення повноти судового розгляду, суд визнає явку позивача обов'язковою.
Керуючись ст. ст. 12, 241, 243, 248, 256, 257, 262, 294 КАС, суд,
1. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
2. Призначити судове засідання на 24 вересня 2025 року о 14 годині 00 хвилин (в приміщенні Київського окружного адміністративного суду: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26а, 6 поверх).
В судове засідання викликати учасників справи (їх представників).
Визнати явку позивача обов'язковою.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Сас Є.В.